Розділ 2 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності - 2.10. Поняття міжнародного комерційного арбітражу та його різновидів. Правова регламентація його діяльності та порядок розгляду спорів
Страница 10 из 13
2.10. Поняття міжнародного комерційного арбітражу та його різновидів. Правова регламентація його діяльності та порядок розгляду спорів
Спори, що виникають між учасниками зовнішньоекономічної діяльності під час провадження такої діяльності, можуть розглядатися:
1) у системі державних судів (господарських судів)[3] за чинними у країні, де розглядається спір, правилами про підсудність;
2) у міжнародному комерційному арбітражі.
Поняття «міжнародний комерційний арбітраж» використовується у двох значеннях: 1) для позначення особливого механізму розгляду міжнародних комерційних спорів; 2) для позначення органу, що створено для розгляду приватноправових спорів (стороною цих спорів можуть бути не тільки фізичні та юридичні особи, але й держава як один із суб’єктів міжнародного приватного права).
Слід зазначити, що термін «міжнародний» стосується тільки характеру спорів, що передаються на його розгляд, адже сам арбітраж є національним інститутом, який керується національними процесуальними нормами. Для позначення недержавної природи міжнародного комерційного арбітражу зазвичай залучається поняття «третейський». Утім «міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд)» та «третейський суд» не є рівнозначними поняттями. Так, відповідно до Закону України «Про третейські суди» в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди аі Ьос) без статусу юридичної особи. Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України: всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах[4]; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, у тому числі банків. Однак дія Закону України «Про третейські суди»[5] від 11 травня 2004р. не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж: (випадки, коли юридичні та/або фізичні особи не мають права передати на розгляд третейського суду спір, що виник між ними, передбачені ст. 6 Закону України «Про третейські суди»; в їх числі й наявність на стороні однієї зі сторін спору нерезидента України).
Історично склалися два різновиди міжнародного арбітражу (третейського суду): інституційний (постійно діючий) і арбітраж асі пос (створюється сторонами для розгляду конкретної справи, тобто є разовим).
Постійно діючі арбітражі створюються та постійно діють при торговельних та торгово-промислових палатах різних країн. До позитивних рис інституційного арбітражу належать:
1) наявність чітко відпрацьованого регламенту, що забезпечує ефективне і послідовне просування справи по стадіях арбітражного процесу;
2) високий кваліфікаційний рівень арбітрів (до списку арбітрів ін- ституційних арбітражів, як правило, входять провідні спеціалісти у відповідних галузях права; у рамках інституційних арбітражів відбувається накопичення досвіду, відповідні структурні підрозділи здійснюють аналіз практики розгляду справ і її узагальнення);
3) застосування національного процесуального законодавства місця знаходження інституційного арбітражу знижує імовірність скасування арбітражного рішення в цій країні.
Арбітражі ай Нос створюються щоразу для врегулювання одного або декількох спірних питань за однією справою. До позитивних рис арбітражу ай Нос належать:
1) оптимальна пристосованість для розгляду конкретного спору та у середньому менш тривалий термін розгляду справи;
2) максимальна автономія сторін у виборі процесуальних правил (процедуру розгляду спору сторони можуть визначити як самостійно, так і взяти за основу регламент будь-якого інституційного арбітражу, або типовий арбітражний регламент, розроблений міжнародною організацією);
3) вартісна привабливість — адміністративні витрати скорочені до мінімуму; основними витратами є гонорари арбітрів;
4) абсолютно приватний характер.
Рішення з приводу вибору інституційного чи арбітражу асі пос може бути прийнято сторонами як на стадії укладання договору, так і вже після виникнення конкретного спору. В усіх випадках сторони повинні чітко визначити, який арбітраж вони вибирають, і відповідно до свого вибору чітко і правильно назвати інституційний арбітраж (у цьому випадку рекомендується використання типового арбітражного застереження даного інституційного арбітражу) або чітко визначити, що суперечка буде розглядатися тимчасовим арбітражем та за якою процесуальною процедурою (самостійно визначеною або відповідно до певного реїламенту).
Під егідою ООН розроблено три арбітражних регламенти: Арбітражний регламент Економічної комісії ООН для Європи 1966 р., Правила міжнародного комерційного арбітражу Економічної комісії ООН для Азії та Далекого Сходу 1966 р. та Арбітражний регламент Юнсітрал 1976 р.
Найбільш досконалим арбітражним регламентом вважається Арбітражний регламент Юнсітрал, положення якого враховано більшістю інституційних арбітражів під час розроблення власних правил (регламентів). Юнсітрал було розроблено типове арбітражне застереження, що передбачає вибір арбітражу відповідно до Арбітражного регламенту Юнсітрал.
Крім того, з метою уніфікації процесуального права прийнято низку міжнародних актів, у числі яких Європейська конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р., яка в результаті приєднання до неї неєвропеиських країн із регіональної перетворилась на універсальну (Україна також є учасницею цієї Конвенції відповідно до Указу Президії ВР УРСР’ про її ратифікацію від 25 січня 1963 р.). Конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж застосовується як до постійно діючого арбітражу, так і такого, що створений для разового розгляду справи, та містить правила, що визначають порядок формування арбітражу, розгляду справи, винесення рішення, а також умови та наслідки визнання арбітражного рішення недійсним. У 1972 р. укладено Конвенцію про вирішення арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що випливають з відносин економічного та науково-технічного співробітництва (для України є чинною на підставі Указу Президії ВР СРСР2 від 20 квітня 1973 р.). Прикладами регіональних міжнародних договорів, що діють у сфері міжнародного комерційного арбітражу, є Угода про порядок вирішення спорів, пов язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 р., укладена у рамках СНГ (для України є чинною на підставі Постанови ВР3 від 19 грудня 1992 р.); Міжамериканська конвенція про міжнародний комерційний арбітраж 1975 р.; Арабська конвенція про міжнародний комерційний арбітраж: 1987 р. та ін.
Юнсітрал розроблений Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж, рекомендований країнам як модель відповідного національного закону та який став основою під час прийняття Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»4 від 24 лютого 1994 р.
Якщо місце арбітражу знаходиться на території України, до міжнародного комерційного арбітражу застосовується Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж», який регулює питання, пов'язані зі: складом міжнародного третейського суду (кількість арбітрів, порядок їх призначення); підставами для відводу арбітра; процедурою відводу арбітра; припиненням повноважень (мандата) арбітра; призначенням нового арбітра; повноваженнями міжнародного третейського суду; порядком арбітражного провадження, у тому числі визначенням правил процедури, а також порядком винесення арбітражного рішення, його формою та змістом; умовами припинення розгляду справи тощо.
У Додатку 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» міститься Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє його діяльності.
За згодою сторін до Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть передаватись на вирішення:
- спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін спору перебуває за кордоном, а також:
- спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової і підприємницької кооперації.
Міжнародний комерційний арбітражний суд України приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції на підставі міжнародних договорів України.
Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Невиконані у строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.
У Додатку 2 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» міститься Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України. Морська арбітражна комісія є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Морської арбітражної комісії, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат Комісії, сприяє її діяльності.
Морська арбітражна комісія вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства, незалежно від того, чи є сторонами таких відносин українські та іноземні суб'єкти господарювання або лише українські чи тільки іноземні суб'єкти.
Морська арбітражна комісія вирішує спори, що випливають із відносин:
1) щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (річка — море);
2) щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів;
3) щодо морського страхування і перестрахування;
4) пов'язаних з купівлею-продажем, заставою та ремонтом морських суден та інших плавучих засобів;
5) з лоцманської і льодової проводки, агентського та іншого обслуговування морських суден, а також суден внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції пов'язані з плаванням таких суден морськими шляхами;
6) пов'язаних з використанням суден для здійснення наукових досліджень, видобування корисних копалин, гідротехнічних та інших робіт;
7) щодо рятування морських суден або морським судном судна внутрішнього плавання, а також щодо рятування в морських водах судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання;
8) пов’язаних з підніманням затонулих у морі суден та іншого майна;
9) пов’язаних із зіткненням морських суден, морського судна і судна внутрішнього плавання, суден внутрішнього плавання у морських водах, а також із завданням судном пошкоджень портовим спорудам, засобам навігаційної обстановки та іншим об’єктам;
10) пов’язаних із заподіянням пошкоджень рибальським сітям та іншим знаряддям лову, а також з іншим заподіянням шкоди під час здійснення морського рибного промислу.
Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають у зв’язку з плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, вказаних у цій статті, а також спори, пов’язані зі здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень.
Морська арбітражна комісія приймає до розгляду спори за наявності угоди між сторонами про передачу їх на її вирішення. Комісія також приймає до розгляду спори, сторони яких зобов’язані передати їх на її вирішення в силу міжнародних договорів.
Рішення Морської арбітражної комісії виконуються сторонами добровільно у встановлені нею строки. Невиконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.
Активний розвиток «віртуальної торгівлі», укладення «віртуальних контрактів» підготували грунт для розвитку «віртуального арбітражу» (точніше «віртуального» проведення арбітражного процесу), який потенційно має багато переваг (позитивних рис) у порівнянні з традиційним:
1) суттєво знижуються витрати сторін на участь у розгляді справи;
2) зникає необхідність приїздів, польотів у місце проведення арбітражу, пересилання документів через міжкордонні кур’єрські служби;
3) істотно збільшується швидкість розгляду справ.
Сторони можуть домовитися про «віртуальне» проведення процесу за умови, що зазначену угоду (домовленість) підтримає сам арбітраж.
Перші кроки щодо створення «віртуального арбітражу» здійснила Американська арбітражна асоціація, яка взяла участь у проекті (експерименті) «Віртуальний Магістр», відповідно до умов якого сторони мали можливість передавати певні види спорів на розгляд арбітра, який мав винести рішення протягом 72-х годин (вся арбітражна процедура проходить через мережу Інтернет)[6]. Разом з тим, доки не існує надійних засобів захисту електронних повідомлень, доти надійність «віртуального арбітражу» є сумнівною.
Міжнародний комерційний арбітраж (третейський суд) вирішує спір, який стосується прав та обов'язків сторін згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. За відсутності у договорі вказівки на право, що має бути застосоване до суті спору, арбітри використовують колізійні норми, які на їх погляд мають застосовуватися. Таке положення міститься у Типовому законі Юнсітрал про міжнародний комерційний арбітраж та внутрішньому законодавстві країн, що взяли цей закон за взірець при розробці відповідного закону про міжнародний арбітраж. Утім, сьогодні найбільш сучасним вирішенням питання про порядок визначення права міжнародним арбітражем вважають положення сучасних арбітражних регламентів (Регламент Американської арбітражної асоціації, Лондонського арбітражного комерційного суду, Нідерландського арбітражного інституту, Арбітражний регламент Міжнародної торгової палати та ін.), які більше не відсилають до якихось колізійних норм, а надають арбітрам повну автономію вибору права, що має застосовуватись (арбітри є вільними в обранні методу та можуть керуватися колізійними нормами або прямо визначити таке право)2.