Розділ 2 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності - 2.6 Договір міжнародної купівлі-продажу товарів

Posted in Хозяйственное право - Господарське право: ч.2 (В.С. Мілаш)

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 


2.6 Договір міжнародної купівлі-продажу товарів




Договір міжнародної купівлі-продажу товарів є найпоширенішим різновидом договорів, що укладаються у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Основним міжнародно-правовим актом, що регулює від­носини сторін, які виникають під час укладання та виконання договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, є Віденська конвенція «Про до­говори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 р., до якої Україна приєдналася1 23 серпня 1989 р. (Конвенція набула чинності для Украї­ни 1 лютого 1991 р.).
Віденська конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах:
а)  коли ці держави є Договірними державами (учасницями Кон­венції) ;
б) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосо­вано право Договірної держави (учасниці Конвенції).
Конвенція не застосовується до продажу:
а)  товарів, придбаних для особистого, сімейного чи домашнього використання, крім випадків, коли продавець у будь-який час до чи в момент укладання договору не знав і не міг знати, що товари при­дбані для такого використання;
б) з аукціону;
в) у порядку виконавчого провадження чи в інший спосіб згідно із законом;
г)  фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів та грошей;
д)  суден водного й повітряного транспорту, а також суден на пові­тряній подушці;
є) електроенергії.
Положення Конвенції мають диспозитивний характер: сторони дого­вору купівлі-продажу можуть виключити застосування щодо їхніх дого­вірних відносин окремих чи всіх положень Конвенції (відповідна вказівка про це має міститися в укладеному між ними договорі купівлі-продажу).
Згідно зі ст. 11 Конвенції не вимагається, щоб договір купівлі- продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпо­рядковувався іншій вимозі щодо форми. Він може доводитися будь якими засобами, включаючи свідчення (договори міжнародної купівлі продажу за участю українських суб'єктів господарювання мають бути обов'язково укладені в письмовій формі).
Положення Конвенції визначають положення про оферту та акцепт; права та обов'язки продавця та покупця, порядок поставки товару й передачі документів, відповідність товару і права третіх осіб; при­йняття поставки; засоби правового захисту в разі порушення договору продавцем; засоби правового захисту в разі порушення договору; роз­поділ ризиків між сторонами договору та ін.
Офертою розглядається пропозиція про укладення договору, адре­сована одній чи кільком конкретним особам, якщо вона досить виразна й висловлює намір оферента вважати себе зв'язаним у разі акцепту. Пропозиція є достатньо виразною, якщо в ній зазначено товар та без­посередньо чи опосередковано встановлюються його кількість і вартість або передбачено порядок їх визначення. Оферта набуває чинності, коли вона одержана адресатом оферти. Поки договір не укладено, оферта може бути відкликана оферентом, якщо повідомлення про відкликання буде одержано адресатом оферти до відправлення ним акцепту. Оферта, навіть коли вона є невідкличною, може бути скасована оферентом, якщо повідомлення про скасування одержано адресатом оферти раніше, ніж сама оферта, чи одночасно з нею.
Оферта не може бути відкликана: якщо в оферті зазначено шляхом встановлення певного строку акцепту чи іншим чином, що вона є не­відкличною; або якщо для адресата оферти було розумним розглядати оферту як невідкличну й адресат оферти діяв відповідно. Оферта, навіть якщо вона є невідкличною, втрачає чинність після одержання оферен­том повідомлення про відхилення оферти.
Акцептом є заява чи інша поведінка адресата оферти, що висловлює згоду з офертою (мовчання чи бездіяльність самі по собі не є акцептом). Акцепт оферти набуває чинності в момент, коли зазначена згода одер­жана оферентом, з цього моменту договір вважається укладеним.
Віденська конвенція індивідуалізує права, яких набуває колена сто­рона договору (продавець або покупець) у випадку порушень договірних обов язків з боку її контрагента.
При порушенні договору продавцем тоенська конвенція визнає за покупцем:
-                 право у разі невідповідності товару договору вимагати від продавця усунення цієї невідповідності шляхом виправлення, крім випадків, коли це є нерозумним з урахуванням усіх обставин;
-                 право у разі невідповідності товару договору (коли така невідпо­відність є істотним порушенням договору) вимагати заміни товару,
-                 право на розірвання договору у випадках:
якщо невиконання продавцем будь-якого з його договірних зобов'язань є істотним порушенням договору (істотним розглядається порушення, що спричиняє таку шкоду для постраждалої сторони, що вона значною мірою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на підставі до­говору, крім випадків, коли сторона, що порушила договір, не передбачала такого результату, і розумна особа, що діяла б в тій самій якості за анало­гічних обставин, не передбачала б такого результату);
непоставки, якщо продавець не поставляє товар протягом додат­кового строку, встановленого покупцем, або заявляє, що він не здійснить поставки протягом установленого таким чином строку;
-                  право на зменшення покупної ціни товару при невідповідності товару договору (за цієї обставини незалежно від того, чи була вартість вже оплачена, покупець може знизити ціну в тій пропорції, в якій вар­тість, котру фактично поставлений товар мав на момент поставки, співвідноситься з вартістю, яку на той момент мав би товар, відповідно до договору);
-                  право відмовитись від дострокової поставки товару аоо прийняття надмірної кількості товару. Якщо продавець поставляє товар до встановленої дати, покупець може прийняти поставку або відмови­тися від її прийняття. Якщо продавець поставляє більшу кількість то­вару, ніж передбачено договором, покупець може прийняти поставку або відмовитися від прийняття надмірної кількості поставки. Якщо ж покупець приймає поставку всієї або частини надмірної кількості, він повинен сплатити за неї відповідно до договірної ставки;
-                 інші права.
При порушенні договору покупцем Віденська конвенція визнає за продавцем:
-                право вимагати від покупця сплати ціни, прийняття поставки або виконання ним інших зобов 'язань:
-                право на встановлення додаткового строку розумної тривалості для виконання покупцем своїх зобов 'язань;
-                право на розірвання договору за такими підставами:
якщо невиконання покупцем будь-якого з його договірних зобов’язань є істотним порушенням договору;
якщо покупець не виконує протягом додаткового строку, встанов­леного продавцем, свого зобов’язання сплатити ціну чи прийняти по­ставку товару або заявляє про те, що він не зробить цього протягом встановленого таким чином строку;
-                інші права.
Втрата чи пошкодження товару після того як ризик перейшов на покупця, не звільняє його від зобов’язання сплатити ціну, якщо тільки втрата чи пошкодження не були викликані діями або недоглядом про­давця.
За Віденською конвенцією, якщо договір купівлі-продажу перед­бачає перевезення товару і продавець не зобов’язаний передати його в якомусь визначеному місці, ризик переходить на покупця, коли товар здано першому перевізникові для передачі покупцеві згідно з договором купівлі-продажу Якщо продавець зобов’язаний здати товар перевізни­кові в якомусь визначеному місці, ризик не переходить на покупця, поки товар не зданий перевізникові в цьому місці. Та обставина, що прода­вець має право затримати товаророзпорядчі документи, не впливає на перехід ризику Але ризик не переходить на покупця, поки товар чітко не ідентифіковано для цілей даного договору шляхом маркірування, через вивантажувальні документи, надісланим покупцеві повід омлен- ням чи в інший спосіб.
Покупець переймає на себе ризик щодо товару, проданого під час ного перебування в дорозі, з моменту укладання договору. Однак за певних обставин покупець переймає на себе ризик з моменту здачі товару перевізникові, який видав документи, що підтверджують договір перевезення. Але якщо в момент укладення договору купівлі-продажу продавець знав або повинен був знати, що товар втрачено чи пошко­джено й не повідомив про це покупця, така втрата чи пошкодження припадають на ризик продавця.
Сторона зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу може зупинити виконання своїх зобов’язань, якщо після укладення такого договору стає очевидно, що інша сторона не виконає значної частини своїх зобов’язань у результаті серйозного недоліку в її спроможності здійснити виконання чи її кредитоспроможності; або її поведінки під час підготовки виконання чи здійснення виконання договору. Якщо до встановленої для виконання договору дати стає очевидно, що одна із сторін вчинить істотне порушення договору, інша сторона може заяви­ти про його розірвання.
Збитки за порушення договору однією із сторін становлять суму, що дорівнює тій шкоді, включаючи упущену вигоду, якої зазнала інша сторона внаслідок порушення договору. Такі збитки не можуть переви­щувати шкоди, яку сторона, що порушила договір, передбачала чи по­винна була передбачати в момент укладення договору як можливий наслідок його порушення, враховуючи обставини, про які вона в той час знала чи повинна була знати.
Віденська конвенція також визначає випадки звільнення сторони договору від відповідальності за невиконання своїх обов’язків. Так, сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов’язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолан­ня цієї перешкоди чи її наслідків. Якщо невиконання стороною свого зобов’язання викликане невиконанням третьою особою, залученою нею для виконання всього чи частини договору, ця сторона звільняється від відповідальності тільки в тому разі, якщо залучена нею особа також була б звільнена від відповідальності, якби зазначені положення були
застосовані до цієї особи. Звільнення від відповідальності за наявності вищепередбачених обставин залишається лише на той період, протягом якого існує дана перешкода.
Строк позовної давності для задоволення у судовому порядку вимог сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів визначає Конвен­ція «Про позовну давнину в міжнародній купівлі-продажі товарів» (Конвенцію ратифіковано Постановою ВР України1 від 14 липня 1993 р. № 3382-ХІ). Цією Конвенцією встановлено строк позовної давнини у чотири роки, а також визначено початок перебігу строку позовної давнини, його обчислення, умови перерви, продовження та зміни, а та­кож наслідки його спливу.