2 7.  Посередницькі та інші договори, що сприяють збуту товарів у сфері зовнішньоекономічної діяльності



Розвиток міжнародного комерційного обороту призводить не тільки до розширення його меж, а й до ускладнення самих форм взаємодії його учасників та інтенсивного розвитку комерційного посередництва.
Комерційним посередником (представником) є суб'єкт підприєм­ницької діяльності, який на договірній основі та за певну винагороду представляє інтереси іншого господарюючого суб'єкта у межах госпо­дарського обороту.
У чинному ГК Україні (гл. 31) комерційне посередництво зведено винятково до агентської діяльності, яка полягає у наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними госпо­дарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності або юридична особа), який відповідно до повноважень, заснованих на агентському договорі, здій­снює комерційне посередництво (не є комерційними агентами підприємці, які хоча і діють у чужих інтересах, однак від власного імені).
Згідно зі ст. 296 ГК України агентські відносини виникають у разі:
-                надання суб'єктом господарювання на підставі договору повно - важень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;
-                схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комер­ційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому пов­новаження.
За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) послуги щодо укладення угод чи сприяння в їх укладенні від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
За своєю правовою природою агентський договір є договором ор- і ;інізаційного характеру: він встановлює основні принципи взаємовід­носин агента та особи, які він буде представляти, а також сферу, харак­тер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг і а визначає територію, в межах якої комерційний агент буде здійснювати діяльність, визначену угодою сторін. За законодавством України агентський договір має укладатися в письмовій формі.
За агентським договором можуть встановлюватися монопольні агентські відносини, коли комерційний агент не має права здійснювати комерційне посередництво інших суо єктів господарювання в межах території, визначеної відповідним агентським договором.
Світовій комерційній практиці відомо поняття випадкового посеред­ника як особи, що прийняла на себе обов'язок на основі короткостро­кового договору з другою стороною щодо надання їй певних послуг у вигляді підготовки інформації про імена потенційних клієнтів та сприяння відносно укладення з ними договорів. Основна відмінність між випадковим посередником та комерційним агентом полягає у тому,що комерційний агент відповідає за просування бізнесу на відповідній території та за шкоду, заподіяну су б єкту, якого він представляє, вна­слідок невиконання або неналежного виконання своїх обовУязків (якщо інше не передбачено агентським договором), за що отримує винагоро­ду, тоді як випадковий посередник залучається для одноразового на­дання посередницької послуги.
Для врегулювання діяльності випадкового посередника МТП під­готовлено Типовий контракт випадкового посередництва. Означений документ складається з двох розділів: розділ А містить специфічні для цього контракту умови (приміром, про недопущення обходу договору або розкриття його змісту); розділ Б — стандартні умови агентських договорів.
Як вітчизняне законодавство, так і законодавство зарубіжних країн,де агентський договір набув правового закріплення, виходять із того,і що комерційний агент не має права передавати конфіденційну інфор­мацію, одержану від суб'єкта, якого він представляє, без згоди цього суб'єкта, використовувати її у власних інтересах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам суб'єкта, якого він представляє, як при здій­сненні комерційним агентом своєї діяльності в інтересах зазначеного суб'єкта, так і після припинення агентських відносин з ним. Комерцій­ний агент несе відповідальність за розголошення конфіденційної інформації відповідно до закону та договору.
За загальними правилами агентський договір припиняється за згодою сторін, а також у разі відкликання повноважень комерційного агента
суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, а та­кож при виникненні інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб’єкта, якого він представляє.
Комерційне посередництво під час провадження зовнішньоеконо­мічної діяльності може ґрунтуватися не тільки на агентських договорах, а й на інших договорах посередницького характеру, в числі яких до­ручення, комісія та консигнація.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочини, що вчинені повіреним, припиняють права та обов’язки для довірителя. За договором доручення може бути встанов­лено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених у договорі.
За договором комісії одна, сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кіль­ка правочинів від свого імені та за рахунок комітента.
Якщо до змісту зовнішньоекономічних договорів доручення та комі­сії (де повірений та комісіонер є комерційними представниками) підлягає застосуванню право України, застосовуються загальні правила, перед­бачені ЦК України (гл. 86 — Доручення; гл. 69 — Комісія).
За договором консигнації одна, сторона (консигнатор) приймає на себе обов’язок за винагороду протягом визначеного часу (терміну консигнації)
здійснювати від свого імені, однак за рахунок другої сторони (консигнан­та) продаж товарів, переданих йому консигнантом. Такий договір укла­дається на тривалий термін (як правило, 3-5 років) та може бути авто­матично пролонгований (якщо в самому договорі містяться правила його пролонгації). Обов’язком консигнатора є збереження товарів за свій ра­хунок до моменту продажу (саме він несе всі витрати, пов’язані з утри­манням приміщення для зберігання товарів), та, як правило, саме на нього покладається зобов’язання щодо рекламування товарів консигнан­та. Договірній практиці відомо два види консигнації: 1) поворотня кон­сигнація (передбачає повернення товару консигнанту зі спливом строку дії договору) та безповоротня консигнація (передбачає обов’язок консиг­натора оплатити вартість товару, що залишилася непроданою).
В Україні договір консигнації належить до непоіменованих догово­рі в (він не набув безпосередньої регламентації в українському законодавстві), а відносини сторін, що виникли на підставі такого зовнішньо­економічного договору, якщо його змісту підлягає застосування права України, регулюються за правилами ЦК України про договір комісії.
У міжнародному комерційному обороті з метою підвищення збуту товарів, окрім посередницьких договорів, укладаються дистриб 'юторські контракти. Якщо агент, комісіонер, консигнатор виступають посеред­никами, то дистриб’ютор виступає як покупець-перепродавець від власного імені і за свій рахунок.
Дистриб’юторські договори в більшості країн (у тому числі й в Україні) належать до непоіменованих. Зважаючи на цю обставину, МТП були розроблені Керівництва зі складання дистриб юторських дого­ворів та Типовий дистрибЮторський контракт.
Керівництво зі складання міжнародних дистрибЮторських контрактів МТП виокремлює такі характерні риси даного договору: як перепродавець дистриб’ютор здійснює просування та/або органі­зацію збуту на закріпленій за ним території; виробник втрачає приві­лейоване становище на території дистриб’ютора, якщо останньому надається виключне право збуту; співробітництво сторін не може мати епізодичного характеру, тому відносини встановлюються на узгодже­ний період.
Дистриб’юторський договір за своєю природою є генеральною угодою між виробником (постачальником) і дистриб’ютором, в якій закріплено порядок та принципи співробітництва сторін протягом три­валого терміну. На виконання цієї генеральної угоди виробник (поста­чальник) і дистриб’ютор укладають або поточні договори купівлі- продажу, або дистриб’ютор надсилає постачальнику окремі замовлен­ня, які останній виконує.
Сторони дистриб’юторського договору мають спільну мету (збут товару), що зближує його з договором про сумісну підприємницьку діяльність. Однак на відміну від останнього (де сторони спільно несуть всі ризики за договором), за дистриб’юторським договором виробник (постачальник) не несе ризики невдалого продажу дистриб’ютором товару на закріпленій за останнім території збуту.
Істотною умовою дистриб’юторського договору є перелік товарів, що буде збувати дистриб’ютор. Під час визначення переліку товарів сторони можуть зазначити, що дистриб’ютор буде збувати:

1) усі това­ри виробника, включаючи й ті, що будуть виготовлятися ним у майбут­ньому; 2) товари, які виробляються на момент укладення договору;
2)  тільки певні товари.
До істотних умов дистриб’юторського договору також належать ціна товару, порядок оплати, та якщо договором передбачено повернен­ня непроданого товару, додатково — механізм такого повернення.
У сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть укладатися дистри- б’юторські договори про виключний збут та дистриб’юторські догово­ри про виключні закупки.
Договори про виключний збут передбачають визначення території, де дистриб’ютор буде здійснювати продаж певних товарів, а постачаль­ник зобов’язується не поставляти таких товарів іншому дистриб’ютору на цій території. Договори про виключні закупки передбачають обов’язки дистриб’ютора закуповувати договірні товари тільки у постачальника за договором або в іншої особи, якій постачальник надав ліцензію на виготовлення таких товарів. Якщо виробник планує надати іншій осо­би ліцензію на виготовлення товарів на території дистриб’ютора, дистриб’юторський договір має містити умову стосовно того, чи буде дистриб’ютор зобов’язаним здійснювати продаж товарів, що виготов­ляються за ліцензією виробника (постачальника).
Типовий дистриб 'юторський контракт МПТпередбачає необхід­ність щорічного узгодження обсягу продажу на наступний рік та розме­жовує поняття «об’єм продажу» та «гарантований об’єм продажу». У першому випадку в обов’язки дистриб’ютора входить докладання всіх зусиль для досягнення узгодженого обсягу продажу, а його недосягнення не розглядається як порушення договору. Вказівка на гарантований обсяг продажу означає прийняття дистриб’ютором обов’язків щодо його здій­снення та несення всіх ризиків, пов’язаних з його незабезпеченням.
Дистриб’юторський договір може укладатися як на визначений, так і на невизначений строк (в останньому випадку договір має містити умову про підстави та порядок його припинення).
Якщо дистриб’ютор отримав від виробника (постачальника) товарів завдання щодо організації збутової мережі на закріпленій за ним території збуту, він набуває право укладати субдистриб’юторські договори, за якими він може надавати субдистриб’юторам такий саме або менший обсяг прав, який він має за генеральним (основним) дистшб’ютогкьким договором1.