Розділ 2 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності - 2.5. Базисні умови поставок та правова природа ІНКОТЕРМС

Posted in Хозяйственное право - Господарське право: ч.2 (В.С. Мілаш)

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

 

2.5.  Базисні умови поставок та правова природа ІНКОТЕРМС



Базисними в договорах купівлі-продажу є умови, які визначають обов язки продавця та покупця щодо доставки товару та встановлюють момент переходу ризику випадкової загибелі речі або пошкодження то­вару від продавця до покупця. Довгий час базисні умови визначались торговельними звичаями різних країн, що, як правило, істотно різнилися за своїм змістом. Сторони зовнішньоекономічних договорів не завжди були знайомі з практикою ведення торгівлі в країнах, що ставало при­чиною непорозумінь, спорів та їх судового розгляду. З метою забезпечен­ня єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш поширених у зовнішній торгівлі базисних умов Міжнародною торговельною палатою (МТП) були підготовлені Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів), що становлять неофіційну кодифікацію звичаїв, які склалися у світовій комерційній практиці. Використання
Інкотермс полегшує ведення міжнародної торгівлі та дозволяє уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.
З моменту створення МТП Інкотермс у 1936 р. ці беззаперечні всесвітні стандарти договірної діяльності регулярно коригуються, щоб
не відставати від розвитку міжнародної торгівлі. Отже, основною при­чиною черги нових редакцій Інкотермс (1953 р., 1967 р., 1976 р., 1980 р., 1990 р., 2000 р.) стала потреба в їх адаптації до нових тенденцій розвит­ку комерційного обороту. Останньою редакцією є Інкотермс-2000, в яких вже враховано поширення зон, вільних від митних зборів, зрос­тання використання електронного зв'язку в ділових угодах та ін. Інкотермс-2000 (видання МТП № 560) пропонують більш простий і чіткий виклад визначень 13 термінів, з яких усі зазнали оновлення.
Усі редакції Інкотермс є чинними, сторони зовнішньоторговельно­го договору можуть обрати для впорядкування своїх взаємовідносин будь-яку з них. За відсутності посилання у змісті договору на конкрет­ну редакцію Інкотермс застосовується остання редакція.
Відповідно до Указу Президента України «Про застосування Міжна­родних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р. № 567/94, при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних дого­ворів (контрактів), предметом яких є товари (під словом «товари» тут розуміються тільки матеріальні речі), повинні застосовуватися Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговельною палатою. Суб'єкти підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (конт­рактів), зобов'язані забезпечувати додержання Правил Інкотермс.
Під термінами, тлумачення яких надається в Інкотермс, розуміють­ся окремі типи договорів міжнародної купівлі-продажу, засновані на певному фіксованому розподілі прав та обов'язків між договірними партнерами. Основні питання, за якими визначаються права та обов'язки сторін за кожним типом договору, поділяються на три групи:
1)               права та обов'язки сторін, що виникають у зв'язку з перевезенням товарів, включаючи розподіл додаткових витрат, що можуть виникнути під час перевезень;
2)                правила та обов’язки сторін щодо «митних формальностей», пов’язаних із вивозом товару з території однієї країни і ввезенням на територію іншої країни та транзитом через треті країни, включаючи сплату митних зборів й інших обов’язкових платежів;
3)               момент переходу ризиків з продавця на покупця у випадку за­гибелі або пошкодження товарів.
Залежно від того як розподілено права та обов’язки сторін за цими питаннями, усі базисні умови, на яких укладаються міжнародні дого­вори купівлі-продажу, поділено на чотири групи термінів: Е, Р, С, І).

«Е» — термін представлено тільки одним типом договору, за яким на продавця покладено мінімальні зобов’язання: він повинен тільки надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці — звичай­    но на власних площах продавця (підприємстві, складі і т. п.), що і є його єдиним обов’язком. З моменту, коли товар переданий у розпорядження покупця, останній несе всі ризики загибелі або пошкодження товару. Означений тип договору не охоплює обов’язки сторін щодо перевезен­ня: товар передається у розпорядження покупця, який на власний роз­суд вирішує, яким чином здійснювати перевезення товару (або власни­ми транспортними засобами, або укладати договір перевезення з про­фесійним перевізником), у зв’язку з чим виконання всіх митних фор­мальностей щодо перевезення товару до країни покупця лежить на самому покупці.

Згідно з «Р»-термінами (охоплюють 3 типи договорів) від продавця вимагається доставка товару для перевезення відповідно до вказівок покупця та надання його у розпорядження перевізнику. Надання товару в розпорядження перевізника по-різному тлумачиться залежно від виду транспорту та способу перевезень (залізничних, морських, змішаних тощо). Товар може бути завантажений на транспортний засіб, надісла­ний покупцем; наданий у розпорядження покупця без розвантаження із транспортного засобу продавця; відвантажений із транспортного за­собу, наданого продавцем для доставки товару на термінал, названий покупцем, тощо. Основними обов 'язками продавця є: доставка та здача товару в розпорядження перевізника, зазначеного покупцем, та надан­ня йому документів, що підтверджують відповідність товару договірним умовам; виконання митних та інших (отримання експортної ліцензії) формальностей, необхідних для вивезення товару; сповіщення покупця про передачу товару перевізнику чи про його відмову у прийнятті то­вару; несення всіх ризиків та витрат до моменту здачі товару переві­знику; передача покупцю транспортних документів. Основними   обов'язками покупця є: укладення договору перевезення; сповіщення продавця про найменування обраного ним перевізника та даті поставки; прийняття товару, який передається у розпорядження перевізника; ви­конання митних та інших формальностей, необхідних для ввезення товару, а у випадку необхідності — при його транзиті через треті кра­їни; несення всіх ризиків та витрат з моменту здачі товару в розпоря­дження перевізника.
«С»-терміни (охоплюють 4 типи договорів) вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за власний рахунок. За умовами цієї групи термінів моментом переходу ризиків з продавця на покупця є здача товару в розпорядження перевізника. Саме на продавця покладено обов'язок застрахувати товар і нести пов'язані з цим витрати.
У групі «Б»-термінів (охоплюють 5 типів договорів) об'єднані най­більш обтяжливі для продавця умови: він є відповідальним за прибут­тя товару в узгоджене місце (пункт призначення) та надання такого товару у розпорядження покупця (товар поступає у розпорядження по­купця, коли він отримує доступ до нього). За цією групою термінів саме продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до місця призначення (пункту). Відповідно до «Б»-термінів, за винятком БОР, продавець не зобов'язаний доставляти товар очищеним для імпорту в країну призначення.
У Вступі до правил Інкотермс-2иии встановлено, що сторони мають право самостійно модифікувати норми з цих Правил. Однак продавець (або покупець), погодившись на відповідні договірні умови (наприклад, СІР), не може виконати свої зобов'язання щодо поставки товару з ви­користанням будь-якого виду транспорту (за умовами СІР, це може бути тільки водний транспорт, а продавець повинен надати покупцю коно­самент чи інший морський транспортний документ для отримання товару в пункті призначення).
Правила Інкотермс поширюються виключно на відносини між про­давцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу в чітко ви­значених аспектах та не розв'язують проблем, пов'язаних із визначен­ням моменту переходу права власності на товар, наслідків порушень базисних та інших умов договору, а також не встановлюють підстав звільнення від відповідальності за певних обставин. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та застосов­ним законодавством.
Інкотермс безпосередньо призначається для застосування при ^ ні лажу товарів, що поставляються через митні кордони. Разом з тим як  в Указі Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р., так і в ч. 4 ст. 265 ГК України встановлено, що умови договорів поставки повинні викладатись сторонами відповідно до вимог Інкотермс. З цього приводу Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України звернуло увагу (Інформаційний лист від 27 січня 2003 р. № 83-20/34) на можливість застосування Інкотермс у договірних відносинах між суб’єктами господарювання — резидентами України з урахуванням до­цільності застосування тих чи інших термінів у внутрішній торгівлі.