Розділ 2 Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності - 2.5. Базисні умови поставок та правова природа ІНКОТЕРМС
2.5. Базисні умови поставок та правова природа ІНКОТЕРМС
Базисними в договорах купівлі-продажу є умови, які визначають обов язки продавця та покупця щодо доставки товару та встановлюють момент переходу ризику випадкової загибелі речі або пошкодження товару від продавця до покупця. Довгий час базисні умови визначались торговельними звичаями різних країн, що, як правило, істотно різнилися за своїм змістом. Сторони зовнішньоекономічних договорів не завжди були знайомі з практикою ведення торгівлі в країнах, що ставало причиною непорозумінь, спорів та їх судового розгляду. З метою забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш поширених у зовнішній торгівлі базисних умов Міжнародною торговельною палатою (МТП) були підготовлені Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів), що становлять неофіційну кодифікацію звичаїв, які склалися у світовій комерційній практиці. Використання
Інкотермс полегшує ведення міжнародної торгівлі та дозволяє уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.
З моменту створення МТП Інкотермс у 1936 р. ці беззаперечні всесвітні стандарти договірної діяльності регулярно коригуються, щоб
не відставати від розвитку міжнародної торгівлі. Отже, основною причиною черги нових редакцій Інкотермс (1953 р., 1967 р., 1976 р., 1980 р., 1990 р., 2000 р.) стала потреба в їх адаптації до нових тенденцій розвитку комерційного обороту. Останньою редакцією є Інкотермс-2000, в яких вже враховано поширення зон, вільних від митних зборів, зростання використання електронного зв'язку в ділових угодах та ін. Інкотермс-2000 (видання МТП № 560) пропонують більш простий і чіткий виклад визначень 13 термінів, з яких усі зазнали оновлення.
Усі редакції Інкотермс є чинними, сторони зовнішньоторговельного договору можуть обрати для впорядкування своїх взаємовідносин будь-яку з них. За відсутності посилання у змісті договору на конкретну редакцію Інкотермс застосовується остання редакція.
Відповідно до Указу Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р. № 567/94, при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари (під словом «товари» тут розуміються тільки матеріальні речі), повинні застосовуватися Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговельною палатою. Суб'єкти підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), зобов'язані забезпечувати додержання Правил Інкотермс.
Під термінами, тлумачення яких надається в Інкотермс, розуміються окремі типи договорів міжнародної купівлі-продажу, засновані на певному фіксованому розподілі прав та обов'язків між договірними партнерами. Основні питання, за якими визначаються права та обов'язки сторін за кожним типом договору, поділяються на три групи:
1) права та обов'язки сторін, що виникають у зв'язку з перевезенням товарів, включаючи розподіл додаткових витрат, що можуть виникнути під час перевезень;
2) правила та обов’язки сторін щодо «митних формальностей», пов’язаних із вивозом товару з території однієї країни і ввезенням на територію іншої країни та транзитом через треті країни, включаючи сплату митних зборів й інших обов’язкових платежів;
3) момент переходу ризиків з продавця на покупця у випадку загибелі або пошкодження товарів.
Залежно від того як розподілено права та обов’язки сторін за цими питаннями, усі базисні умови, на яких укладаються міжнародні договори купівлі-продажу, поділено на чотири групи термінів: Е, Р, С, І).
«Е» — термін представлено тільки одним типом договору, за яким на продавця покладено мінімальні зобов’язання: він повинен тільки надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці — звичай но на власних площах продавця (підприємстві, складі і т. п.), що і є його єдиним обов’язком. З моменту, коли товар переданий у розпорядження покупця, останній несе всі ризики загибелі або пошкодження товару. Означений тип договору не охоплює обов’язки сторін щодо перевезення: товар передається у розпорядження покупця, який на власний розсуд вирішує, яким чином здійснювати перевезення товару (або власними транспортними засобами, або укладати договір перевезення з професійним перевізником), у зв’язку з чим виконання всіх митних формальностей щодо перевезення товару до країни покупця лежить на самому покупці.
Згідно з «Р»-термінами (охоплюють 3 типи договорів) від продавця вимагається доставка товару для перевезення відповідно до вказівок покупця та надання його у розпорядження перевізнику. Надання товару в розпорядження перевізника по-різному тлумачиться залежно від виду транспорту та способу перевезень (залізничних, морських, змішаних тощо). Товар може бути завантажений на транспортний засіб, надісланий покупцем; наданий у розпорядження покупця без розвантаження із транспортного засобу продавця; відвантажений із транспортного засобу, наданого продавцем для доставки товару на термінал, названий покупцем, тощо. Основними обов 'язками продавця є: доставка та здача товару в розпорядження перевізника, зазначеного покупцем, та надання йому документів, що підтверджують відповідність товару договірним умовам; виконання митних та інших (отримання експортної ліцензії) формальностей, необхідних для вивезення товару; сповіщення покупця про передачу товару перевізнику чи про його відмову у прийнятті товару; несення всіх ризиків та витрат до моменту здачі товару перевізнику; передача покупцю транспортних документів. Основними обов'язками покупця є: укладення договору перевезення; сповіщення продавця про найменування обраного ним перевізника та даті поставки; прийняття товару, який передається у розпорядження перевізника; виконання митних та інших формальностей, необхідних для ввезення товару, а у випадку необхідності — при його транзиті через треті країни; несення всіх ризиків та витрат з моменту здачі товару в розпорядження перевізника.
«С»-терміни (охоплюють 4 типи договорів) вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за власний рахунок. За умовами цієї групи термінів моментом переходу ризиків з продавця на покупця є здача товару в розпорядження перевізника. Саме на продавця покладено обов'язок застрахувати товар і нести пов'язані з цим витрати.
У групі «Б»-термінів (охоплюють 5 типів договорів) об'єднані найбільш обтяжливі для продавця умови: він є відповідальним за прибуття товару в узгоджене місце (пункт призначення) та надання такого товару у розпорядження покупця (товар поступає у розпорядження покупця, коли він отримує доступ до нього). За цією групою термінів саме продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до місця призначення (пункту). Відповідно до «Б»-термінів, за винятком БОР, продавець не зобов'язаний доставляти товар очищеним для імпорту в країну призначення.
У Вступі до правил Інкотермс-2иии встановлено, що сторони мають право самостійно модифікувати норми з цих Правил. Однак продавець (або покупець), погодившись на відповідні договірні умови (наприклад, СІР), не може виконати свої зобов'язання щодо поставки товару з використанням будь-якого виду транспорту (за умовами СІР, це може бути тільки водний транспорт, а продавець повинен надати покупцю коносамент чи інший морський транспортний документ для отримання товару в пункті призначення).
Правила Інкотермс поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу в чітко визначених аспектах та не розв'язують проблем, пов'язаних із визначенням моменту переходу права власності на товар, наслідків порушень базисних та інших умов договору, а також не встановлюють підстав звільнення від відповідальності за певних обставин. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та застосовним законодавством.
Інкотермс безпосередньо призначається для застосування при ^ ні лажу товарів, що поставляються через митні кордони. Разом з тим як в Указі Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р., так і в ч. 4 ст. 265 ГК України встановлено, що умови договорів поставки повинні викладатись сторонами відповідно до вимог Інкотермс. З цього приводу Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України звернуло увагу (Інформаційний лист від 27 січня 2003 р. № 83-20/34) на можливість застосування Інкотермс у договірних відносинах між суб’єктами господарювання — резидентами України з урахуванням доцільності застосування тих чи інших термінів у внутрішній торгівлі.