Розділ З Правове регулювання ринку фінансових послуг України - 3.6.4. Правові форми забезпечення платоспроможності страховиків

Posted in Хозяйственное право - Господарське право: ч.2 (В.С. Мілаш)

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

 

 

3.6.4.  Правові форми забезпечення платоспроможності страховиків

Страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:
-    наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійно - го фонду страховика;
-    створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
-    перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займаєть­ся видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлю­ється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро за обмінним курсом валюти України.
Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених чинним законодавством, станом на кожний день. Установити, що страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідаль­ності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та стра­хового резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку.
Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя — математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).
Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.
Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):
-    незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових пре­мій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
-   збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.
Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими за 80 % загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку:
-     частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду мно­жаться на одну четверту;
-    частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду мно­жаться на одну другу;
-    частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду мно­жаться на три четвертих;
-    одержані добутки додаються.
Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з по­чатку календарного року таких технічних резервів за видами страху­вання: є.
резерв незароблених премій;
резерв заявлених, але не виплачених збитків;
резерв збитків, які виникли, але не заявлені;
резерв катастроф;
резерв коливань збитковості.
Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.
Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.
Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балан­сі і вести їх окремий облік.
Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відпо­відають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.
Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також по­рядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.
Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:
довгострокових зобов'язань (математичні резерви);
належних виплат страхових сум.
Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних ре­зервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із страху­вання життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхуван­ня життя встановлюються Уповноваженим органом.
Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових ре­зервів та порядок їх розрахунків.
Кошти страхових резервів мають бути представлені активами таких категорій:
-   грошові кошти на поточному рахунку;
-   банківські вклади (депозити);
-    валютні вкладення згідно з валютою страхування;
-   нерухоме майно;
-   акції, облігації, іпотечні сертифікати;
-   цінні папери, що емітуються державою;
-   права вимоги до перестраховиків;
-    інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабі­нетом Міністрів України;
-    банківські метали;
-    кредити страхувальникам — фізичним особам, що уклали дого­вори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше ніж через один рік після набрання чинності договором страхування та на строк, який перевищує період, що залишився до за­кінчення дії договору страхування;
-    готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених На­ціональним банком України.
Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому чис­лі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.
Додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку утворюють гарантійний фонд страховика.
З метою забезпечення платоспроможності страховика страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні ре­зерви відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяль­ності.
Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окре­мих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів. Положення про ці фонди затверджується Уповноваженим органом.
Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів). Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату до­рівнює більшій з визначених величин, а саме:
- перша — підраховується шляхом множення суми страхових пре­мій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, належних перестраховикам;
-   друга — підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 % виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визнача­ється шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.
Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (математич­ного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (ма­тематичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя. Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 % від суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.
Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у пе- рестраховиків резидентів або нерезидентів.
Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя і ме­дичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування.
Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності і структури гарантійного фонду.
Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).
З метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань страхо­вики можуть на підставі договору створити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб'єктів підпри­ємницької діяльності. Джерелами утворення Фонду страхових гарантій £ добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових гаран­тій і порядок використання коштів цього Фонду встановлюються стра­ховиками, які беруть у ньому участь.
З метою страхування ризиків страховиків ними створюється на до­говірних засадах товариство взаємного страхування, відповідальністю ЇКОГО є зобов'язання щодо виплати страхових сум та страхових від- шкодувань членам цього товариства у разі настання страхових випадків. Члени товариства на підтвердження приєднання до договору страху­вання отримують сертифікат, порядок видачі якого встановлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Поста­новою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1997 р. № 132 затвер­джено Тимчасове положення про товариство взаємного страхування1, відповідно до якого кожний член товариства взаємного страхування вносить періодичні страхові платежі у розмірах, визначених керівним зрганом товариства як плата за страхування своїх страхових ризиків у цьому товаристві. Сплата страхового платежу здійснюється за рахунок тистого прибутку, що залишається у розпорядженні члена товариства, крім випадків, передбачених законодавством України. Рішення про розмір та терміни сплати страхового внеску кожного окремого члена товариства визначається у порядку, встановленому керівним органом товариства взаємного страхування залежно від фінансового становища кожного члена товариства відповідно до умов, визначених в укладено­му між членами товариства та товариством взаємного страхування договорі. Кожний член товариства за умови виконання ним усіх зобов'язань перед товариством взаємного страхування незалежно від :уми страхового внеску має право отримати повністю необхідне стра­хове відшкодування у разі настання страхового випадку.