Розділ З Правове регулювання ринку фінансових послуг України

Posted in Хозяйственное право - Господарське право: ч.2 (В.С. Мілаш)

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Розділ З  Правове регулювання ринку фінансових послуг України


3.1.  Поняття ринку фінансових послуг України. Види фінансових установ

3.2. Форми та засоби державного регулювання ринків фінансових послуг

3.3.  Компетенція спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг

3.4. Поняття банківської системи України, її структура

3.4.1.Правовий статус Національного банку України та його функції. Форми регулювання банківської діяльності і надзору НБУ

3.4.2. Система банківських операцій

3.4.2.1. Правові основи безготівкових операцій у народному господарстві 

3.4.2.2. Банківські рахунки

3.4.2.3. Розрахунково-касові операції банків. Поняття та правове регулювання касових операцій 

3.4.2.4. Кредитні операції банків. Види банківського кредиту 

3.4.2.5. Депозитні операції банків

3.5. Поняття та нормативно-правове підґрунтя функціонування ринку цінних паперів

3.5.1. Види цінних паперів

3.5.2. Державне регулювання ринку цінних паперів

3.6.  Страхова діяльність як вид господарської діяльності. Форми страхування 

3.6.1. Правовий статус страховика. Поняття перестрахування. Посередницька діяльність у сфері страхування

3.6.2.  Поняття страхового ризику, страхового випадку, страхової суми 

3.6.3. Правові особливості договорів страхування. Таємниця страхування 

3.6.4.  Правові форми забезпечення платоспроможності страховиків 

3.6.5.Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні

 

 

3.1.  Поняття ринку фінансових послуг України. Види фінансових установ



Ринок фінансових послуг — це сфера діяльності суб'єктів господа- рюваня, пов'язана з наданням та споживанням різноманітних фінансо­вих послуг.
Фінансовими послугами є операції з фінансовими активами (грошо­вими коштами, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та пра­вами вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів), що здійсню­ються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Згідно з чинним законодавством до фінансових належать такі по­слуги:
1)   випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахун­ків;
2) довірче управління фінансовими активами;
3) діяльність з обміну валют;
4)  залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;
5)  фінансовий лізинг;
6)  надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту;
7)  надання гарантій та поручительств;
8)  переказ грошей;
9)  послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;
10)торгівля цінними паперами;
11)факторинг;
12)  інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»1 від 12 липня 2001 р.
Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, суб'єктами підприємницької ді­яльності, які не є фінансовими установами. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно- правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг (так, надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кре­дитна установа).
Фінансовою установою є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка включена до відповід­ного реєстру в порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Фінансові установи можуть створюватися у будь-якій організаційно- правовій формі, якщо закони з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг не містять спеціальних правил та обмежень.
Особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ.
При створенні фінансової установи або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (пайового) капіталу, статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами за законодавством України, якщо інше не передбачено законами Укра­їни з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Крім того, чинне законодавство встановлює три обов'язкові умови, виконання яких необхідне для того, щоб фінансова установа могла роз­почати надання фінансових послуг:
1)  облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;
2)  внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;
3)  професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам.
Фінансова установа може надавати фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легаліза­ції (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Під час здій­снення (надання) фінансових послуг фінансовим установам забороня­ється вступати в договірні відносини: 1) з анонімними особами, від­кривати та вести анонімні (номерні) рахунки; 2) з клієнтами — юри­дичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.
Аудиторські перевірки фінансових установ можуть проводити тіль­ки аудитори, які мають відповідний сертифікат, виданий Аудиторською палатою відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», та свідоцтво про внесення до Реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ. Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19 лютого 2004 р. № 86 (у редакції розпорядження від 24 червня 2005 р. № 4239) затверджений Порядок ведення реєстру аудиторів, які можуть про­водити аудиторські перевірки фінансових установ1. Перелік аудиторів, які внесені до Реєстру, публікується Держфінпослуг наприкінці кожно­го року в засобах масової інформації, а також регулярно оновлюється на веб-сайті Держфінпослуг.
Фінансові установи в Україні діють відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»2 від 12 липня 2001 р. з урахуванням норм чинних нормативно- правових актів, які встановлюють особливості правового статусу та правовий режим діяльності окремих видів фінансових установ, зокре­ма: Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.; Закон України «Про страхову діяльність»4 від 17 березня 1996 р. (у ред. Закону України від 4 жовтня 2001 р.); Закон України «Про кредитні спілки»5від 20 грудня 2001 р.; Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення»' від 9 липня 2003 р.; Декретом Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства»2 від 17 березня 1993 р. № 23; Положенням про порядок надання фінансових послуг ломбарда­ми3, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2005 р. № 3981; По­ложенням про надання послуг з фінансового лізингу юридичними осо­бами — суб єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами4, затвердженим розпорядженням Дер­жавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 р. № 21 (у редакції розпорядження від 24 червня 2005 р. № 4241), іншими нормативно-правовими актами з питань регулювання ринків фінансових послуг.
Довірителем майна може виступати юридична особа або громадя­нин, які передають довірчому товариству повноваження власника на­лежного їм майна (коштів, цінних паперів та документів, які засвідчу­ють право власності довірителя) відповідно до умов укладеного між ними договору.
Статутний фонд довірчого товариства повинен становити не менше 1 млн грн і формується виключно за рахунок коштів та цінних паперів учасників. До моменту реєстрації довірчого товариства кожен з його засновників зобов'язаний внести на тимчасовий рахунок не менш як 50 % від указаного в установчих документах розміру його вкладу до статутного фонду, що має підтверджуватися документами, виданими комерційним банком. Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) довірчих товариств щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором (аудитор­ською фірмою).
Послуги, які довірче товариство надає довірителям майна, є довір­чими операціями. Довірче товариство може надавати довірчі операції:
-    для громадян — збереження та представницькі послуги для об­слуговування майна довірителів;
-    для юридичних осіб — розпорядження майном, агентські послу­ги, ведення рахунків для власників їх цінних паперів та управління
голосуючими акціями, переданими довірчому товариству шляхом учас­ті в загальних зборах акціонерного товариства
Довірчим товариством є товариство з додатковою відповідальністю, яке здій­снює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників.
Довірчі товариства отримують за умовами укладеного договору право на участь в управлінні акціонерним товариством від імені його акціонерів або державних органів приватизації, які володіють акціями товариств, створених шляхом перетворення державних підприємств у акціонерні товариства.
Довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його учасники — довірені особи. Дії довірених осіб мають бути спрямовані виключно на реалізацію інтересів власників за умовами укладеного між ними договору. Довірені особи особисто виконують свої обов'язки перед довірителями майна. Установчим договором може бути перед­бачена передача повноважень довіреної особи іншому учаснику, а також іншій особі за довіреністю на строк, що не перевищує одного року. Якщо учасником довірчого товариства виступає юридична особа, то довірчі операції від її імені здійснює представник, уповноважений цією юридичною особою. Всі операції, що провадяться за рахунок коштів, переданих довірителям майна, виконуються після підписання платіжних документів всіма довіреними особами довірчого товариства і ведуться окремо.
Вартість майна, яке довірена особа бере на обслуговування у дові­рителів майна, не повинна сумарно перевищувати частки довіреної осо­би в статутному фонді довірчого товариства та відповідно її особистої додаткової відповідальності. Джерелом прибутків довірчого товариства є плата, яку отримують довірені особи за здійснення довірчих операцій. Розмір плати, якщо інше не передбачено законодавством, встановлюєть­ся в договорі між довірителями майна та довіреною особою.
Кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована фізич­ними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на коопера­тивних засадах, з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансо­вою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених Законом України «Про кредитні спілки», та несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності.
Членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іно­земці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об'єднані хоча б за однією з ознак, зазначених у ст. 6 Закону України «Про кредитні спілки» (мають спільне місце роботи чи на­вчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання профе­сійних спілок, іншої громадської організації, або проживають в одному селі, місті, районі, області) та мають повну цивільну дієздатність. Утім зміна ознак, зазначених у даній статі, не спричиняє припинення член­ства у кредитній спілці.

Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які відповідно до ст. 6 Закону України «Про кредит­ні спілки» можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або на­лежать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.
Державна реєстрація кредитних спілок здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг шляхом внесення відповідного запису до держав­ного реєстру фінансових установ.
Ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.
Органами управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комі­тет та правління. Рішенням загальних зборів членів кредитної спілки можуть бути створені й інші органи управління.
Майно кредитної спілки формується за рахунок:
-   вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредит­ної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки);
-    плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності;
-   доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів;
-   грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;
-    інших надходжень, не заборонених законодавством.
Капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів, а також залишку нерозподіленого доходу спілки і не може бути меншим за 10 % від суми її загальних зобов'язань.
Пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки.
Резервний капітал призначений для відшкодування можливих збит­ків кредитної спілки, які не можуть бути покритими за рахунок над­ходжень поточного року, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів.
Резервний капітал кредитної спілки формується за рахунок вступних внесків членів кредитної спілки та частини доходів кредитної спілки до моменту досягнення ним не менш як 15 % від суми активів, зважених на ризик кредитної спілки. Статутом кредитної спілки можуть бути передбачені й інші джерела формування резервного капіталу.
Додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільо­вих внесків членів спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів. У разі лікві­дації спілки залишок коштів резервного капіталу та залишок додатко­вого капіталу зараховується до Державного бюджету України.
Кредитна спілка відповідно до свого статуту:
1)   приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки;
2)  надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.
Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які перебувають у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спіл­ки, не може перевищувати 20 % від капіталу кредитної спілки;
3)  залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 % від загальних зобов'язань кредитної спілки;
4)  виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами;
5)  розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в уста­новах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбає державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї коопера­тивних банків;
6)  залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу. Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 % вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення;
7)  надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встанов­лено рішенням Уповноваженого органу;
8) виступає членом платіжних систем;
9)  оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і по­слуг у межах наданого йому кредиту;
10)  провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.
Провадження кредитною спілкою іншої діяльності не допускається.
Послуги членам органів управління та працівникам кредитної спіл­ки надаються на умовах, що не можуть відрізнятися від звичайних, та з дотриманням вимог щодо уникнення конфлікту інтересів.
До установ накопичувального пенсійного забезпечення належать:
1)   недержавні пенсійні фонди як юридичні особи, які мають статус непри­буткових організацій, та провадять діяльність виключно з метою накопи­чення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подаль­шим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні ви­плати учасникам зазначеного фонду у визначеному чинним законодавством порядку на підставі укладених пенсійних контрактів; 2) страхові організа­ції, що здійснюють накопичувальне пенсійне забезпечення шляхом укла­дення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до законодавства про страхування; 3) банківські установи, що здійснюють накопичувальне пен­сійне забезпечення шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень відповідно до законодавства про банківську діяльність.
Для пенсійних фондів недержавне пенсійне забезпечення є виключ­ним видом діяльності. Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних вне­сків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.
За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пен­сійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фон­ди. Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду (рада фонду). Учасниками фонду можуть бути громадяни Укра­їни, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь- якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.
Засновником відкритого пенсійного фонду можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Засновником корпоративного пенсійного фонду може бути юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб- роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Засновником (засновниками) професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять). Роботодавець, який виявив бажання стати платником уже створеного корпоративного пенсійного фонду, укладає з радою цього пенсійного фонду договір про участь у корпоративному пенсійному фонді.
Державна реєстрація пенсійного фонду та видача йому відповід­ного свідоцтва проводяться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Пенсійний фонд набуває статусу юридич­ної особи та права на провадження діяльності з недержавного пенсій­ного забезпечення з моменту його реєстрації в Державній комісії з ре­гулювання ринків фінансових послуг України та отримання відповід­ного свідоцтва.
Ломбардом є фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.
До фінансових послуг ломбарду належать:
-    надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів;
-    надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.
До супутніх послуг ломбарду, якщо інше не встановлено законом, належать:
-    оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору;
-    надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією;
-    реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодав­ства та/або умов договору.
Чинним законодавством передбачена можливість надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим стату­сом не є фінансовими установами. Так, юридична особа має право надавати послуги фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, ви­значеному установчими (засновницькими) документами, передбачене здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, а також при наявності: 1) внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згід­но з установчими документами; 2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладан­ня, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;
3)  довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг; 4) керівників (засновників), які не повинні мати непогашену або незняту судимість за корисливі злочини.
Юридичні особи, які систематично надають послуги з фінансового лізингу (уклали протягом календарного року три та більше договорів фінансового лізингу) або уклали хоча б один договір фінансового лі­зингу на суму, що дорівнює чи перевищує 80 000 грн, у своїй діяльно­сті повинні керуватися вимогами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та іншими нормативними актами у сфері запобігання та про­тидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.