Розділ З Правове регулювання ринку фінансових послуг України - 3.4.2.2. Банківські рахунки

Posted in Хозяйственное право - Господарське право: ч.2 (В.С. Мілаш)

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 



3.4.2.2.    Банківські рахунки



Банківські рахунки — рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банків­ських платіжних інструментів.
Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» можуть створюватися системи міжбанківських роз­рахунків, що призначені для переказу коштів у межах України між банками для виконання зобов'язань їх клієнтів, а також власних зобов'язань цих банків. Загальні вимоги щодо функціонування в Укра­їні систем міжбанківських розрахунків та порядку виконання міжбан- ківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків- резидентів у національній валюті визначає Інструкція про міжбанків- ський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ від 16 серпня 2006 р. № 320. Для здійснен­ня міжбанківського переказу коштів одним банком відкривається іншо­му банку кореспондентський рахунок на підставі укладеного між ними договору про кореспондентський рахунок. Підставою для закриття кореспондентського рахунка банку-кореспондента є розірвання дого­вору, що здійснюється за погодженням сторін та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського ра­хунка поточні рахунки, за договором банківського вкладу — вкладні (депозитні) рахунки. Взаємовідносини в системі міжбанківських роз­рахунків між її учасниками регулюються договорами про відкриття кореспондентських рахунків.
Правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх ві­докремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фі­зичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій, регулює Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іно­земних валютах, затверджена Постановою Правління НБУ від 12 лис­топада 2003 р. № 492.
Поточний (контокорентний) рахунок — рахунок, що відкриваєть­ся банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здій­снення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інстру­ментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режи­мами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України; поточні ра­хунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України; по­точні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті по­стійним представництвам; карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками; поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів.
Вкладний (депозитний) рахунок — рахунок, що відкривається бан­ком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передають­ся клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі.
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотрима­ною, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощад­ної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської ді­яльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банків­ського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк дії договору; розмір і порядок сплати про­центів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відпові­дальність сторін; умови дострокового розірвання договору; інші умови за погодженням сторін.
Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для фор­мування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайо­вого або неподільного фонду) суб'єкта господарювання — юридичної особи (у національній та/або іноземній валюті) та один поточний раху­нок (у національній та/або іноземній валюті) за кожною угодою суміс­ної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.
Юридичні особи-нерезиденти можуть відкривати в банках України інвестиційні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іно­земних валютах.
У разі відкриття поточного або вкладного (депозитного) рахунка підприємцю до отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік органом державної податкової служби операції за цим рахунком здійснюються лише із зарахування коштів. Датою початку видаткових операцій за рахунком підприємця в банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.
Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) ра­хунки. Банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають ра­хунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку, вста­новленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Рахунок клієнту відкривається лише піс­ля його ідентифікації банком.
Відкриття банківського рахунка здійснюється поетапно. Першим етапом є подача клієнтом (юридичною чи фізичною особою- підприємцем) пакета документів, передбачених Інструкцією про по­рядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, до банку, в якому він відкриває рахунок (заяву про відкриття поточного рахунка, копію свідоцтва про державну реєстрацію; для юридичної особи копію належним чином зареєстрованого установ­чого документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нота­ріально; копію документа, що підтверджує взяття особи на облік в ор­гані державної податкової служби, засвідчену органом, що видав до­кумент, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника бан­ку; картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотарі­ально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку). Другим етапом відкриття банківського ра­хунка є укладення в письмовій формі між банком і клієнтом договору банківського рахунка.
За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахун­ково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законо­давства України. Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розра­хунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених за­конодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахун­ків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведен­ня операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.
Видаткові операції за вкладними (депозитними) рахунками фізич­них осіб здійснюються за розпорядженням власника рахунка або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально, а у ви­падках, визначених законодавством України, — іншими уповноваже­ними на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності влас­ника рахунка та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвід­чення не потребує. Нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкла­дом (депозитом) фізичної особи відповідно до умов договору банків­ського вкладу можуть перераховуватися на її поточний рахунок або зараховуватися на поповнення вкладу (депозиту), або виплачуватися фізичній особі готівкою.
На вкладні (депозитні) рахунки в національній валюті фізичних осіб-нерезидентів зараховуються: готівкові кошти за наявності підтвер­дження джерел походження цих коштів (копії підтверджувальних до­кументів залишаються в документах для банку); кошти з власного по­точного або вкладного (депозитного) рахунка; кошти, внесені іншою фізичною особою-нерезидентом, якщо це передбачено договором бан­ківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.
Зміною рахунків клієнтів уважається процедура закриття раніше відкритих рахунків з одночасним відкриттям нових рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів — назва банку, код банку, номер рахунка, валюта рахунка.
Зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі: проведення реорганізації в межах одного банку; проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення; зміни місцезнахо­дження банку, в результаті якої змінюється код банку; зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів (у тому числі рахунків клієн­тів, за якими операції не здійснювалися протягом трьох років і більше та на яких є залишки коштів).
Про зміну рахунків банк зобов'язаний завчасно повідомити всіх клієнтів у порядку, встановленому внутрішніми положеннями банку. Банки можуть застосовувати процедуру зміни рахунків у разі зміни умов договору банківського вкладу.
Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:
-    на підставі заяви клієнта;
-    на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо);
-       у разі смерті власника рахунка — фізичної особи та фізичної особи-підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця);
на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.
Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та за­крити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.
Банк закриває поточний рахунок юридичної особи на підставі до­кумента, виданого державним реєстратором, в порядку, встановленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію при­пинення юридичної особи чи фізичної особи-підприємця. Залишки коштів за такими рахунками перераховуються на окремі аналітичні рахунки, що відкриті за балансовим рахунком, визначеним Національ­ним банком для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.
Вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінчення строку дії договору банківсько­го вкладу та повернення коштів вкладнику. У разі залучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогу вкладний (депозитний) рахунок закривається після повернення коштів вкладнику. Для дострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника — фізичної особи вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви.
У день закриття рахунка банк зобов'язаний видати клієнту довідку про його закриття. Протягом трьох робочих днів з дня закриття поточ­ного або вкладного (депозитного) рахунка (включаючи день закриття рахунка) банк повідомляє про це відповідний орган державної подат­кової служби. Отримання органом державної податкової служби такого повідомлення підтверджується файлом-квитаншєю. що надсилається цим органом до банку.