Розділ З Правове регулювання ринку фінансових послуг України - 3.4. Поняття банківської системи України, її структура

Posted in Хозяйственное право - Господарське право: ч.2 (В.С. Мілаш)

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 



3.4.  Поняття банківської системи України, її структура




Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність»1 від 7 грудня 2000 р.
Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеці­алізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестицій­ними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк набуває стату­су спеціалізованого банку в разі якщо більше 50 % його активів є акти­вами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиден­ти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.
За формою власності вирізняються державні (засновуються за рі­шенням Кабінету Міністрів України та 100 % статутного капіталу якого належать державі), приватні банки, та банки, створені на поєд­нанні різних форм власності.
За організаційно-правовою формою вирізняються банки, створені у формі відкритого акціонерного товариства та кооперативні банки.
Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімаль­на кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збіль­шити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Рівень мінімального розміру статутного капіталу коопера­тивного банку встановлюється Національним банком України.
Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у ка­піталі банку (паю) має право одного голосу. Прибутки або збитки коо­перативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.
Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві коопе­ративні банки. Основними функціями центрального кооперативного банку є централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місце­вими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяль­ністю кооперативних банків регіонального рівня.
Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень1, за­твердженого Постановою Правління НБУ від 31 серпня 2001 р. № 375.
Для здійснення державної реєстрації уповноважені засновниками банку особи подають до реєструючого органу такі документи:
1) заяву про реєстрацію банку;
2)  установчий договір (крім державного банку);
3)  статут банку2;
4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або По­станову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;
5)  бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здій­снювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближ­чі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;
6)  інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істот­ну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа,
2 Установчим документом банку є його статут, який обов'язково має містити ін­формацію про: найменування банку; його місцезнаходження; організаційно-правову форму; види діяльності, які має намір здійснювати банк; розмір та порядок форму­вання статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до положень чинного законодавства; порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; по­рядок розподілу прибутків та покриття збитків; положення про аудиторську пере­вірку банку; положення про органи внутрішнього аудиту банку.
надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають іс­тотну участь у цій юридичній особі;
7)   бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) — для учасників — юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) — для учасників фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;
8)  відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;
9)  копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;
10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;
11)  для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства — копії звіту про проведення відкритої підписки на акції;
12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голо­ви та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку.
Національний банк України у тижневий термін з дати подання до­кументів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.
Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів.
Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного за­пису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.
Національний банк України видає банку свідоцтво про його дер­жавну реєстрацію за встановленою ним формою.
Для створення банку з інозелтим капіталом його засновники, а для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом його правління (рада директорів) зобов 'язані отримати попередній дозвіл Національного банку України.
Для отримання попереднього дозволу для створення банку з іноземним капіталом або для набуття банком статусу банку з іноземним капіталом до Національного банку України необхідно подати такі документи:
1) клопотання про надання попереднього дозволу;
2)   інформацію про склад засновників, їх ділову репутацію та на­явність необхідних коштів для заснування банку;
3) дозвіл іноземного контролюючого органу на участь у створенні банку в Україні або письмове запевнення іноземного засновника про відсутність у законодавстві країни його походження вимог щодо отри­мання такого дозволу;
4)  інформацію про андеррайтера та його ділову репутацію, угоду з андеррайтером, якщо банком прийнято рішення про продаж акцій банку на міжнародних ринках шляхом андеррайтингу.
Клопотання розглядається Національним банком України протягом одного місяця з дня його отримання. Відмова Національного банку України у наданні дозволу має надаватися у письмовій формі із зазна­ченням відповідних мотивів.
Банк має право відкривати філії та представництва на території України в разі його відповідності вимогам щодо відкриття філій та представництв, встановленим нормативно-правовими актами Націо­нального банку України. Відомості про філії та представництва банків Національний банк України включає до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.
Відкриття іноземними банками філії та представництва на те­риторії України може здійснюватись за таких умов:
1)  держава, в якій зареєстровано іноземний банк, належить до держав, які беруть участь у міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму[9], а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТР)[10];
2)  банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, відповідає Основним принципам ефективного банківського на­гляду Базельського комітету з питань банківського нагляду[11];
3)   між Національним банком України та органом банківського на­гляду держави, в якій зареєстровано іноземний банк, укладено угоду про взаємодію у сфері банківського нагляду, гармонізації їх принципів та умов;
4)  мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акре­дитації є не меншим 10 мільйонів євро;
5)    наявність письмового зобов'язання іноземного банку про безу­мовне виконання ним зобов'язань, які виникли у зв'язку з діяльністю його філії на території України.
Акредитацію філій іноземних банків в Україні здійснює Національ­ний банк України шляхом внесення відповідного запису до Державно­го реєстру банків та видачі банківської ліцензії.
Національний банк України може відмовити в державній реєстра­ції банку в разі якщо:
1) порушено порядок створення банку;
2) установчі документи банку не відповідають законодавству України;
3)   подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку, або ці документи не відповідають положенням бан­ківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України;
4)  у Національного банку України є докази, що підтверджують від­сутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фі­нансового стану принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у банку;
5)  професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого орга­ну банку не відповідають вимогам Національного банку України.
З інших підстав не може бути здійснена відмова у державній реє­страції банку.
Українські банки мають право створювати дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав на підставі дозволу Націо­нального банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або пред­ставництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із ство­ренням філії чи представництва банку на території іншої держави.
Для створення дочірнього банку, філії чи представництва україн­ського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку
України бізнес-план та економічне обґрунтування доцільності створен­ня дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном. До­чірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави. Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.
На момент реєстрації банку мінімальний розмір його статутного капіталу не може бути менше 10мільйонів євро. Банк може мати у влас­ності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 % капіталу банку. Це обмеження не поширюється на: приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій; майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповід­но до умов договору застави; майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.
Капітал банку включає основний капітал та додатковий капі­тал.
Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований ста­тутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюєть­ся під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів.
Розкриті резерви включають й інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:
1)   відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;
2)   фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватися в опублікованих звітах банку;
3)  фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з  метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;
4)  збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.
Додатковий капітал банку може включати:
1) нерозкриті резерви; резерви переоцінки (основні засоби та не­реалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичного вартістю їх придбання);
2)   гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які: є незабез- печеними, субординованими і повністю сплаченими; не можуть бути погашені за ініціативою власника; можуть вільно брати участь у по­критті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій; дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;
3)  субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються ін­вестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протягом 5 останніх років угоди.
Додатковий капітал не може бути більшим за 100 % основного ка­піталу.
Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття неперед­бачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 % від прибутку банку до досягнення ними 25 % розміру регулятивного капі­талу банку. У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інте­ресам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк Укра­їни має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них. Постановою Правління НБУ від 16 березня 2006 р. № 91 затверджено Положення про порядок формування обов язкових резервів для банків України.
Вищим органом управління банку є загальні збори учасників. Ви­конавчим органом банку, який здійснює управління поточною діяльні­стю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку та несе відповідальність за ефективність його роботи, є правлін­ня (рада директорів) банку. Загальними зборами учасників з числа учасників банку або їх представників обирається спостережна рада банку для контролю за діяльністю правління (ради директорів) банку Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює ре­візійна комісія. Банки створюють службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю спостережної ради банку.