3.6.1.        Правовий статус страховика. Поняття перестрахування. Посередницька діяльність у сфері страхування



Учасниками правовідносин у сфері страхування є страховики, страхо­ві посередники, аварійні комісари, страхувальники, органи, що здійснюють державне регулювання у сфері надання страхових послуг, та ін.
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у фор­мі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з до­датковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом Укра­їни «Про страхування» (учасників страховика повинно бути не менше трьох; мінімальний розмір статутного фонду страховика установлюєть­ся в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро за обмінним курсом валюти Укра­їни). Страховик реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності та одержує у встановленому по­рядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. В окремих випадках, установлених законодавством України, страховиками визнаються дер­жавні організації, які створені і діють відповідно до Закону України «Про страхування».
Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізич­ні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є стра­хувальниками відповідно до законодавства України.
При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутно­го фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в по­рядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 % від загального розміру статутного фонду.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з фор­муванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Страховики мають право займатися тільки тими видами страхуван­ня, які визначені в ліцензії, що видається Уповноваженим органом (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг). Стра­ховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхвання життя видаються без зазначення в них строку дії. Ліцензія, ви­дана на здійснення окремого виду страхування, дає одночасно право на проведення перестрахування за цим видом страхування. Страховик (перестраховик) України має право приймати ризики в перестрахуван­ня лише з тих видів добровільного і обов'язкового страхування, на проведення яких він отримав ліцензію.
Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються: копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію; довідки банків або висновки аудиторських фірм (ауди­торів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду; довід­ка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудито­ром (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повно­го чи командитного товариства або товариства з додатковою відпові­дальністю; правила (умови) страхування; економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності; інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплому голови виконавчого органу страховика або його першо­го заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія дипло­му головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, ін­формація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, перед­бачених Уповноваженим органом.
Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує ЗО календарних днів з часу одержання всіх вищезазначених документів. Після отримання відповідної ліцензії в Держфінпослуг страховик має право здійснювати страхову діяльність на всій території України. Страховик має право здійснювати страхування через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реє­стру фінансових установ.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансо­вих послуг України від 28 серпня 2003 р. № 40 затверджені Ліцензійні умови провадження страхової діяльності. Державна комісія з регу­лювання ринків фінансових послуг України своїми нормативно- правовими актами може встановлювати додаткові вимоги до умов провадження окремих видів страхування.
Перестрахуванням є страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику вико­нання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхо­вих посередників (страхових або перестрахових брокерів, страхових агентів). Взаємовідносини між страховиками та страховими посеред­никами формуються на договірних засадах.
Посередницька діяльність у сфері страхування проваджується у формі агентської або брокерської діяльності.
Агентською діяльністю у сфері страхування є діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на під­ставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необ­хідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхо­вого відшкодування, а також здійснення цих виплат.
Страховими агентами є фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержу­ють страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є пред­ставниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на під­ставі договору доручення із страховиком.
Брокерською діяльністю у сфері страхування є професійна діяль­ність суб'єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахувальника (цедента), спрямована на визначення його по­треби в отриманні страхових послуг, консультуванні, наданні допомоги у розробленні умов договору страхування, пошуку страховиків, які від­повідають вимогам страхувальника, веденні переговорів та укладенні договорів страхування за дорученням страхувальника, здійсненні роз­рахунків за договорами страхування, підготовці документів для врегу­лювання питання про збитки у разі настання страхового випадку.
Страховими брокерами є юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери —фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перерахо­вувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового від­шкодування.
Перестраховшш брокерами є юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого іме­ні на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
Страхові або перестрахові брокери-нерезиденти можуть надавати послуги лише через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства Укра­їни та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.
Основні вимоги до порядку провадження посередницької діяльно­сті містяться в Положенні про порядок провадження діяльності стра­ховими посередниками затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523.
Визначенням причин настання страхового випадку та розміру збит­ків займаються Аварійні комісари, кваліфікаційні вимоги до яких вста­новлено Типовим положенням про організацію діяльності аварійних комісарів[41], затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 р. №8.
Страховикам-нерезидентам забороняється здійснювати стра­хову діяльність на території України, крім таких видів страхової діяльності:
-   виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими пере­везеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспорт­ним, засобам., яким шийтЛа-нсппіртущться.-, та/або будь-яка йіпдааі.дап.ь.- ність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
-    перестрахування;
-   страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запус­ком космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспор­туються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
- допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.
Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за таких умов:
1)  держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, повинна належати до держав-членів Світової Організації Торгівлі, та не нале­жати до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одер­жаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпра­цює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТР);
2) між уповноваженим органом зі здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;
3)   за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;
4)   між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик- нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;
5)  страховик-нерезидент розташований на території країн або окре­мих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співро­бітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на тери­торії інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтвер­джений висновком відповідної торгово-економічної місії;
6)  страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;
7) рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 124 затверджено Порядок та вимоги щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента.
Укладення страховиками (цедентами, перестрахувальниками) до­говорів перестрахування за межами України із страховиками (пере- страховиками) нерезидентами дозволяється тільки у разі, коли:
-    законодавством країни, в якій зареєстрований страховик (пере- страховик) нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою і перестраховок) діяльністю;
-     страховик (пєрестраховик) нерезидент провадить безперервну страхову (перестрахову) діяльність не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування;
-    відсутні факти порушення страховиком (перестраховиком) нерези­дентом законодавства про страхову і перестрахову діяльність і з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації.
Дотримання зазначених вимог підтверджує інформація у письмовій формі або у вигляді електронних даних, надана на звернення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг органом, який виконує функції нагляду за страховою і перестраховою діяльністю у країні ре­єстрації страховика (перестраховика) нерезидента, або Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю (ІАІ8). Така інфор­мація повинна містити реквізити відправника (найменування, адреса, в тому числі електронної пошти, номер телефону, ім'я та прізвище по­садової особи, яка підписала інформацію).
Страховики (цеденти, перестрахувальники) можуть укладати до­говори перестрахування за участю перестрахових брокерів-нерезидентів лише через їх постійні представництва в Україні, зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.
Для укладення договору перестрахування із страховиками (пере- страховиками) нерезидентами за участю перестрахових брокерів- нерезидентів їх постійні представництва подають страховикам (цеден- там, перестрахувальникам) засвідчені в установленому порядку копії таких документів: свідоцтва про державну реєстрацію постійного пред­ставництва перестрахового брокера-нерезидента в Україні як платника податку; документа, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби; свідоцтва про включення до державного реєстру страхових і перестрахових брокерів.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 1 лютого 2007 р. № 6763 затверджений Порядок під­твердження перестраховими брокерами здійснення за їхньою участю перестрахування у перестраховика-нерезидента, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає встановленим вимогам.
Наказом Міністерства фінансів України від 25 липня 2002 р. № 582 затверджений Порядок складання та подання декларації страховика про операції з перестрахування2. У декларації страховика про операції з пере­страхування наводяться передбачені в ній показники, відомості та інфор­мація. У разі відсутності окремих операцій у графах та рядках деклара­ції ставиться прочерк. Уповноважений орган може проводити тематичні перевірки страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.