3.5.  Поняття та нормативно-правове підґрунтя функціонування ринку цінних паперів



Ринком цінних паперів є сукіпність відносин, що виникають між продавцями, покупцями, посередниками та іншими учасниками ринку цінних паперів з приводу розміщення, обігу та обліку цінних паперів.
Ринок цінних паперів є одним із найважливіших сегментів фінан­сового ринку, основною функцією якого є мобілізація коштів вкладни­ків для цілей організації та розширення масштабів господарської ді­яльності.
У складі ринку цінних паперів виокремлюють грошовий ринок (ринок, на якому обертаються короткострокові цінні папери) та ринок капіталів (ринок, на якому обертаються безстрокові цінні папери та цінні папери, до погашення яких залишається більше року).
За організаційною структурою ринок цінних паперів поділяють на первинний (сукупність відносин, пов'язаних з розміщенням[15] цінних паперів) та вторинний (сукупність відносин, пов'язаних з обігом[16] цін­них паперів). У структурі вторинного ринку виокремлюється позабір- жовийринок цінних паперів та біржовий (фондовий) ринок, який поді­ляється на касовий ринок (ринок наявних угод, за якими одночасно відбувається оплата цінних паперів та їх отримання покупцем) та стро­ковий ринок (ринок строкових угод, за якими і оплата, і отримання покупцем цінних паперів відбуватимуться у майбутньому).
На біржі можуть обертатися (котируватися) тільки цінні папери тих емітентів, які відповідають її умовам. Кожна біржа розробляє свій пере­лік вимог до емітентів.
Учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.
Емітентом цінних паперів може бути як юридична особа, так і Ав­тономна Республіка Крим або міські ради, або держава в особі уповно­важених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.
За правовим статусом емітентів фондовий ринок можна поділити на ринки державних та комунальних цінних паперів та ринок недер­жавних цінних паперів. Ринок недержавних цінних паперів допомагає акумулювати фінансові ресурси для приватного сектору економіки, а ринок державних та комунальних цінних паперів — мобілізувати необхідні державі (територіальній громаді) грошові ресурси, зокрема фінансувати дефіцит держбюджету (місцевого бюджету).
Інвесторами в цінні папери є фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодав­ства. Інституційними інвесторами (суб'єктами, для яких інвестування є професійною діяльністю) є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фон­ди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові ком­панії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання при­бутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Професійними учасниками фондового ринку є юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяль­ність, види якої визначені законами України.
На фондовому ринку здійснюються такі види професійної діяльності:
-    діяльність з торгівлі цінними паперами;
-    діяльність з управління активами інституційних інвесторів;
-    депозитарна діяльність;
-    діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.
Професійна діяльність з торгівлі ціннилш паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами — господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним ви­дом діяльності, а також банками.
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:
-    брокерську діяльність (передбачає укладення торговцем цінними паперами договорів, зокрема договорів комісії, доручення, щодо цінних паперів від свого імені або від імені іншої особи, за дорученням і за рахунок іншої особи);
-    дилерську діяльність (передбачає укладення торговцем цінними паперами договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій ра­хунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом);
-    андеррайтинг (передбачає розміщення (підписку, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента);
-   діяльність з управління цінними паперами (провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінни­ми паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб).
Без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції:
-    дарування та спадкування цінних паперів;
-    операції, пов'язані з виконанням рішення суду;
~- придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними папе­рами:
-    розміщення емітентом власних цінних паперів;
-    викуп емітентом власних цінних паперів;
-     проведення юридичними особами та фізичними особами- підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних;
-    провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження бро­керської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами;
-    внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.
'Діяльність з управління активами інституційпих інвесторів —професійна діяльність учасника фондового ринку — компанії з управ­ління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституцій- них інвесторів.
'Депозитарна діяльність — надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговуван­ня операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
'Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку — діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструмента­ми за встановленими правилами, централізованого укладення і вико­нання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснен­ня клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі. Організаторами торгівлі цінними паперами є фон­дові біржі.
Саморегулівною організацією професійних учасників фондового ринку є неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що про­вадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Нормативно-правове підґрунття функціонування ринку цінних паперів в Україні створюють: ГК України, ЦК України, закони України: «Про цінні папери та фондовий ринок»[17] від 23 лютого 2006 р.; «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»[18] від ЗО жовтня 1996    р.; «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»[19] від 10 грудня 1997 р.; «Про обіг векселів в Україні»[20] від 5 квітня 2001 р.; «Про приватизацій­ні цінні папери»[21] від 6 березня 1992 р. та ін.; «Про іпотечне кредиту­вання, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»[22] від 19 червня 2003 р.; «Про іпотечні облігації»[23] від 22 грудня 2005 р.; «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»[24] від 23 грудня 2004 р.; «Про іпотеку»[25] від 5 черв­ня 2003 р., а також численні підзаконні нормативно-правові акти, в чис­лі яких Постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку»[26] від 19 квітня 1993 р. № 283; Правила виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку[27], затверджені сумісним наказом Міністерства фінансів України, Служби безпеки України, Мініс­терства внутрішніх справ України від 25 листопада 1993 р. № 98; По­ложення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів[28], затвер­джене наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. № 329 (у ред. від 11 листопада 1997 р.); Порядок формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів1, затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 липня 2004 р. № 296; Порядок видачі дозволу на здійснення діяль­ності по випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності[29], за­тверджений наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 вересня 1996 р. № 203-а; Положення про порядок розмі­щення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестуван­ня[30], затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку від 9 січня 2003 р. № 3; Положення про порядок реєстра­ції випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фон­ду при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції[31], затверджене рішен­ням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 р. № 10; Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового (венчурного, недиверсифікованого) інвестицій­ного фонду при їх приватному розміщенні[32], затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 р. № 9; Положення про порядок здійснення емісії облігацій підпри­ємств та їх обігу[33], затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 липня 2003 р. № 322 (у редакції По­ложення від 26 жовтня 2006 р.); Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 80 «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик»*; Положення про порядок проведення операцій, пов язаних з роз­міщенням облігацій внутрішніх державних позик[34], затверджене По­становою Правління НБУ від 18 червня 2003 р. № 248; Постанова Ка­бінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 15 «Про випуск казна- бейських зобов ’язань» л; Порядок визначення продажної вартості каз­начейських зобов 'язань1, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2003 р № 588; Типовий договір про грошові роз­рахунки за операціями щодо цінних паперів7', затверджений рішенням Цержавної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10 вересня 1999 р. № 178; Правила випуску та обігу фондових деривативів*, за­тверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24 червня 1997 р. № 13; Правила випуску та обігу валютних деривативів*, затверджені Постановою Правління НБУ від 7 липня 1997р. № 216; Правила випуску та обігу товарних деривативів (тор­гівлі товарними деривативалш)6, затверджені наказом Міністерства іграрної політики України від 28 вересня 2005 р. № 516, тощо.