3.6.2.  Поняття страхового ризику, страхового випадку, страхової суми



Страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодуван­ня) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик відпо­відно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настан­ні страхового випадку.
Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страхови­ком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визнача­ються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору стра­хування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Стра­хова сума може бути встановлена за окремим страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування у цілому. Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором стра­хування, якщо інше не передбачено законодавством України.
Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, в разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.
Страхові виплати за договорами особистого страхування здійсню­ються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.
Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового ви­падку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних стра­хових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страху­вання і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збит­ку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахо­ваними, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого пред­мета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, у чинному законодавстві отримала назву «франшиза».
Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вар­тості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорцій­но розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.
Страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) є плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страхо­вику згідно з договором страхування.
Відповідно до Положення про застосування іноземної валюти у страховій діяльності, затвердженого постановою Правління НБУ від 11    квітня 2000 р. № 135, страхувальник-резидент згідно з укладеними договорами страхування має право вносити страховику-резиденту страхові платежі лише у валюті України, а страхувальник-нерезидент — у вільно конвертованій валюті або у валюті України у випадках, перед­бачених чинним законодавством України. Якщо виникає потреба ви­значення розміру страхового платежу у вільно конвертованій валюті для надання послуг страхувальникам-нерезидентам, то здійснюється відповідне перерахування суми платежу у валюті України у вільно конвертовану валюту за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день проведення платежу.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визна­чених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (ава­рійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1)   навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. За­значена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або осо­би, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється від­повідно до чинного законодавства України;
2)  вчинення страхувальником — фізичною особою або іншою осо­бою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про пред­мет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4)  отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5)  несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання стра­хового випадку без поважних на це причин або створення страховико­ві перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6)  інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші під­стави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк, не більший за передбачений правилами страхування, та повідо­мляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено стра­хувальником у судовому порядку.