3.6.3.   Правові особливості договорів страхування.



Таємниця страхування
Договором страхування є акт згоди, досягнутий між страхувальником і страховиком, згідно з яким страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальни­ку або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, викона­ти послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страху­вання.
Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальни­ка та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування (відповідно до ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності)); розмір страхової суми за дого­вором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та(або) розміри страхових виплат за договором страху­вання життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії до­говору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у стра­ховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невико­нання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.
Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна фізич­них осіб.
Відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають за­стосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування, з урахуванням ви­мог, передбачених Законом України «Про страхування».
Предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страхо­виками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика.
За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхуваль­ником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємо­відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.
Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.
Для укладання договору страхування страхувальник подає страхо­вику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укла­данні договору страхування страховик має право запросити у страху­вальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені ауди­тором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися стра­ховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесен­ня першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Договір страхування життя може бути укладений як шляхом скла­дання одного документа (договору страхування), підписаного сторона­ми, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилаєть­ся страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.
Відповідно до ст. 20 ЗаконуУкраїни «Про страхування» страховик зобов 'язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхо­вого відшкодування страхувальнику;
3)  при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страху­вальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом;
4)  відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
5)   за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переуклас­ти з ним договір страхування;
6)  не розголошувати відомостей про страхувальника та його май­нове становище, крім випадків, установлених законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.
Згідно зі ст. 21 ЗаконуУкраїни «Про страхування» страхувальник зобов 'язаний:
1) своєчасно вносити страхові платежі;
2) при укладанні договору страхування надати інформацію страхо­викові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку змі­ну страхового ризику;
3)  при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору;
4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;
5)  повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений умовами страхування.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.
У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в роз­мірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в од­носторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.
Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу (страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації визначаються правилами та договором страхування.
Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необ­хідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповнова­жений орган може встановити порядок та форму ведення обліку дого­ворів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати стра­хової суми або страхового відшкодування.
Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також Уразі:
1) закінчення строку дії;
2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у пов­ному обсязі;
3)   несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припине­ним у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;
4)  ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті стра­хувальника — фізичної особи чи втрати ним дієздатності, за винятком
випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 Закону України «Про стра­хування»;
5)   ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;
6)   прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
7)  в інших випадках, передбачених законодавством України.
Дію договору страхування може бути достроково припинено за ви­могою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди стра­хувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.
Про намір достроково припинити дію договору страхування будь- яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за ЗО календар­них днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.
У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат стра­хових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим до­говором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена пору­шенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.
У разі дострокового припинення договору страхування, крім стра­хування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обу­мовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ве­дення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.
У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.
Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страхувальнику повертається викупна сума.
Викупною є сума, яка виплачується страховиком у разі достроко­вого припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здій­снена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахун­ку викупної суми.
Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі, за умови дострокового припинення договору страхування.
Договір страхування вважається недійсним з моменту його укла­дання у випадках, передбачених ЦК України та Законом України «Про страхування».
Відповідно до Закону України «Про страхування» договір страху­вання визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі:
1) якщо його укладено після страхового випадку;
2)  якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло закон­ної сили.
Посадові особи Уповноваженого органу у випадку розголошення в будь-якій формі відомостей, що є таємницею страхування, несуть відповідальність, передбачену законом.
Конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану страхувальника — клієнта страховика, яка стала відомою йому під час взаємовідносин з клієнтом чи з третіми особами при провадженні ді­яльності у сфері страхування, розголошення якої може завдати матері­альної чи моральної шкоди клієнту, є таємницею страхування.
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить таємни­цю страхування, надається страховиком у таких випадках:
-    на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої ін­формації;
-    на письмові вимоги суду або за рішенням суду;
-     органам прокуратури України, Службі безпеки України, Міністер­ству внутрішніх справ України, податковій міліції Державної податко­вої адміністрації України на їх письмову вимогу стосовно операцій страхування конкретної юридичної або фізичної особи за конкретним договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо даної фізичної або юридичної особи.
Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таємницю страхування, не поширюються на службовців Уповноваженого органу, які в межах повноважень, наданих цим Законом, здійснюють державний нагляд за страховою діяльністю.