3.5.1.  Види цінних паперів



Цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визна­чають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, га передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщен­ня, а також можливість передачі прав, що випливають із цих докумен­тів, іншим особам.
За порядком розміщення (випуску/видачі) цінні папери поділяють­ся на емісійні та неемісійні.
Емісійними є цінні папери, що посвідчують однакові права їх влас­ників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відпо­відні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать: ікції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облі­гації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН); інвестиційні сер­тифікати; казначейські зобов'язання України. Неемісійними цінними паперами є вексель, заставна, складське свідоцтво тощо.
За формою існування цінні папери поділяються на документарні та бездокументарні.
Цінні папери можуть бути на пред 'явника (права, посвідчені цінним папером, належать пред'явникові цінного папера), іменні (права, по­свідчені цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері) або ордерні (права, посвідчені цінним папером, належать особі, зазна­ченій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призна­чити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу).
В Україниу цивільному/господарському обороті можуть бути такі групи цінних паперів:
1. Пайові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі емітента (крім інвестиційних сертифі­катів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отри­мання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів належать акції та інвестиційні сертифікати.
Акція — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, вклю­чаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерно­го товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та ін­шими актами чинного законодавства, що регулюють питання створен­ня, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Реєстрацію ви­пуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.
Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який розміщується інвестиційним пайовим фондом, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної ком­панії та пайовому інвестиційному фонді.
Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає компанія з управ­ління активами інвестиційного фонду. Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивіден­дів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтер- вального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не спла­чуються. Реєстрація випуску інвестиційних сертифікатів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
2. Боргові цінні папери — цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений
строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів належать: облігації підприємств; державні облігації України; облігації місцевих позик; казначейські зобов'язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі.
Облігація — цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітен­том, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.
Облігації підприємств розміщуються підприємствами тільки після повної сплати свого статутного капіталу та підтверджують зобов'язання підприємства — емітента за ними, та не надають право на участь в управлінні емітентом. Реєстрацію випуску облігацій підприємств здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в уста­новленому нею порядку.
До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх1 та зов- нішніх2 місцевих позик. Рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством. Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює Державна ко­місія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею по­рядку.
До державних облігацій України належать облігації внутрішніх державних позик України, у тому числі цільові облігації внутрішніх державних позик України, та облігації зовнішніх державних позик України. Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається Міністер­ством фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Державні облігації України можуть бути:

1) довгострокові — понад 5 років; середньострокові — від 1 до 5 років; короткострокові — до 1 року;

2) іменними або на пред'явника.
1 Облігаціями внутрішніх місцевих (або державних) позик є облігації, які роз­міщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку.
2 Облігаціями зовнішніх місцевих (або державних) позик с облігації, які роз­міщуються на міжнародних фондових ринках.
Казначейське зобов 'язання України — державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.
Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міні­стрів України. Емісія казначейських зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Дер­жавного бюджету України.
Казначейські зобов'язання України можуть бути: 1) довгостроко­ві — понад 5 років; середньострокові — від 1 до 5 років; короткостро­кові — до 1 року; 2) іменними або на пред'явника.
Ощадний (депозитний) сертифікат — цінний папір, який підтвер­джує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника серти­фіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.
Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення) та можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщують­ся у бездокументарній формі, а на пред'явника — у документарній.
Вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселе- держателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують ви­ключно у документарній формі.
3.  Іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів належать: іпотечні облігації; іпотечні сертифікати; за­ставні; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (ФОН).
Іпотечними облігаціями є облігації, виконання зобов'язань емі­тента за якими забезпечене іпотечним покриттям[35] у порядку, встанов­леному Законом України «Про іпотечні облігації» від 22 грудня 2005 р. Іпотечні облігації є іменними цінними паперами. Іпотечна облігація засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї об­лігації та грошового доходу в порядку, встановленому Законом України «Про іпотечні облігації» та проспектом емісії, а в разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття.
Можуть випускатися такі види іпотечних облігацій: 1) звичайні іпотечні облігації; 2) структуровані іпотечні облігації.
Емітентом звичайних іпотечних облігацій є іпотечний кредитор, що несе відповідальність за виконання зобов'язань за такими іпотечними облігаціями іпотечним покриттям та всім іншим своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Емітентом структурованих іпотечних облігацій є спеціалізована іпотечна устано­ва, яка несе відповідальність за виконання зобов'язань за такими іпо­течними облігаціями лише іпотечним покриттям.
Державну реєстрацію випусків і проспектів емісії іпотечних облігацій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Заставна — це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій фор­мі, а в разі невиконання основного зобов'язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Заставна оформлюється відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р., якщо її видача передбачена іпотечним договором. Після державної реєстрації іпотеки оригінал заставної пе­редається іпотекодержателю, якщо інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором. Першим власником заставної є особа, яка на момент видачі заставної відповідно до умов іпотечного договору має статус іпотекодержателя. Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту.
Заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про видачу заставної. Залежно від предмета іпотеки (нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівни­цтва) заставна повинна мати візуальні відмінності, встановлені Дер­жавною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Для реалізації прав за заставною її власник може заявити боржнику письмову вимогу про виконання основного зобов'язання на його користь відповідно до умов договору, який обумовлює основне зобов'язання. У цій вимозі вказується банківський рахунок власника заставної для здійснення боржником переказу відповідної грошової суми. На вимогу боржника власник заставної зобов'язаний пред'явити оригінал заставної без його передачі боржнику. У разі виконання основного зобов'язання боржни­ком заставна, що знаходиться в нього, анулюється. Якщо основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, власник заставної зобов'язаний видавати боржнику документ, що підтверджує отримання платежу, та вести належний облік (реєстр) платежів за заставною, який надається боржнику на його вимогу.
Іпотечний сертифікат — іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами[36] або іпотеками.
Емітентом іпотечних сертифікатів може бути фінансова установа, якій надано дозвіл на право здійснення їх емісії, та яка від свого імені випускає такі сертифікати та зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з інформації про їх випуск.
Іпотечні сертифікати можуть бути випущені у вигляді: сертифіка­тів із фіксованою дохідністю (сертифікати, які забезпечені іпотечними активами та посвідчують такі права власників: право на отримання номінальної вартості в передбачені умовами випуску сертифікатів тер­міни; право на отримання процентів за сертифікатами на умовах інфор­мації про випуск сертифікатів; право на задоволення вимог у разі не­виконання емітентом прийнятих на себе зобов'язань — з вартості іпо­течних активів, що є забезпеченням випуску сертифікатів з фіксованою дохідністю, переважно перед іншими кредиторами емітента); сертифі­катів участі (сертифікати, які забезпечені іпотеками та посвідчують частку його власника у платежах за іпотечними активами, та надають його власнику такі права: право на отримання частки у платежах за іпотечними активами відповідно до договору про придбання сертифі­катів; право на задоволення вимог — у разі невиконання емітентом взятих на себе зобов'язань — з вартості іпотечних активів, які знахо­дяться у довірчій власності управителя).
Сертифікати можуть бути випущені в одній з таких форм: іменні сертифікати документарної форми випуску (іменні документарні сертифікати); іменні сертифікати бездокументарної форми випуску (іменні бездокументарні сертифікати); сертифікати на пред'явника докумен­тарної форми випуску (документарні сертифікати на пред'явника).
Реєстрацію випуску іпотечних сертифікатів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Сертифікати фондів операцій з нерухомістю.
Банк або інша фінансова установа, яка відповідає вимогам Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»1 від 19 червня 2003 р., може за власною ініціативою створювати Фонд операцій з нерухомістю.
Для створення ФОН фінансова установа має розробити та затвер­дити Правила ФОН, інвестиційну декларацію та проспект емісії серти­фікатів ФОН, організувати розміщення сертифікатів ФОН шляхом відкритого продажу або безпосередньої пропозиції сертифікатів ФОН заздалегідь визначеному колу осіб. Дозвіл на право здійснення емісії сертифікатів ФОН емітентам надається відповідним уповноваженим органом, компетенцією якого є нагляд та регулювання діяльності емі­тента у визначеному ним порядку.
Управитель ФОН по кожному об'єкті будівництва створює окремий ФОН. Власником сертифікатів ФОН може бути будь-яка юридична або фізична особа. Управитель ФОН інвестує кошти, залучені від продажу сертифікатів ФОН, в операції з нерухомістю, отримує дохід від цих операцій та розподіляє отриманий дохід між власниками сертифікатів ФОН на умовах Правил ФОН. ФОН діє до моменту виконання усіх зобов'язань перед власниками сертифікатів ФОН.
Система функціонування ФОН передбачає: укладення емітентом сертифікатів ФОН договору із забудовником; залучення коштів шляхом випуску та розміщення сертифікатів ФОН; інвестування залучених коштів в операції з нерухомістю; організацію спорудження забудовни­ком об'єктів будівництва відповідно до наданої за договором докумен­тації; проведення реєстрації права власності на нерухомість, набуту від здійснення управління ФОН на ім'я управителя ФОН, який діє як до­вірчий власник; викуп сертифікатів ФОН у власників після закінчення строку, на який був створений відповідний ФОН тощо.
Рішення про випуск сертифікатів ФОН приймає виконавчий орган емітента та оформлює це рішення протоколом. Державна реєстрація випусків сертифікатів ФОН здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Сертифікати ФОН можуть бути випущені в одній з таких форм:
-   іменні сертифікати ФОН документарної форми випуску (іменні документарні сертифікати ФОН);
-   іменні сертифікати ФОН бездокументарної форми випуску (імен­ні бездокументарні сертифікати ФОН);
-    сертифікати ФОН на пред'явника документарної форми випуску (документарні сертифікати ФОН на пред'явника).
Після закінчення строку, на який був створений відповідний ФОН, власник сертифікатів при їх викупі емітентом має право на дохід у гро­шовій формі у сумі, що відповідає вартості частки чистих активів ФОН, яка припадає на належну йому кількість сертифікатів ФОН. Оплата сертифікатів ФОН при їх розміщенні здійснюється тільки грошовими коштами. Розміщення сертифікатів ФОН здійснюються за цінами, вста­новленими на певну дату, виходячи з правил ФОН.
Юридичні та фізичні особи мають право купувати і продавати сер­тифікати ФОН за ринковою ціною та здійснювати з ними інші операції, що не суперечать умовам випуску.
4. Приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового та земельного фондів.
Приватизаційні папери можуть бути лише іменними, а право на їх одержання мають громадяни України, які проживають на її території, проживають або тимчасово перебувають за її межами у службових справах у період, що визначається Державною програмою приватизації. Рішення про випуск приватизаційних паперів приймається Кабінетом Міністрів України згідно з Державною програмою приватизації. Емісію приватизаційних паперів здійснює НБУ. Видача громадянам привати­заційних паперів організується відділеннями Ощадного банку України за списками, які складаються місцевими Радами народних депутатів або представництвами України в інших державах, на підставі заяви одержувача та пред'явлення паспорта або документа, що його замінює. Порядок видачі приватизаційних паперів встановлюється НБУ за по­годженням з Кабінетом Міністрів України. За приватизаційними цін­ними паперами дивіденди не нараховуються, зазначені цінні папери також не можуть використовуватись для здійснення розрахунків та як застава. Умови зберігання, обліку та погашення приватизаційних папе­рів установлюються при їх випуску НБУ.
5.  Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку,встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.
До похідних цінних паперів належать деривативи, які залежно від виду базового активу (цінні папери, товари, кошти), право продати та/ або купити, який вони засвідчують, поділяються на три види.
Фондовий дериватив — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінні папери на обумовлених у ньому умовах у майбутньому.
Фондові деривативи існують у вигляді опціону (стандартний до­кумент, укладений як стандартизований контракт, який закріплює право його власника на придбання у емітента опціону (опціон на купів­лю) чи на продаж емітенту (опціон на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену в ньому кількість базового активу за зафіксованою при укладанні ціною) та ф ючерсу (стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту).
Емітентами опціонів можуть бути тільки юридичні особи — торгов­ці цінними паперами, що є членами фондової біржі або учасниками ор­ганізаційно оформленої позабіржової торговельно-інформаційної систе­ми (ТІС)1. Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 грудня 1996 р. № 328 затверджено Положення про органі­заційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційні системи.
Одним із різновидів опціону є варант, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною (варанти можуть випускатися лише від­критими акціонерними товариствами і тільки в документарній формі).
Емітентом ф'ючерсу є створена біржею або ТІС клірингово-роз­рахункова палата або розрахунково-кліринговий банк, зареєстрований Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, з яким ця біржа (ТІС) уклала відповідний договір.
Випуск фондових деривативів здійснюється як у паперовій (доку­ментарній), так і безпаперовій (бездокументарній) формах (за виняткомТІС - юридична особа, яка здійснює діяльність з організації торгівлі на поза- біржовому ринку та володіє або управляє системою засобів, що надає можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів (учасниками ТІС є торгов­ці цінними паперами).
варантів). Державну реєстрацію випуску фондових деривативів здій­снює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Валютний дериватие — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютні цінності на обумовленних у ньо­му умовах у майбутньому.
Валютні деривативи існують у вигляді форвардних валютних конт­рактів, які укладаються на первинному ринку за стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України.
Форвардним валютним контрактом є угода між двома банками, яка має на меті запобігання ризикам щодо змін у майбутньому курсів валют та процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної конт­рактом майбутньої дати розрахунків (мінімум один місяць з дати укла­дення угоди). Покупцями і продавцями форвардних валютних конт­рактів можуть бути банки-резиденти та банки-нерезиденти України, що визначаються чинним законодавством України.
Товарний дериватие — стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (за винятком цінних папе­рів) на обумовлених у ньому умовах у майбутньому.
Учасниками біржової торгівлі товарними деривативами є члени товарної біржі (власники біржових місць, а також користувачі біржових місць на під­ставі договору з власником біржових місць про володіння і користування біржовим місцем), які набули такого статусу відповідно до Статуту біржі та у порядку і на умовах, передбачених Правилами біржової торгівлі.
У ході біржових торгів товарними деривативами укладаються фор­вардні контракти, ф'ючерсні контракти, опціони.
Форвардний (товарний) контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати / продати товари у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.
Ф'ючерсний (товарний) контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати / продати товари у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент ви­конання зобов'язань сторонами контракту.
Опціон (товарний) — стандартний документ, який засвідчує право придбати / продати товари на визначених умовах у майбутньому, з фік­сацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого при­дбання за рішенням сторін контракту.
За умовами виконання товарні деривативи можуть бути:
-   деривативами з поставкою базового активу — деривативи, що виконуються шляхом поставки товару, визначеного його специфікацією як базовий актив);
т деривативами без поставки базового активу (розрахунковий де- риватив) — деривативи, при врегулюванні зобов'язань за якими товар не поставляється, а покупець такого товару отримує суму грошових коштів, що дорівнює вартості товарів, які він отримав би за звичайних обставин за ціною, що розраховується Біржею на дату виконання тако­го контракту.
Торгівля деривативами здійснюється лотами. Кожний лот дорівнює одному деривативу. Істотні умови товарних деривативів визначаються в їх специфікаціях, які є невід'ємною частиною Правил біржової тор­гівлі та затверджуються рішенням Біржового комітету для кожного базового активу.
Товаророзпорядчі цінні папери — цінні папери, які надають їх­ньому держателю право розпоряджатися майном, указаним у цих до­кументах.
До товаророзпорядчих цінних паперів належать складські свідоцтва, які бувають двох видів — прості складські свідоцтва і подвійні складські свідоцтва.
Складські свідоцтва видаються лише сертифікованими складами, які одержали сертифікат про відповідність надання послуг зі зберіган­ня товарів і тільки на ті групи товарів, які зазначені в сертифікаті.
Просте складське свідоцтво видається на пред'явника. Подвійне складське свідоцтво є іменним та складається з двох частин — склад­ського свідоцтва та заставного свідоцтва, які можуть бути відокремле­ні одне від одного (кожен з яких окремо має статус цінного паперу).
Просте або подвійне складське свідоцтво видається власнику това­ру чи уповноваженій ним особі сертифікованим складом після при­йняття товару на зберігання. Складське свідоцтво видається окремо на кожний вид товару, визначений родовими або індивідуальними озна­ками. Складське свідоцтво може бути видано на кожну погоджену між власником товару та сертифікованим складом кількість товару. Серти- фіковані склади ведуть реєстр складських свідоцтв.
Товар, прийнятий на зберігання за подвійним складським свідо­цтвом, може бути предметом застави протягом строку його зберігання. Застава товару, прийнятого на зберігання за подвійним складським свідоцтвом, виникає після відокремлення і передачі заставної частини складського свідоцтва (заставного свідоцтва) від заставодавця заста- водержателю з моменту укладення відповідного договору застави. При оформленні застави заставодавець надає заставодержателю ви­писку з реєстру складських свідоцтв про те, що подвійне складське свідоцтво є дійсним і не втрачалося. Строк дії виписки з реєстру складських свідоцтв становить три календарних дні, упродовж яких сертифікований склад припиняє операції щодо зазначених у ній това­рів та сертифікатів.
Володілець простого складського свідоцтва має право розпоряджа­тися товаром, прийнятим на зберігання за цим свідоцтвом. Передача прав, встановлених простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом його передачі іншому держателю за зробленим на простому складському свідоцтві передавальним написом, який здійснюється на зворотному боці свідоцтва чи на приєднаному до нього аркуші, що є невід'ємною частиною відповідного свідоцтва.
Передавальний напис повинен бути безумовним (частковий пере­давальний напис вважається недійсним), він переносить усі права, що випливають із простого складського свідоцтва. Передавальний напис, зроблений фізичною особою, обов'язково повинен бути нотаріально посвідчений.
Володілець обох частин подвійного складського свідоцтва має пра­во розпоряджатися товаром, що зберігається на сертифікованому скла­ді. Володілець заставної частини подвійного складського свідоцтва (заставного свідоцтва) має лише право застави на товар. Володілець складської частини подвійного складського свідоцтва, відокремленої від заставного складського свідоцтва, не мас права розпоряджатися цим свідоцтвом без згоди заставодержателя (володільця заставного свідо­цтва). Володілець складської частини подвійного складського свідоцтва, відокремленої від заставного свідоцтва, не має права вимагати видачі товару або його частини із сертифікованого складу до припинення зобов'язання, забезпеченого за заставним свідоцтвом.
Після видачі товару володільцям складських свідоцтв сертифіковані склади повинні погасити повернуті свідоцтва на товар шляхом від­мітки на них «Погашено». Погашені складські свідоцтва до повторно­го обігу не допускаються і виключаються з реєстру складських свідоцтв, про що робиться відповідний запис у реєстрі. Погашені складські сві­доцтва зберігаються сертифікованим складом протягом строку, вста­новленого чинним законодавством для відповідного виду документів.