Розділ 9 Імовірнісні (недемонстративні) умовиводи

9.1. Загальна характеристика імовірнісних умовиводів

Імовірнісні умовиводи — це недедуктивні міркування, в яких висновки не мають повної вірогідності. Тому їх ще називають не- демонстративними, тобто недоказовими, оскільки при істинності засновків не гарантується істинність висновків, хоча така істин­ність можлива. Однак дуже часто в нашому розпорядженні вза­галі немає інших засобів обґрунтування, крім імовірнісних умо­виводів, тому вони залучаються як допоміжні засоби й у проце­дурах доведення. Засновки в них лише з тим або іншим ступенем імовірності підтверджують висновок, що має характер гіпотези. Ступінь імовірності підтвердження не є постійною величиною, а змінюється у міру встановлення нових фактів, що підтверджу­ють або спростовують висновок. Тому в сучасній логіці дослід­ження недемонстративних умовиводів ведеться на основі понять і методів обчислення імовірностей. Ефективність імовірнісних умовиводів багато в чому залежить від того, наскільки кількість випадків, закріплених у засновках, буде: а) більше; б) різно­манітніше; в) типовіше. Чим різноманітніші і чисельніші спос­тереження, з яких черпаються факти, що лежать в основі узагаль­нення, тим менше небезпека того, що підмічена нами властивість не має основи у властивостях всього класу і залежить від випад­кових обставин. За своєю структурою, спрямованістю руху дум­ки й галузі застосування розрізняють такі види недемонстративних умовиводів: індуктивні умовиводи; умовиводи за аналогією; статистичні висновки.