§ 8. Особи, що володіють спеціальними знаннями

Спеціаліст і експерт. Ці особи мають спеціальні знання, без яких не можна вирішити завдань кримінального судочинства. Під спеціаль­ними знаннями розуміються знання в будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла. І спеціаліст, і експерт мають знання, якими не володіє слідчий. Тому він і звертається до спеціаліста чи експерта.

Спеціаліст. Спеціаліст — це особа, яка має спеціальні знання та залучена до участі у процесуальних діях у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством, для сприяння у виявлен­ні, закріпленні та вилученні речей і документів, застосуванні технічних засобів та дослідженні матеріалів кримінальної справи для формулю­вання питань експерту, а також для роз'яснення сторонам і суду питань, які входять до його професіональної компетенції.

У необхідних випадках для участі у провадженні слідчих, а також інших процесуальних дій може бути викликаний спеціаліст, що не за­інтересований у результатах справи. Він також може надавати особі, що здійснює провадження у справі, консультативну допомогу. Для ви­клику спеціаліста не потрібно винесення спеціальної постанови. Спе­ціаліст викликається за допомогою засобів зв'язку через керівника підприємства, установи або організації, де він працює. Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом посадової особи, що здійснює кримінальне судочинство. Неявка спеціаліста тягне за собою тільки накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Спеціаліст бере участь у слідчих і судових діях, надаючи технічну допомогу при їх провадженні. Дії спеціаліста не мають самостійного до­казового значення. Консультації, що надаються спеціалістом як в усній, так і в письмовій формі, також не є доказами по кримінальній справі, а являють собою інформацію, що є орієнтуючою, для слідчого, прокурора, судді, яку вони можуть використовувати в тактичних цілях.

Як спеціаліста може бути запрошено будь-яку особу, що володіє необхідними для успішного розслідування та розгляду кримінальної справи знаннями.

Права і обов'язки спеціаліста закріплені у частинах 2 і 3 ст. 128¹ КПК.

Експерт. Експерт — особа, яка має спеціальні знання і яка призна­чена у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законо­давством, для проведення судової експертизи та складання експертно­го висновку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові екс­перти, які не є працівниками зазначених установ.

Як судові експерти можуть залучатися особи, які атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).

Експерт проводить дослідження наданих йому об'єктів і за його результатами складає експертний висновок, який відповідно до ч. 2 ст. 65 КПК є самостійним джерелом доказів. Висновок експерта оці­нюється органами, що здійснюють провадження по кримінальній справі, у повному обсязі, відповідно до ст. 67 КПК.

Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову від виконан­ня покладених на нього обов'язків і за дачу завідомо неправдивого висновку (ч. 3 ст. 196 КПК).

Права і обов'язки експерта передбачені ст. 77 КПК, а також стат­тями 12 і 13 Закону України «Про судову експертизу».

Взаємодія експерта із слідчим урегульована Інструкцією про при­значення та проведення судових експертиз та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені наказом Міністра юстиції України №53/5 від 8 жовтня 1998 року з подальшими змінами.

Перекладач. Перекладач залучається до участі у провадженні по кримінальній справі, якщо хто-небудь з осіб, що беруть участь у спра­ві, не володіє або погано володіє мовою, якою провадиться криміналь­не судочинство (ч. 2 ст. 19 КПК). Перекладачем може бути особа, що вільно володіє мовою, якою провадиться судочинство, і мовою, якою володіє учасник кримінального процесу.

Крім цього, як перекладачі можуть запрошуватися особи для роз'яснення знаків глухого або німого (ч. 5 ст. 128 КПК).

Перекладач присутній при провадженні слідчих дій і здійснює усний переклад як у ході слідчих дій, так і їх (слідчих дій) протоколів. Участь перекладача в слідчій дії засвідчується його підписом у протоколі цієї дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 134, ч. 1 ст. 166, ч. 1 ст. 171, ст. 254 КПК усі документи, перераховані в даних статтях, повинні вручатися учасникам кримінального процесу в письмовому перекладі на мову, якою вони володіють (ч. 3 ст. 19 КПК).

Права і обов'язки перекладача закріплені у частинах 2, 3 і 4 ст. 128 КПК.