§ 2. Орган, що здійснює нагляд за законністю провадження у кримінальних справах і підтримує державне обвинувачення в суді

Прокурор — суб'єкт кримінального судочинства, на якого законом покладене виконання функцій нагляду за дотриманням законів орга­нами дізнання та досудового слідства, а також підтримання державно­го обвинувачення в суді (ст. 121 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», ст. 25 КПК та ін.)

Як прокурори у кримінальному процесі можуть виступати особи, перераховані в п. 6 ст. 32 КПК.

Прокурор виконує у кримінальному процесі дві функції: функцію нагляду за дотриманням законів органами дізнання та досудового слідства та функцію підтримання державного обвинувачення.

Функція нагляду за дотриманням законів органами дізнання та до­судового слідства характерна для досудових стадій кримінального процесу. У стадії порушення кримінальної справи прокурор здійснює нагляд за законністю порушення або відмови у порушенні криміналь­ної справи (ст. 100 КПК). На цьому наполягає не тільки кримінально-процесуальне законодавство, але й п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону Україні «Про прокуратуру», який вимагає від прокурора вживання заходів до того, щоб ограни дізнання та досудового слідства додержували встановле­ного законом порядку порушення кримінальних справ. Тому прокурор, якщо він встановив незаконне порушення або відмову у порушенні кримінальної справи, своєю постановою зобов'язаний скасувати неза­конну постанову (ч. 3 ст. 100 КПК).

Прокурорський нагляд на стадії досудового розслідування полягає в тому, що, виконуючи вимоги пп. 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про прокуратуру», він може доручати розслідування кримінальної справи дізнавачу, слідчому; вимагати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи; скасовувати незаконні й необґрун­товані постанови слідчих і осіб, які провадять дізнання, реалізує інші повноваження, передбачені ст. 227 КПК.

Слідчі погоджують з прокурором подання, з якими звертаються до суду для вирішення питання про обмеження конституційних прав учас­ників кримінального процесу. Прокурор санкціонує відсторонення обви­нуваченого від посади (ч. 2 ст. 147 КПК), проведення обшуку (за винятком житла чи іншого володіння особи) (ч. 3 ст. 177), відправлення заарешто­ваного етапом до місця провадження слідства у разі затримання обвину­ваченого, щодо якого було оголошено розшук (ч. 3 ст. 139 КПК).

Прокурор перевіряє справу, що надійшла до нього разом з обви­нувальним висновком, і затверджує його та направляє справу до суду.

Важливим напрямом прокурорського нагляду, який пов'язаний з кримінальним судочинством, є нагляд за законністю проведення оперативно-розшукових заходів (п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Цей напрям нагляду забезпечує, по-перше, координацію досудового слідства з органами дізнання, які проводять оперативно-розшукову діяльність; по-друге, нагляд прокурора забезпечує закон­ність провадження оперативно-розшукових дій та забезпечення досто­вірності доказової інформації, яка формується за допомогою цих дій. Відповідно до ч. 2 ст. 65 КПК доказами у кримінальній справі є про­токоли з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів. Оперативно-розшуко-ві дії (заходи) перелічені у ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». У частині 2 цієї статті закріплені ті оперативно-розшукові дії, протоколи про які, разом з додатками, можуть бути ви­користані як докази у кримінальних справах. Однак слідчий не має права контролювати провадження цих оперативно-розшукових заходів. Нагляд за законністю їх провадження покладений на прокурора п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Прокурорський нагляд у да­ному випадку забезпечує законність та достовірність доказової інфор­мації, яка міститься у таких протоколах.

У судових стадіях прокурор підтримує державне обвинувачення (п. 1 ст. 121 Конституції України, статті 34-36 Закону України «Про прокуратуру»). Засоби його підтримання у різних судових стадіях кримінального судочинства різні.

У ході судового провадження прокурор підтримує державне обви­нувачення (ч. 2 ст. 16¹ КПК). Він зобов'язаний брати активну участь у судовому розгляді, досліджувати докази, які підтверджують чи спро­стовують підтримуване ним обвинувачення. У ході судового розгляду прокурор вправі як змінити обвинувачення (ст. 277 КПК), так і відмови­тися від підтримання обвинувачення (ч. 3 ст. 264 КПК). Він також пред­ставляє докази і бере участь у їхньому дослідженні, викладає суду свою думку по суті обвинувачення, а також з інших питань, що виникають у ході судового розгляду, висловлює суду пропозиції про застосування кримінального закону та призначення підсудному покарання, пред'являє або підтримує пред'явлений по кримінальній справі цивільний позов, якщо цього вимагає охорона прав громадян, суспільних або державних інтересів, бере участь у судових дебатах (ст. 318 КПК).

Якщо прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції незакон­не або необґрунтоване та не відповідає вимогам державного обвинувача у суді першої інстанції, він у межах обвинувачення, яке підтримувалось, зобов'язаний звернутися з поданням в апеляційний суд (п. 8 ст. 348 КПК), а надалі й у касаційну інстанцію (ч. 2 ст. 384 КПК).

Прокурор зобов'язаний здійснювати нагляд за додержанням зако­нів при виконанні судових рішень у кримінальних справах (ст. 415 КПК).