§ 7. Особи, щодо яких здійснюється кримінальне судочинство

Хоча особи, щодо яких здійснюється кримінальне судочинство, де-юре не є учасниками кримінального процесу, однак фактично вони мають у ньому особисту заінтересованість.

Особа, щодо якої порушено кримінальну справу. Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК, якщо на момент порушення кримінальної справи вста­новлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено відносно цієї особи. Відносно особи, щодо якої порушено кримінальну справу, може бути прийнято рішення про заборону їй ви­їжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгляду (ч. 1 ст. 98¹ КПК).

Особа, щодо якої порушено кримінальну справу, є самостійним суб'єктом кримінального процесу. Вона не може бути визнана ні об­винуваченим, ні підозрюваним. Тому така особа повинна допитувати­ся як свідок по кримінальній справі.

На жаль, діючий кримінально-процесуальний закон не містить статті із чітким переліком прав і обов'язків особи, щодо якої поруше­но кримінальну справу. Однак аналіз норм КПК дає підставу ствер­джувати, що ця особа має право одержувати копію постанови про порушення кримінальної справи (ст. 98² КПК); оскаржувати до суду постанову про порушення кримінальної справи (ст. 23 6⁷ КПК) і брати участь у розгляді судом скарги на порушення кримінальної справи (ст. 236⁸ КПК); мати захисника (ч. 2 ст. 236⁷ КПК); оскаржувати дії слідчого і прокурора (ст. 234-236 КПК); може відмовитися від дачі показань на підставах, передбачених ч. 2 ст. 69 КПК. Особа, щодо якої порушено кримінальну справу, користується також усіма правами, перерахованими у ст. 69¹ КПК.

Особа, щодо якої порушено кримінальну справу, несе й процесу­альні обов'язки. Вона не може без дозволу органу, що обрав відносно неї запобіжне обмеження (ст. 98¹ КПК), залишати територію України; вона зобов'язана з'явитися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду в зазначене місце й час і дати правдиві показання про відомі їй обставини справи.

Особа, що не досягла віку, з якого можлива кримінальна від­повідальність. Це особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у віці від одинадцяти років і до досягнення віку, з якого можлива кримі­нальна відповідальність.

Особливості провадження кримінальних справ відносно цих осіб передбачені ст. 7³ КПК. Ці особи вправі ознайомитися з усіма матері­алами справи, при цьому вони можуть користуватися послугами за­хисника (ч. 2 ст. 7³ КПК). Якщо в ході розслідування справи неповно­літній поміщений у приймальник-розподільник, то участь захисника забезпечується з моменту поміщення неповнолітнього в приймальник-розподільник (ч. 3 ст. 7³ КПК). В іншому процесуальний статус особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння у віці від одинадцяти років і до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, збігається із процесуальним статусом неповнолітніх, відносно яких здійснюється провадження по кримінальній справі відповідно до гл. 36 КПК.

Правопорушник при протокольній формі досудової підготовки матеріалів. Правопорушник — суб'єкт кримінального процесу, що бере участь у досудовій підготовці матеріалів у протокольній формі, що провадиться у порядку, передбаченому гл. 35 КПК.

Правопорушник вправі давати пояснення із приводу обставин вчиненого злочину, заявляти клопотання, представляти документи, що мають відношення до розслідуваного злочину, знайомитися із прото­колом про обставини вчиненого злочину.

Правопорушник зобов'язаний, виконуючи підписане ним зобов'язання (ч. 2 ст. 426 КПК), з'являтися за викликами органів ді­знання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання. Якщо правопорушник ознайомився із протоколом про обставини вчиненого злочину, то він зобов'язаний засвідчити це своїм підписом.