§ 4. Суб'єкти, що здійснюють провадження по кримінальній справі

Слідчий — посадова особа, уповноважена в межах компетенції, передбаченої кримінально-процесуальним законодавством, здійсню­вати досудове слідство у кримінальній справі. Відповідно до чинного законодавства органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі ор­ганів безпеки (ст. 102 КПК). Обсяг процесуальних повноважень і про­цесуальне положення слідчого не залежать від його відомчої прина­лежності — вони однакові.

Слідчий повинен виявити подію злочину і встановити осіб, винних у його вчиненні; установити фактичні обставини злочинної події й дані, що характеризують суб'єкта злочину. Слідчий повинен зібрати, переві­рити та оцінити докази, притягнути осіб, які вчинили злочин, як обви­нувачених, вжити заходів до забезпечення відшкодування шкоди, запо­діяної злочином, а також можливої конфіскації майна. Для цього слідчий проводить допити, огляди, обшуки, впізнання та інші слідчі дії.

У межах своєї компетенції слідчий уповноважений порушити кри­мінальну справу, прийняти її до свого провадження; викликати будь-яку особу для допиту, призначати експертизи; вимагати від установ, по­садових осіб і громадян надання предметів і документів на підставах і в порядку, встановлених законом; визнавати особу потерпілою, цивільним позивачем або цивільним відповідачем; затримувати осіб по підозрі у вчиненні злочину, застосовувати до них запобіжні заходи, припиняти та закривати провадження у справі або направляти справу прокуророві для передачі її в суд для розгляду по суті.

По розслідуваних ним справах слідчий вправі давати органам ді­знання обов'язкові для виконання письмові доручення про проведення оперативно-розшукових заходів та окремих слідчих дій (ч. 3 ст. 114 КПК), про виконання постанов про затримання, привід, про прова­дження інших процесуальних дій, а також вимагати від органів дізнан­ня допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Разом з тим слід зазначити, що слідчий не може доручати органу дізнання провадження таких слідчих та процесуальних дій, які мають найбільш важливе зна­чення по кримінальній справі або вимагають кваліфікованого виконан­ня, наприклад, пред'явлення постанови про притягнення особи як об­винуваченого та допит обвинуваченого.

Незалежно від відомчої приналежності всі слідчі за своїм проце­суальним положенням, встановленим кримінально-процесуальним законодавством, діють під наглядом відповідних прокурорів та конт­ролем начальників слідчих відділів.

При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за ви­нятком випадків, коли законом передбачене одержання згоди від суду або прокурора. Однак за загальним правилом, відповідно до ч. 3 ст. 227 КПК письмові вказівки прокурора з усіх питань є обов'язковими для слідчого, а оскарження цих вказівок вищестоящому прокуророві не при­пиняє їх виконання. Винятки із загального правила становлять вказівки прокурора: про притягнення особи як обвинуваченого; про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення; про направлення справи до суду для попереднього розгляду справи суддею; про закриття справи (ч. 2 ст. 114 КПК). Оскарження цих вказівок вищестоящому прокуророві припиняє їх виконання. Вищестоящий прокурор або погоджується з доводами слідчого, що заперечував проти даних вказівок, і скасовує вказівки ниж-честоящого прокурора, або, погодившись із вказівками нижчестоящого прокурора, доручає подальше провадження досудового слідства по даній кримінальній справі іншому слідчому.

Начальник слідчого відділу — це уповноважена державою по­садова особа, що очолює слідчий підрозділ прокуратури, органів вну­трішніх справ, податкової міліції, органів безпеки. Він наділений процесуальними повноваженнями, що дозволяють йому здійснюватиконтроль і керівництво розслідуванням кримінальних справ підлегли­ми йому слідчими. За своїм правовим статусом начальник слідчого відділу є самостійним суб'єктом кримінального судочинства. Відпо­відно до ст. 114¹ КПК він уповноважений перевіряти кримінальні справи, давати вказівки слідчому про провадження досудового слідства, про притягнення особи як обвинуваченого та інші вказівки, передба­чені ч. 2 ст. 114¹ КПК.

Вказівки начальника слідчого відділу даються слідчому в письмо­вій формі й обов'язкові для виконання, однак вони можуть бути оскар­жені прокуророві, що здійснює нагляд за виконанням законів органами досудового слідства.

Оскарження вказівок начальника слідчого відділу не припиняє їх ви­конання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК. При цьому слідчий вправі представити прокуророві матеріали кримінальної справи і письмові заперечення на вказівки начальника слідчого відділу.

Вказівки прокурора по кримінальній справі, які він дав відповідно до правил, встановлених кримінально-процесуальним законом, обов'язкові для начальника слідчого відділу, який може оскаржити ці вказівки вищестоящому прокуророві, не припиняючи їх виконання.

Орган дізнання — це державний орган, зобов'язаний здійсню­вати спрямовану на забезпечення розслідування кримінально-процесуальну та іншу діяльність у зв'язку з наявністю в нього інфор­мації про злочин, який готується чи вже вчинений. До органів дізнання належать державні органи, перераховані в ст. 101 КПК. Наділення цих органів обов'язками по провадженню дізнання обумовлене тим, що вони при реалізації своїх повноважень часто виявляють або припиня­ють злочини, а також затримують осіб, що їх вчинили.

Термін «дізнання» в юридичній площині використовується у двох значеннях: 1) як оперативно-розшукова діяльність, спрямована на ви­явлення ознак злочину та осіб, що його вчинили (ч. 1 ст. 103 КПК, ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність); 2) як кримінально-процесуальна діяльність (ст. 104 КПК).

Дізнання як вид розслідування здійснюється у двох формах: 1) по справах про злочини, що не є тяжкими, та 2) по справах про тяжкі зло­чини та особливо тяжкі злочини.

По справах про злочини, що не є тяжкими, орган дізнання порушує кримінальну справу та проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила, після цього протягом десяти днів складає постанову про направлення справи для провадження досудового слідства, яка затвер­джується прокурором (ч. 1 ст. 104 і ч. 1 ст. 108 КПК).

Якщо органом дізнання порушена справа про тяжкий або особли­во тяжкий злочин, то дізнання проводиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення справи (ч. 2 ст. 108 КПК).

У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку, передбаченому ст. 165² КПК, дізнання провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання запобіжного заходу (ч. 3 ст. 108 КПК).

Провадження дізнання по конкретній кримінальній справі керівник відповідного органу дізнання доручає одному з підлеглих йому спів­робітників. Ця особа виступає в кримінальному процесі як особа, що провадить дізнання.