§ 4. Догматика і культ ісламу

Іслам включає основні догмати, визнання яких вва­жається обов’язковим для всіх мусульман.

1.  Віра в Аллаха. Як правило, всі мусульманські текс­ти й офіційні промови починаються з фрази: «В ім’я Ал­лаха милостивого, милосердного». Аллах є єдиним і Все­могутнім Богом. Аллах створив світ і людину. Він не має конкретного образу і тому не може бути зображений. Вчення про Аллаха є основою мусульманської релігії, а догмат про одиничність і єдність Аллаха (ат-таухід) — головним її догматом. Відповідно до нього повинне бути побудоване все життя мусульманина. Короткий символ віри говорить: «Немає ніякого божества, крім Аллаха, і Мухаммад — посланець Аллаха». «Він — Аллах — і не був Йому рівним жоден» (К.112).

2.  Віра у святість Корана — головної священної кни­ги мусульман. Праведні розглядають Коран як нестворе- не слово Аллаха і атрибут буття. Ніхто не може змінити в ньому ані слова.

3.  Віра в янголів і демонів. Мусульмани вірять, що між Аллахом і людиною існує безліч янголів і демонів. Усіма за- непалими янголами — джинами — керує Ібліс (шейтан).

Крім цього, він здатний сам породжувати їх. Ібліс — один зі створених з вогню янголів, що відмовився вкло­нитися створеній Аллахом з пороху людині і був за це скинутий з небес. Мусульмани вірять, що в житті люди­на має двох янголів, які записують його добрі і погані справи, і цей реєстр визначить його загробне життя.

4. Віра в пророків і посланництво Мухаммада. Про­років нараховуються десятки тисяч. Головними з них вважаються Адам, Ной, Авраам, Мойсей, Ісус. Мухам­мад — останній пророк.

5.  Віра в рай і пекло. Рай уявляється як місце, де пра­ведники знайдуть вічне блаженство: це тінисті сади з численними каналами і джерелами. Людина одержить там основні насолоди: прохолоду, спокій, їжу і питво. У Корані і мусульманській есхатології пекло — це місце, де невіруючі і грішники будуть піддані покаранням. Жерт­ви горітимуть у вогні: «А ті, котрі нещасливі, — у вогні, для них там — крики і ревіння» (К.11:106/108).

6.  Віра в божественну зумовленість долі. Мусульмани вірять у зумовленість долі. Усе на світі створено Аллахом, і ніхто не може змінити хід подій. Кожна подія вписана в книгу вічності до створення світу, і доля, година смерті кожної людини визначені заздалегідь.

Якщо догматика ісламу (іман) відносно проста, то цього не можна сказати про його культову практику (дін), що містить у собі п’ять основних, обов’язкових по­ложень — п’ять «стовпів» релігії (аркануд-дін): проголо­шення і визнання істинності Корану, щоденна п’ятира­зова молитва, дотримання місячного посту, сплата бла­годійного податку, паломництво в Мекку.

Деякі мусульманські богослови розглядають як ще один — шостий «стовп» релігії — війну проти «невірних» — джихад, або газават, один з головних обов’язків мусуль­манина. Однак, починаючи з IX—Х ст. поняття «джихад» (первісне значення — «старання», «ретельність») напов­нилося новим змістом. З’явилося уявлення про вищу форму джихада як внутрішнього, духовного самовдоско­налення на шляху пізнання Аллаха.

Молитва. Мусульманин повинен п’ять разів на добу робити молитву — салят (персидською мовою — намаз): на світанку, опівдні, у другій половині дня, після заходу сонця і на початку ночі. Існує мусульманський переказ про те, що під час чудесної подорожі Мухаммада на небеса Аллах заповідав йому молитися 50 разів на день, але піз­ніше змилостивився і скоротив це число в десять разів. Перед намазом обов’язкове омивання. «Коли встаєте на молитву, то мийте ваші обличчя і руки до ліктів, обтирайте голову і ноги до щиколоток», — сказано в Корані (5:8).

Піст. Дотримувати посту (саум, або сийям) слід в дев’­ятий місяць за мусульманським місячним календарем, що був введений Мухаммадом у 632 р. В арабських країнах цей місяць називається рамадан, а в Туреччині, Ірані, Афга­ністані, Пакистані рамазан. Мусульманський піст своє­рідний: цілий день не можна ні їсти, ні пити, після захо­ду сонця усе це дозволяється.

Паломництво. Кожен повнолітній мусульманин зо­бов’язаний, якщо він здоровий і забезпечений матеріально, зробити хоч раз у житті паломництво (хаджж) до Мекки. Після цього він одержує право на почесний ти­тул «хаджжі» або, у єгипетській вимові, «хаг». Територія Мекки (Саудівська Аравія) вважається священною (ха- рам). Перш ніж вступити на неї, прочанин повинен при­вести себе в особливий молитовний стан (іхрам). Юрби прочан у білому одязі стікаються до мекканської мечеті, розташованої в центрі міста. На її великому дворі знахо­диться Кааба і священне джерело Замзам. Тут прочани слухають проповіді, читають молитви, обходять сім разів навколо Кааби. Кожний прагне поцілувати Чорний ка­мінь або, якщо це неможливо через велику кількість ба­жаючих, хоча б дотягнутися до нього рукою...

Благодійний податок. В ісламі існує традиція збиран­ня коштів з багатих членів мусульманської громади для розподілу їх між бідняками. У Корані ця благодійність названа очищенням (закят): багатій ніби очищається перед Аллахом від гріха надмірного багатства. Закят при­писаний і мусульманським правом (шаріатом). У ряді країн (наприклад у Лівії) він став державним податком. Стягують його раз на рік у певний термін з кожного виду майна. Звичайно він становить 2,5% річного доходу.