§ 3. Коран і Сунна

Оголошений офіційним список головної книги му­сульман — Коран — був спочатку безсистемними запи­сами проповідей Мухаммада. Вже після смерті пророка його секретар Зайд ібн Сабіт запропонував поділ цих за­писів на сури (глави) і аяти (вірші). Сури розташовані в порядку зменшення обсягу. Для зручності запам’ятову­вання текст був поділений на 30 джуз (частин) і 60 хизб (відрізків). Коран містить 114 сур. Першу суру «Аль-Фа- тіха» зобов’язаний знати напам’ять кожен мусульманин. За місцем проголошення сури поділяють на мекканські (610—622) і мединські (622—632). Коран був складений на мекканському діалекті арабської мови. Розуміння са­мого тексту Корану — непросте завдання для читача, у ньому поряд з ясно викладеними віршами — мухкамат, містяться одкровення, зміст яких не піддається одно­значному тлумаченню, — муташаббіхат. Їхніми комента­рями займаються вчені — знавці ісламу.

Сунна — в перекладі з арабської зразок, приклад, це священний переказ ісламу, звід текстів, що описують життя Мухаммада, його висловлювання і справи. Ці пе­рекази (хадіси) збирали і записували, так з’явилася Сун- на. Існує навіть професія мухаддіса — збирача і комента­тора хадисів. Хадіси складаються з двох частин: існад (опора)— там перелічуються імена переповідачів, і маті (текст)— власне зміст. У широкому значенні Сунна — збірник хороших звичаїв, традиційних настанов. Сунна доповнює Коран і шанується як джерело знань про те, яка поведінка є богоугодною. Тому вивчення Сунни є важливою частиною релігійного виховання.

Ще за життя Мухаммада громада регулювала норми життя, спираючись на авторитет пророка. Після смерті пророка його наступникам — халіфам удалося за допо­могою Сунни організувати життя релігійної громади і вирішувати багато практичних питань. Через багато століть після Мухаммада Сунна стала шануватися поряд з Кораном, оскільки Коран давав відповіді далеко не на всі питання і в ньому зустрічалися протиріччя, які мож­на було з’ясувати, посилаючись на спогади найближчих сподвижників Мухаммада.