§ 8. Землі лісогосподарського призначення

Землі лісогосподарського призначення — одна зі складових струк­турних елементів екологічної мережі (ст. 5 Закону України «Про еко­логічну мережу»). Основу правового режиму земель лісогосподарсько­го призначення також становлять Земельний і Лісовий кодекси, закони України «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд», інші нормативні акти.

Ці землі є важливою складовою екологічної мережі, і передусім це пов’язано з тим, що ліси, які зростають на цих землях, виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні; оздоровчі, ре­креаційні, естетичні, виховні, інші функції і є джерелом для задово­лення суспільства у лісових ресурсах. Окрім того, до лісових ресурсів чинне лісове законодавство відносить не лише деревину, технічні, лі­карські та інші продукти лісу, але й корисні властивості лісів. До останніх належить здатність лісів зменшувати негативні наслідки при­родних явищ (захищати ґрунт від ерозії, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища, очищувати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетично­му вихованню тощо).

Закон України «Про загальнодержавну програму формування На­ціональної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» як один з основних заходів щодо збільшення площі Національної екомережі називає екологічно підтверджене збільшення площі лісів, що ще раз підтверджує значущість цього компонента навколишнього природного середовища для єдиної територіальної системи — екомережі.

Лісовий кодекс України визначає особливий правовий статус лісів України як її національного багатства. Кодекс закріплює його поняття: ліс — тип природних комплексів, у якому поєднується переважно де­ревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами, які пов’язані у сво­єму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Лісовий фонд України становлять усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають і незалежно від права власності на них. У лісовий фонд входять також захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га.

Водночас законом визначені об’єкти рослинного світу, які не вхо­дять до лісового фонду. Це зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в уста­новленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділян­ках. Землі, зайняті перерахованими об’єктами рослинного світу, не віднесені до земель лісогосподарського призначення. Два основних види земель — лісові і нелісові — становлять категорію земель лісо­господарського призначення.

^[1] Про затвердження загального положення про санаторно-курортний заклад : По­станова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року // Офіц. вісн. України. - 2001. - № 28. - Ст. 1260.

Контрольні питання

1. Дайте загальну характеристику екологічної мережі України.
2. Визначіть правове положення земельних ділянок, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зе­леної книги України.
3. Який правовий режим територій, що є місцями зростання або перебування видів тварин і рослин, занесених до Черво­ної книги України?
4. Дайте правову характеристику водоохоронним зонам.
5. Визначіть правове положення земель лісогосподарського призначення.
6. Назвіть особливості використання і охорони об’єктів природно-заповідного фонду.
7. Назвіть юридичні ознаки курортів.
8. Дайте поняття рекреаційної зони.
9. Охарактеризуйте порядок створення курортів.
10. Визначіть зміст правової охорони курортних зон.
11. У чому полягають особливості правової охорони рекреацій­них територій?