§ 5. Земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України

Серед основних складових структурних елементів екологічної мережі самостійне місце займають земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Порядок ведення Зеленої книги України визначається положенням про неї, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року.

Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні. Таким чином, три категорії природних рос­линних угруповань можуть бути занесені до цієї книги:

1) рідкісні;

2) такі, що перебувають під загрозою зникнення;

3) типові.

Пропозиції щодо занесення до Зеленої книги чи вилучення з неї рослинних угруповань можуть подаватися науково-дослідними уста­новами, державними та громадськими організаціями, окремими вче­ними, фахівцями, що займаються охороною та використанням при­родних рослинних ресурсів, разом з відповідним науковим обґрунту­ванням із зазначенням відомостей про ботаніко-географічне та істо­ричне значення, рідкісність, кількість місць зростання та їх площу, рівень стабільності екологічних умов та інших показників, що свідчать про необхідність вжиття заходів для охорони певних угруповань.

На Мінприроди України покладається ведення Зеленої книги і здій­снення держконтролю за додержанням вимог у сфері охорони, вико­ристання та відтворення цих природних об’єктів. На це міністерство покладається офіційне видання Зеленої книги не рідше одного разу на 10 років та розповсюдження її, а також оперативне інформування за­інтересованих органів державної влади та органів місцевого самовря­дування, підприємств, установ і організацій та громадян про зміни, що вносяться до Зеленої книги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року «Про затвердження положення про Зелену книгу України» передбаче­но, що Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї при­родних рослинних угруповань. Необхідно підкреслити, що охорона цих угруповань здійснюється за трьома напрямками, які визначаються  збереженням:

1) їх ценотичної структури;

2) популяцій рідкісних видів рослин;

3) умов місцезростання.

При цьому Закон України «Про Загаль­нодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21 вересня 2000 року таким чином подає терміни і визначення, які вживаються у вказаному положенні:

1) попу­ляція — сукупність особин одного виду з загальними умовами, необ­хідними для підтримання його чисельності на певному рівні впродовж тривалого періоду;

2) ценоз (біоценоз) — історично утворена сукуп­ність видів рослин і тварин, що населяють ділянку з більш-менш одно­типними умовами існування (біотоп) тощо.

Охорона природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги, забезпечується шляхом:

а) установлення їх особливого право­вого статусу, врахування вимог щодо охорони цих угруповань під час розроблення нормативно-правових актів;

б) створення на місцевостях, де існують угруповання, біосферних заповідників, інших територій та об’єктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних;

в) врахування спеціальних вимог щодо їх збереження під час розмі­щення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документа­ції, проведення екологічної експертизи тощо.

Відтворення, як і охорона рослинних угруповань має здійснювати­ся на підставі відповідних науково обґрунтованих заходів.

У законо­давстві визначені напрямки відтворення природних об’єктів:

а) спри­яння їх природному відновленню;

б) запобігання небажаним змінам та негативному антропогенному впливу;

в) їх формування на штучно створених об’єктах природно-заповідного фонду.