§ 7. Водоохоронні зони

Як складові екомережі Закон України «Про екологічну мережу» виділяє водоохоронні зони. Поняття та мета утворення водоохоронної зони визначаються Водним кодексом України. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регу­люється. Ці зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпан­ня, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення ко­ливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм.

На території цих зон підтримується режим регулювання господар­ської діяльності, який полягає у визначенні видів як дозволеної, так і забороненої діяльності. 8 травня 1996 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Цей нормативний акт було прийнято в розвиток приписів Вод­ного кодексу. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Розробляються проекти цих зон на замовлення органів водного господарства та інших спеці­ально уповноважених органів, погоджуються з органами Мінприроди, Держводгоспу, Держкомзему власниками землі, землекористувачами та затверджуються відповідними місцевими органами державної ви­конавчої влади та виконавчими комітетами рад. При встановленні меж водоохоронних зон враховуються: рельєф місцевості, затоплення, під­топлення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега, призначення земель, що входять до складу водоохо­ронної зони. Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функ­цію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються.

У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних за­хисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх викори­стання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу. Стаття 1 ВК визначає, що прибережна захисна смуга — частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Мета встановлення цих смуг — це охорона поверхневих водних об’ єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності. Водним законодавством визначені місце­положення та ширина прибережних захисних смуг. Так, ці смуги встановлюються по обох берегах річок та навкруги водойм уздовж урізу води (у межений період). Ширина даних смуг залежить пере­дусім від виду водних об’ єктів, окрім того, для окремих видів водних об’ єктів, наприклад річок, цей параметр залежить від такої характе­ристики вказаних водних об’єктів, як водозабірна площа басейну річок. Встановлення прибережних захисних смуг у межах вже існу­ючих населених пунктів проводиться з обов’язковим врахуванням конкретних умов, які склалися.

Правовий режим даних смуг відрізняється особливими обмежен­нями, які спрямовані передусім на охорону та відтворення водних об’ єктів. Так, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім під­готовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влашту­вання літніх таборів для худоби тощо.

Об’єкти, що знаходяться в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непри­датні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають вста­новленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибе­режних захисних смуг.