| Розділ XIV. Правове забезпечення формування та функціонування екологічної мережі України - § 4. Особливості використання курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон |
|
|
| Экологическое право - Екологічне право України (Гетьман, Шульга) |
|
Страница 4 из 8
§ 4. Особливості використання курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон Відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» курортні, лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони належать до природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні. Таким чином, правовий режим зазначених територій та зон визначається відповідно до мети, для якої дані території оголошуються такими, що підлягають особливій охороні. Крім цього, землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів, включаються до складових структурних елементів екологічної мережі України. Право використання курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон здійснюється в порядку загального і спеціального використання. Загальне право користування зазначених територій здійснюють громадяни в порядку, передбаченому законодавством України. Суб’єктами спеціального користування курортними та лікувально- оздоровчими територіями є спеціалізовані підприємства та установи — санаторно-курортні заклади, які є закладами охорони здоров’я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів. Перелік санаторно-курортних закладів затверджується Міністерством охорони здоров’я України. Кабінетом Міністрів України затверджується Типове положення про санаторно-курортний заклад[1]. Суб’єкти спеціального використання курортно-лікувальних зон повинні дотримуватись встановленого цільового призначення цих територій; виконувати необхідні заходи щодо охорони та відтворення корисних лікувальних властивостей природних ресурсів; дотримуватись екологічних вимог та нормативів. Суб’єктами, які здійснюють спеціальне використання рекреаційних зон, можуть бути як фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, так і юридичні особи — власники (орендарі) туристських баз, баз відпочинку, спортивно-туристичних таборів, які використовують природні території на підставі права власності або договорів про тимчасове користування (оренду). Використання природних ресурсів курортних, лікувально- оздоровчих і рекреаційних зон також має свої особливості. Так, родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, надаються у користування юридичним і фізичним особам для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Підземні лікувальні мінеральні води можуть використовуватися для промислового розливу. Порядок надання у користування таких родовищ визначається Кодексом України про надра та іншими актами законодавства. Відповідно до Водного кодексу України водні об’єкти, віднесені до категорії лікувальних, використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях. Користування водами в оздоровчих, рекреаційних цілях здійснюється в порядку загального та спеціального водокористування, місця користування водами для зазначеної мети встановлюються відповідними радами у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до Лісового кодексу України виділяється самостійна категорія рекреаційно-оздоровчих лісів, які виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції. Використання корисних властивостей лісів для зазначених цілей здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. Використання природних ресурсів курортних, лікувально- оздоровчих і рекреаційних зон повинно здійснюватися з додержанням обов’язкових екологічних вимог: раціонального і економічного використання природних ресурсів; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища та заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів тощо.
|

