Розділ XIV. Правове забезпечення формування та функціонування екологічної мережі України
Розділ XIV. Правове забезпечення формування та функціонування екологічної мережі України
§ 1. Загальна характеристика екологічної мережі України
§ 2. Особливості використання і охорони об’єктів природно-заповідного фонду
§ 3. Поняття курортних, лікувально-оздоровчих та рекреаційних зон
§ 4. Особливості використання курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон
§ 5. Земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України
§ 6. Території, які є місцями перебування або зростання видів тваринного чи рослинного світу, занесених до Червоної книги України
§ 7. Водоохоронні зони
§ 8. Землі лісогосподарського призначення
§ 1. Загальна характеристика екологічної мережі України
В Україні 21 вересня 2000 року був прийнятий Закон «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки»1. Дана програма розроблена в контексті вимоги з подальшого вдосконалення та розвитку екологічного законодавства України, а також відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття (1995 р.). Для забезпечення реалізації Програми передбачалося прийняття законодавчих актів, спрямованих на застосування правових норм формування національної екологічної мережі.
Правовою основою формування, збереження і раціонального, не- виснажливого використання екологічної мережі є Конституція України, Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки», Закон України «Про екологічну мережу України», а також інші закони України та нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них, і міжнародні договори України.
Поняття екологічної мережі (екомережі) визначається в законодавстві як єдина територіальна система, що утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення навколишнього середовища, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій і об’єктів природно- заповідного фонду, а також інших територій, що мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів і міжнародних зобов’язань України підлягають особливій охороні.
Території екомережі, які відрізняються за своїми функціями, є структурними елементами екомережі. Розрізняють чотири види структурних елементів: ключові, сполучні, буферні та відновлювані території.
Ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біорізнома- ніття. Сполучні території (екокоридори) поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу. Буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів. Відновлювані території забезпечують формування просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові заході щодо відтворення первинного природного стану.
Окрім того, в законодавстві визначено, що до складових структурних елементів екомережі входять: а) території та об’єкти природно- заповідного фонду; б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони; в) землі лісогосподарського призначення; г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісогосподарського призначення; ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; д) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів; е) інші природні території та об’єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам’яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, у межах яких є природні об’ єкти, що мають особливу природну цінність); є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України; ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України; з) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті тощо; и) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.
Таким чином, об’єкт екомережі — складова частина екомережі, що має ознаки просторового об’єкта — певну площу, межі, характеристики тощо. До об’єктів екомережі відносять території та об’єкти природно- заповідного фонду, водного фонду, лісогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя екстенсивного використання (пасовища, сіножаті) тощо.
У чинному законодавстві чітко визначено порядок включення до переліку територій і об’ єктів екомережі, а також режим їх охорони та використання. Так, включення територій та об’єктів до переліків територій та об’ єктів екомережі здійснюється з урахуванням їх значення з точки зору екології, ботаніки, зоології та ландшафтознавства. У першу чергу до переліків включаються території та об’ єкти, що мають загальнодержавне значення з точки зору ландшафтного та біорізнома- ніття. Включення територій та об’єктів екомережі до відповідних переліків здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Включення територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, до переліку територій та об’ єктів екомережі не призводить до зміни режиму їх охорони та використання, визначеного відповідно до закону. У разі необхідності зміни режиму охорони та використання території чи об’єкта екоме- режі, виходячи з вимог Зведеної схеми формування екомережі України, регіональних чи місцевих схем формування екомережі, відповідно до закону змінюються статус, тип, категорія або режим відповідної території чи об’єкта екомережі. Режим охорони та використання буферних зон, сполучних і відновлюваних територій екомережі визначається згідно з відповідною схемою екомережі.
Законом України «Про екологічну мережу України» передбачено, що включення територій та об’єктів до переліку територій та об’єктів екомережі не призводить до зміни форми власності і категорії земель на відповідні земельні ділянки та інші природні ресурси, їх власника чи користувача. Проте для власників і користувачів територій і об’єктів екомережі встановлено комплекс прав та обов’язків. Власники і користувачі територій та об’єктів, включених до переліків територій та об’ єктів екомережі, беруть на себе зобов’ язання щодо збереження природних ресурсів, їх екологічно збалансованого та раціонального використання.
Законодавством передбачається здійснення державного обліку територій та об’єктів екомережі. Такий облік є складовою частиною державного земельного кадастру, державних кадастрів інших природних ресурсів, територій та об’ єктів природно-заповідного фонду, державної статистичної звітності і здійснюється в порядку, що визначається законом.