Розділ 4 Правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні - 4.4. Захист інвестиції. Державна підтримка інвесторів. Правові режими інвестиційної діяльності
4.4. Захист інвестиції. Державна підтримка інвесторів. Правові режими інвестиційної діяльності
Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Ніхто не має права обмежувати права інвесторів у виборі об'єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених Законом України «Про інвестиційну діяльність».
Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів та посадових осіб. У разі прийняття державними або іншими органами актів, що порушують права інвесторів і учасників інвестиційної діяльності, збитки, завдані суб'єктам інвестиційної діяльності, підлягають відшкодуванню у повному обсязі цими органами. Спори про відшкодування збитків розв'язуються судом.
Під захистом інвестицій слід розуміти комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.
Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.
З метою забезпечення сприятливого та стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захисту інвестицій.
Державні гарантії захисту інвестицій — це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності га сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.
Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, завданих у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах.
Внесені або придбані інвесторами цільові банківські вклади, акції га інші цінні папери, платежі за набуте майно або за орендні права у разі вилучення відповідно до законодавчих актів України відшкодовуються інвесторам, за винятком сум, що виявилися використаними або втраченими в результаті дій самих інвесторів або вчинених за їх участю.
Інвестиційні проекти, що передбачають залучення коштів державного бюджету, відбираються на конкурсних засадах. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1999 р. № 2145 затверджено Порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного ЗюджетуК Наказами Міністерства промислової політики від 15 березня 2007 р. затверджено Порядок конкурсного відбору інноваційних та 'нвестиційних проектів, спрямованих на створення та впровадження V виробництво сучасної техніки у сфері літакобудування та космічної галузі2 (наказ № 103), Порядок конкурсного відбору інвестиційних проектів та бізнес-проектів підприємств суднобудівної промисловості" Лнаказ № 104).
Участь у конкурсі з відбору інвестиційних проектів для отримання державної підтримки можуть брати суб'єкти господарської діяльності зсіх форм власності. Критерії відбору інвестиційних проектів невиробничого призначення визначаються міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади і мають оцінювати ефективність цих проектів у вирішенні невідкладних соціальних проблем. Конкурс проводиться у три етапи.
На першому етапі конкурсу суб'єкти господарської діяльності не пізніше ніж за два місяці до початку розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік подають органу виконавчої влади, до компетенції якого належить питання, що є метою інвестиційного проекту, документи згідно з переліком, що додається до Порядку проведення відповідного конкурсу. Відомчою комісією відповідного органу виконавчої влади, яка керується у своїй роботі галузевим (регіональним) положенням про оцінку та конкурсний відбір інвестиційних проектів, розробленим та затвердженим цим органом, здійснюються розгляд зазначених документів і підготовка висновків. Органи виконавчої влади формують пропозиції щодо включення інвестиційних проектів, які отримали позитивні висновки відомчої комісії, до інвестиційного розділу Державної програми і не пізніше ніж за місяць до початку розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік подають Мінекономіки.
На другому етапі конкурсу комісія Мінекономіки з відбору інвестиційних проектів проводить конкурсний відбір пропозицій органів виконавчої влади і визначає інвестиційні проекти, які доцільно фінансувати із залученням коштів державного бюджету, а також загальний обсяг необхідних для цього державних капітальних вкладень, у тому числі на поворотній основі, та повідомляє про нього Мінфін для врахування під час розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік.
На третьому етапі конкурсу Мінекономіки у 20-денний термін після затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, виходячи з передбачених у ньому видатків на фінансування державних капітальних вкладень, проводить остаточний конкурсний відбір інвестиційних проектів з числа тих, що пройшли відбір на попередньому етапі, і включає їх до інвестиційного розділу проекту Державної програми.
Особливий порядок регулювання інвестиційної діяльності, що має вираження у комплексі взаємнопов'язаних економіко-правових заходів, включаючи систему гарантій, пільг, форм державної підтримки інвесторів, а також заходів захисту інвестицій, створюють правовий режим інвестиційної діяльності.
Режим, що створюється державою стосовно інвестиційної діяльності національних інвесторів та діє на всій території держави, є загальним правовим режимом інвестиційної діяльності. З метою встановлення конкурентної рівності між національними та іноземними інвесторами на інвестиційну діяльність останніх також поширюється загальний (національний) правовий режим, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. На сьогодня Україною укладено понад 90 міжурядових угод, в яких деталізовано гарантії прав іноземних інвесторів та механізми захисту таких прав. За низкою таких угод іноземним інвесторам надається режим найбільшого сприяння та одночасно зазначається про можливість використання національного режиму в ході взаємної інвестиційної діяльності.
Для інвесторів, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів, в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, у галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища і здоров'я, — створюється пільговий режим інвестиційної діяльності.
Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, також може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджується шляхом створення територій пріоритетного розвитку та спеціальних економічних зон. Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, зони пріоритетного розвитку, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони, території пріоритетного розвитку.
Спеціальна (вільна) економічна зона (СЕЗ) являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. Сьогодні спеціальні економічні зони є одним із інструментів досягнення відкритості національної економіки світові та стимулювання міжнародного економічного співробітництва, який передбачає використання та нарощування господарського потенціалу території, де створюється СЕЗ. Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.
На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технопо- ліси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон.
Територія пріоритетного розвитку (ТПР) являє собою частину території України, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць. Створення таких територій є одним із засобів розв'язання проблем депресивних промислово застарілих або слабо заселених районів з низьким рівнем економічного розвитку. Метою створення територій пріоритетного розвитку є залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією підприємств, впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, ефективне використання природних ресурсів.
Таким чином, різниця між ТПР та СЕЗ полягає у фактичному становищі певних територій, на яких запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності: спеціальний правовий режим на ТПР покликаний подолати несприятливі соціально-економічні умови, що склалися там; спеціальний правовий режим СЕЗ покликаний активізувати наявний потенціал цієї території, підвищити та реалізувати його.
Залежно від типу та різновиду СЕЗ, особливостей конкретної ТПР різною є конфігурація правового режиму (комплексу пільг, гарантій, форм державної підтримки, а також обмежень та заборон) територій, де вони створюються.
Органами управління спеціальними економічними зонами і територіями пріоритетного розвитку є Рада з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності у відповідній області (Рада з питань територій пріоритетного розвитку) та органи місцевого самоврядування.
Спеціальний правовий режим підприємницької діяльності, встановлений на територіях пріоритетного розвитку спеціальних економічних зон, поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності виключно під час реалізації ними на цих територіях інвестиційних проектів.
Суб'єкти підприємницької діяльності на територіях спеціальних економічних зон провадять підприємницьку діяльність на підставі відповідного дозволу Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності у відповідній області.
Затвердження Радою з питань спеціальних економічних зон (або Радою з питань територій пріоритетного розвитку) інвестиційного проекту та видача свідоцтва про його затвердження є підставою для укладення відповідним органом місцевого самоврядування договору (контракту) з суб'єктом підприємницької діяльності на реалізацію інвестиційного проекту у спеціальній економічній зоні (або на території пріоритетного розвитку), яким визначається порядок майбутнього інвестування.
За цим договором інвестор бере на себе обов'язок на власний ризик і за власні кошти забезпечити реалізацію інвестиційного проекту, а орган управління — забезпечити необхідні умови для реалізації. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1999 р. № 1199 затверджено Типовий договір (контракт) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, у спеціальній (вільній) економічній зо/іі1 (у ред. Типового договору від 15 травня 2003 р. № 704.)
У разі ліквідації спеціальної економічної зони чи території пріоритетного розвитку держава гарантує збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав інвесторів та суб'єктів підприємницької діяльності, що діють у спеціальній економічній зоні та на території пріоритетного розвитку.
Спори, що виникають у результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються судом або третейським судом. Міжнародні угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій передбачають вирішення спорів та розбіжностей, які виникають у ході інвестиційної діяльності шляхом переговорів та в порядку судового захисту. В основу більшості таких міжнародних угод покладено положення Конвенції про вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р.