Розділ 4  Правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні

4.1.  Поняття інвестиційної діяльності. Поняття та види інвестицій. Джерела правового регулювання інвестування

4.2.  Суб'єкти інвестиційної діяльності: загальна характеристика. Поділ інвестиційних відносин на договірні та бездоговірні

4.3.  Інвестиційна діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями. Інвестування резидентами України за межами України 

4.4.  Захист інвестиції. Державна підтримка інвесторів. Правові режими інвестиційної діяльності

4.5.  Поняття спільного інвестування та його інститутів

4.5.1.  Компанія з управління активами

4.5.2.  Корпоративний інвестиційний фонд: організаційно-правова форма, порядок управління, специфіка діяльності 

4.5.3. Пайовий інвестиційний фонд: організаційно-правова форма, порядок управління, специфіка діяльності 

4.5.4.  Особливості емісії та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування

 

 

4.1.    Поняття інвестиційної діяльності. Поняття та види інвестицій. Джерела правового регулювання інвестування

 

Структурна перебудова економіки країни неможлива без належної інвестиційної діяльності, яка у правовому сенсі розглядається як су­купність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестування може здійснюватись у вигляді:

1) інвестування діяль­ності іншої особи;

2) інвестування власної діяльності (самоінвестування);

3) спільного інвестування діяльності однієї або декількох осіб.

З економічної точки зору етапами інвестиційної діяльності є: фор­мування інвестиційних ресурсів (інвестицій); вкладення інвестицій в об'єкт інвестування; реалізація інвестицій — використання інвестицій під час провадження господарської діяльності; отримання інвестором систематичного прибутку, а реципієнтом — досягнення відповідного економічного ефекту.

«Інвестиція» — слово латинського походження («ІПУЄКІ»), яке у пе­рекладі означає вкладення коштів. Уперше поняття «інвестиція» по­чало використовуватись в економічному обігу у 80-х роках XX ст., де ним позначали капітал, що вкладався в основні та оборотні засоби з метою отримання прибутку в майбутньому.

У правовому аспекті поняття «інвестиція» використовується у двох значеннях:

1) як капітал, що має ринкову вартість та вкладається в об'єкт інвестування з метою отримання прибутку;

2) як господарська операція щодо вкладення інвестиційного капіталу з метою отримання прибутку та яка має ризиковий характер.

Згідно зі ст. І Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвес­тиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкла­даються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

-    кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

-    рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

-    майнові права інтелектуальної власності;

-    сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

-     права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спо­рудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді:

-    іноземної валюти, що визнається конвертованою НБУ;

-    валюти України — при реінвестиціях в об'єкт первинного інвес­тування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законо­давства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

-- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним май­нових прав;

-    акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

-     грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

-    будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвер­тованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також під­тверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

-    прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвес­тора або міжнародними торговельними звичаями;

-   інших цінностей відповідно до законодавства України.

За своєю економіко-правовою природою інвестиції є неоднорідни­ми і поділяються на портфельні та прямі. У Законі України «Про опо­даткування прибутку підприємств»1 від 28 грудня 1994 р. портфелмюю інвестицією названо господарську операцію, що передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку, за винятком операцій щодо скуповування акцій в об­сягах, які перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою (останні належать до прямих інвестицій). Порт­фельні інвестиції вкладаються з метою отримання прибутку (без цілі участі інвестора в управлінні діяльністю реципієнта) та за своєю при­родою є фінансовими інвестиціями (здійснюються шляхом придбання цінних паперів на первинному ринку цінних паперів).

Прямою інвестицією є господарська операція, що передбачає вкла­дення капіталу інвестором, який у результаті цього набуває права влас­ності або інших майнових прав на виробничі фонди реципієнта, одно­часно з метою одержання прибутку та набуття права на управління діяльністю реципієнта. Вкладення прямих інвестицій може здійснюва­тись у таких формах, як: 1) внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою; 2) внесення коштів або майна безпосередньо у ви­робництво з метою виготовлення товарів, їх збуту для отримання до­ходу, якщо діяльність інвестора не має ознак виробничої; 3) внесення коштів або майна у виробництво певних товарів під час безпосередньої виробничої діяльності самого інвестора.

За ознакою спрямованості інвестиції можуть бути галузевими, те­риторіальними (реалізовуватись на територіях пріоритетного розвитку та в межах вільних економічних зон), міжнародними.

Інвестиції також поділяються на капітальні, фінансові та рєінвес- тиції. Капітальною інвестицією є господарська операція, яка перед­бачає придбання об'єктів нерухомого майна, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Фінансовою інвестицією є господарська операція, яка передбачає придбання корпо­ративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових ін­струментів. Реінвестицією є господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Інвестиційна діяльність здійснюється на підставі: приватного інвестування, здійснюваного громадянами, недержав­ними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товари­ствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;»державного інвестування, здійснюваного органами влади і управ­ління України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позич­кових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридич­ними особами України, іноземних держав.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

-    власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошо­ві наїромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

-    позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

-    залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від про­дажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

-   бюджетних інвестиційних асигнувань;

-    безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково- технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Разом з тим чинним законодавством встановлено заборони щодо інвестування в окремі об'єкти інвестування. Так, забороняється інвес­тування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються за­коном. Об'єктами інвестиційної діяльності також не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здій­снюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінан­сування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які ство­рені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск без­процентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості. Правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначають закони України: «Про інвестиційну діяльність»1 від 18 вересня 1991 р.; «Про захист іноземних інвестицій на Україні»2 від 10 вересня 1991 р.; «Про режим іноземного інвестування»3 від 19 березня 1996 р.; «Про інститути спільного інвес­тування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»4 від 15 березня 2001 р.; Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010роки5, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801; Положення про порядок державної реєстрації іно­земних інвестицій6, затверджене постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 7 серпня 1996 р. № 928 тощо.

Особливості здійснення інвестиційної діяльності в межах створених в Україні територій пріоритетного розвитку та вільних економічних зон визначаються Законом України «Про загальні засади створення і функ­ціонування спеціальних (вільних) економічних зон»7 від 13 жовтня 1992 р. та цілою низкою законів України, якими створено спеціальні економічні зони, території пріоритетного розвитку з метою запрова­дження там спеціальних режимів інвестування. Порядок провадження інвестиційної діяльності суб'єктів України за її межами регулюється законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здій­снюється, відповідними договорами України, зокрема міжурядовими угодами про сприяння та взаємний захист інвестицій, а також спеці­альним законодавством України. Постановою правління НБУ від 16 березня 1999 р. № 122 затверджено Інструкцію про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон *'. 18 травня 1965 р. під егідою СОН укладено Конвенцію про порядок вирішення інвестиційних спорів між: державами та іноземними особами, яка з 2000 р. є чинною для України1.