Розділ 4 Правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні - 4.2. Суб'єкти інвестиційної діяльності: загальна характеристика. Поділ інвестиційних відносин на договірні та бездоговірні
4.2. Суб'єкти інвестиційної діяльності: загальна характеристика. Поділ інвестиційних відносин на договірні та бездоговірні
Основними учасниками інвестиційної діяльності є інвестори та реципієнти. Інвесторами є суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Окрему групу інвесторів становлять інституційні (професійні) інвестори — суб'єкти підприємницької діяльності, які на професійних засадах від власного імені здійснюють інвестиційну діяльність, пов'язану з вкладенням майна, майнових та інших цінностей, переданих їм індивідуальними інвесторами на договірних засадах. Інституційними інвесторами є інвестиційні фонди, інвестиційні компанії та довірчі товариства.
Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. Незалежно від форм власності та господарювання інвестори мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.
Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено чинними актами законодавства України у сфері інвестиційної діяльності, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. У випадках і порядку, встановлених законодавством України, інвестор зобов'язаний одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво; одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.
Реципієнтами є суб'єкти (громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, держави), які є власниками або володільцями об'єкта інвестування та отримали від інвестора майно, майнові права та інші цінності, що мають ринкову вартість, у власність або користування для їх подальшого використання у власній підприємницькій діяльності або в сумісній з інвестором підприємницькій діяльності.
Іншими учасниками інвестиційних відносин є суб'єкти, діяльність яких певним чином сприяє інвестиційному процесу. До таких учасників слід віднести НБУ та інші банківські установи (зокрема спеціалізовані інвестиційні банки), страхові компанії, що здійснюють страхування інвестиційних ризиків, консалтингові фірми, діяльність яких пов'язана з розробкою інвестиційних проектів тощо.
У правовій доктрині склався погляд, за яким інвестиційні відносини поділяються на два типи: бездоговірні та договірні. До першого типу належать відносини з самоінвестування, відносини щодо створення унітарного підприємства, філіалів з іноземними інвесторами тощо; до другога—широкий спектр договірних форм відносин, що виникають з приводу вкладення та реалізації інвестицій, серед яких виокремлюються договори інвестиційного характеру (інвестиційні договори) та інвестиційні угоди з особливим суб'єктним складом[1].
На науково-теоретичному рівні інвестиційний договір (договір інвестиційного характеру) визначається як договір, що укладено між інвестором (юридичною чи фізичною особою або державою) та реципієнтом (існуючою до цього часу юридичною особою або такою, що спеціально створена інвестором; фізичною особою; державою), та який регулює відносини з приводу довгострокового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість (у відповідному вигляді, формі та кількості) в обраний об'єкт інвестування (реальний, фінансовий, інтелектуальний), передбачений законодавством України, з метою отримання прибутку та досягнення інших соціально- економічних ефектів та має ризиковий характер.
До договорів інвестиційного характеру (інвестиційних договорів) відносять: договори про сумісну діяльність без створення юридичної особи, засновницький договір, договір про купівлю акцій на первинному ринку цінних паперів, ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір лізингу, договір кредитування, деякі договори на надання послуг як інвестиції (інжинірингові контракти, які передбачають надання замовнику комплексу окремих видів інженерно-технічних послуг, пов'язаних з проектуванням, будівництвом, введенням об'єкта в експлуатацію, з розробкою нових або удосконаленням існуючих технологічних процесів на підприємстві замовника; та управлінські контракти, які передбачають надання замовнику послуг щодо управління діяльністю підприємством з метою підвищення ефективності його функціонування). До інвестиційних угод з особливим суб'єктним складом належать договори, спрямовані на реалізацію інвестиційного проекту в спеціальних економічних зонах і територіях пріоритетного розвитку, а також концесійні договори та договори про розподіл продукції'.
У вище зазначених договорах діяльність інвестора може або мати виробничий характер (наприклад, у договорах концесії, комерційної концесії, лізингу, угодах про розподіл продукції тощо), або не мати його (у договорах на придбання цінних паперів на первинному ринку, приватизаційних договорах). За одними інвестиційними договорами інвестор набуває права власності на об'єкт інвестування, за іншими — він набуває інших майнових прав (право користування землею, іншими природними ресурсами, корпоративні права та ін.).
Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Крім договорів інвестиційного характеру, спрямованих на безпосередню реалізацію інвестицій (де сторонами є інвестор та реципієнт або тільки інвестори — під час організації сумісного інвестування),важливе значення відіграють нормативні договори, спрямовані на правове забезпечення інвестиційного процесу. Так, 23 грудня 2005 р. укладено Рамкову угоду між Україною (представленою Кабінету Міністрів України) та Північним інвестиційним банком \ відповідно до якої Банк може вільно здійснювати на території України діяльність, передбачену Статутом Банку, зокрема позичати кошти, згідно із законами та нормативно-правовими актами України, використовуючи всі дозволені ними інструменти, володіти такими коштами, використовувати їх та розпоряджатися ними, а також вести рахунки у будь-якій валюті. Банк може на підставі своєї оцінки інвестиційного проекту вирішити, чи надавати (і на яких умовах) кошти на підтримку цього проекту, чи надавати гарантії для здійснення інвестиційних проектів, які становлять інтерес як для країн-членів Банку, так і для інших країн, які отримують такі кредити й гарантії.