§ 3. Поняття об’єкта правової статистики. Особливості відображення об’єктів у правовій статистиці

При проведенні статистичного спостереження одним із головних завдань є визначення об’єкта.

Об’єкт спостереження — це сукупність явищ, що підлягають вивченню. Необхідне чітке визначення об’єкта статистичного спосте­реження та його меж, тому що існує небезпека або зареєструвати факти, які не мають відношення до сукупності, що вивчається, або, навпаки, залишити поза увагою факти, які належать до цієї сукупнос­ті (наприклад, якщо брати за мету вивчити певні злочини, неприпус­тимо змішувати їх з правопорушеннями. У такому випадку результати дослідження не будуть відповідати дійсності). Без визначення меж статистичного спостереження важко організувати його проведення й ще складніше оцінити вірогідність отриманих даних.

Об’єктом статистичного спостереження виступає така сукупність соціально-правових відносин, яка має якісну своєрідність і яку необ­хідно піддати статистичній реєстрації для реалізації мети і завдань статистичного дослідження.

Об’єкти правової статистики диференціюються залежно від її га­лузей:

об’єкти кримінально-правової статистики: 1) злочини, передба­чені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння; 2) злочинці, особи, які вчинили злочин; 3) покарання;

об’єкти цивільно-правової статистики: 1) цивільні правовідноси­ни, які засвідчуються в адміністративному, нотаріальному, безспірно- му судовому провадженні, або цивільні справи; 2) сторони цивільного процесу (позивачі і відповідачі); 3) судові рішення;

об’єкти адміністративно-правової статистики: 1) адміністра­тивні правопорушення; 2) особи, які вчинили адміністративні право­порушення; 3) адміністративні стягнення.

Аналогічні об’єкти спостереження існують і в інших галузях пра­вової статистики.

Головною особливістю відображення об’єктів у правовій статис­тиці є те, що статистичному обліку підлягають лише ті злочини, цивільно-правові відносини та адміністративно-правові делікти, з при­воду яких відбувся офіційний судовий розгляд або вони були зареє­стровані у відповідних правозастосовчих або правоохоронних органах. Якщо з будь-яких причин і умов той чи інший факт не зареєстрований, то правова статистика його не досліджує.

Об’єкти правової статистики характеризуються значною латент­ністю. Термін «латентний» походить від латинського latens і тлумачить­ся як прихований, невидимий. Латентність — це сукупність фактично здійснених, але невиявлених діянь, унаслідок чого вони не знаходять відображення в офіційній правовій статистичній звітності.

Найбільша латентність властива адміністративно-правовим, цивільно-правовим і дисциплінарним деліктам. Виявлення рівня ла­тентності здійснюється при проведенні спеціально організованих статистичних досліджень.

На латентність у кримінально-правовій статистиці впливає те, що деякі види злочинів можуть бути невірно зареєстровані. Наприклад, злочин вчинено організованою групою, а його обліковують як групову злочинність. Інколи злочин обліковується як грабіж, а насправді — це розбій. Такі розбіжності, притаманні правовій статистиці, призводять до того, що дуже важко порівнювати правову статистику з даними інших галузей статистики.

Офіційні статистичні дані своїми показниками хоч і відображають значну кількість одиниць сукупності, що вивчається, але при прове­денні статистичного аналізу їх обов’язково слід доповнювати даними про рівень латентності тих чи інших правових явищ, тому що вони можуть істотно вплинути на результат дослідження.