§ 5. Секти, що виникли на підґрунті руського православ’я

До середини XVIII в. у православному християнстві на території Російської імперії поширилося кілька нових течій, що були засуджені офіційною церквою як єресі (неправильні вірування). Найбільш відомі з них молока­ни і духобори («духовні християни»), а також христовіри.

Віровчення молокан близьке до європейського про­тестантизму. Єдиним джерелом віровчення визнається Святе Письмо (Біблія). Основа християнського життя людини — особиста віра. Заперечується церковна ієрар­хія, чернецтво, не визнається значущість ікон, мощів святих і т.ін.

Духобори джерелом своєї віри вважали «Книгу життя». Бог ототожнюється ними з «вічним добром», тому дана те­чія заперечує насильство в будь-якій формі (навіть як про- тивлення злу). Тому духобори відмовлялися визнавати бо- говстановленість державної влади, заснованої, з їхнього погляду, на насильстві, примусі, майновій і соціальній не­рівності. Відокремившись від православної церкви, духобо­ри відмовилися також від офіційних обрядів і таїнств, ша­нування ікон і хреста. Оскільки устав духоборів забороняв їм брати в руки зброю і служити в армії, царська адмініст­рація засилала їх на окраїни імперії, як правило, в не­спокійні місця Закавказзя, де ті часто гинули цілими сели­щами, не чинячи опору набігам войовничих горців.

Христовіри — містична течія в православ’ї. Її послідо­вники вважали, що існує можливість безпосереднього зв’язку віруючого з Ісусом Христом. Щоб досягти цього зв’язку, необхідний суворий аскетизм, що веде до зміни стану душі. Тому застосовувалася особлива форма бого­служіння, так звані «радіння», під час яких за допомо­гою спеціальних танців, співів досягався стан єдності зі Святим Духом. «Обрані» могли пророкувати. У цій течії акцентувалося характерне і для православ’я шанобливе ставлення до юродивих і взагалі до людей зі зміненою психікою, причому особливим знаком обраності вважав­ся епілептичний напад (недаремно українське слово «божевільний» — звільнений Богом від обов’язків світу і відповідальності). Христовіри також відкидали інститут офіційної церкви, значущість традиційної обрядовості.

З цієї течії виникла секта скопців. Протиставляючи духовне і тілесне як божественне і мирське, скопці вис­нажували тіло суворими постами. Щоб уникнути спокус тілесного життя, вдавалися до оскоплення (кастрації), від чого ця секта і отримала свою назву.

Секта так званих хлистів для досягнення екстазу під час «радінь», навпаки, практикувала групове перелюб­ство. При цьому вважалося, що гріховна природа люди­ни перемагається тільки зсередини, тобто, щоб мати можливість перебороти гріх, необхідно пройти через участь у ньому. Зазначені течії переслідувалися як «неза­конні» і світською, і церковною владою, тому були за­критими таємними сектами.