§ 4. Старообрядництво

Старообрядництво виникло в середині XVII ст. внас­лідок розколу в руському православ’ї. Підставою розко­лу стала відмова частини православних християн визна­ти церковні реформи патріарха Никона.

Суть цієї реформи була у виправленні й уніфікації богослужбових книг і церковних обрядів (заміна двопер- сного хрещеного знамення триперсним, земних уклонів поясними, написання імені Христа «Іісус» замість «Ісус» тощо). Никон мав на меті підкреслити ортодоксальність Руської Православної Церкви, а, отже, її першість у хри­стиянському світі. Вперше в церковній практиці рішен­ня про зміни приймалося одноособово самим патріар­хом. Старообрядники — православні християни, що не сприйняли нововведень Никона, були засуджені і цер­ковною, і світською владою в 1666—1667 рр. і піддані го­нінням. Відповідно, «розкольники»-старобрядці оголо­сили реформу «диявольською примарою», а світську владу протизаконною (глава старобрядців протопоп Авакум навіть оголосив царя Олексія Михайловича «ан­тихристом»). Як наслідок, старообрядники, рятуючись від переслідувачів, почали масово залишати місця про­живання, переселяючись, зокрема, й на Україну. Досить часто старобрядці на доказ міцності своєї віри добро­вільно спалювали себе (тільки з 1675 р. по 1695 р. у так званій «гарі» загинуло 20 тис. старовірів).

Наприкінці XVII ст. старообрядництво розкололося на дві течії: так званих поповців, що мали священиків, і безпоповців, які вважали, що щире духівництво вже ціл­ком знищене Антихристом і тому кожен християнин сам може бути священиком, а богослужіння здійснюватися так званими «уставщиками» і «начотчиками», тобто знав­цями старих богослужбових книг. Далі ці напрями ще розділилися на окремі течії («толки») — білокрицький, поморський, федосіївський, пилипівський, мандрівни­чий тощо, які, у свою чергу, почали ділитися на чис­ленні, більш дрібні напрямки.

На Помісному соборі Руської Православної Церкви 1971 р. було прийняте рішення про зняття зі старообряд­ників церковної анафеми (прокльону, відлучення). У та­кий спосіб відновився діалог старообрядників із тра­диційною православною християнською церквою.