Печать
PDF

2.1. Умови праці та методи захисту працівників від негативного впливу шкідливих факторів - 2.1.7. Основні засоби забезпечення охорони праці

Posted in ОБЖ - Безпека життєдіяльності (Ковжога,Малько,Полєжаев)


2.1.7.  Основні засоби забезпечення охорони праці

Під час проектування і виготовлення машин і обладнан­ня необхідно враховувати основні вимоги безпеки для обслуго­вуючого їх персоналу, а також надійність і безпеку експлуатації цих пристроїв.

При здійсненні різноманітних технологічних операцій на виробництві виникають небезпечні зони і/або шкідливі ви­робничі чинники. Прикладом таких чинників можуть служити небезпека механічного травмування (отримання травм в резуль­таті впливу рухливих частин машин і обладнання, пересувних виробів, предметів, що падають з висоти, тощо), небезпека ура­ження електричним струмом, вплив різноманітних видів ви­промінювання (теплового, електромагнітного, іонізуючого), ін- фра- та ультразвуку, вібрації тощо.

Розміри небезпечної зони можуть бути постійними і змі­нюваними. Перше пов’ язано з переміщенням елементів облад­нання, транспортних засобів, а також персоналу.

Для захисту від дії небезпечних і шкідливих виробничих чинників використовують засоби колективного та індивідуаль­ного захисту. Основні засоби колективного захи­сту, що поділяються на обмежувальні, запо­біжні, блокувальні, сигналізаційні, системи дистанційного управління машинами і обладнан­ням, а також спеціальні.

Обмежувальними засобами захисту, або огородження­ми називають пристрої, що перешкоджають появі людини в не­безпечній зоні. Огородження можуть бути стаціонарними (не- знімними), рухомими (знімними) і переносними. Огородження виконуються у вигляді різноманітних сіток, решіток, екранів, кожухів тощо. Вони повинні бути таких розмірів і встановлені таким чином, щоб у будь-якому випадку виключити доступ лю­дини до небезпечної зони.

При встановленні огороджень треба до­держуватися певних вимог:

1)   огородження повинні бути достатньо міцними, щоб витримати удари часток (стружки), що виникають при обробці деталей, а також випадковий вплив обслуговуючого персоналу, і надійно закріпленими;

2)    огородження виготовляються із металів (як суцільних листів, так і сіток, решіток), пластмас, дерева, прозорих матері­алів (органічного скла тощо);

3)    всі рухомі частини машин повинні бути закриті ого­родженнями;

4)    внутрішня поверхня огороджень повинна бути пофа­рбована у яскраві кольори (яскраво-червоний, помаранчевий), щоб було помітно, якщо огородження зняте;

5)    забороняється робота зі знятим або несправним ого­родженням.

Запобіжні пристрої - це такі пристрої, що автоматично вимикають машини або агрегати при виході будь-якого параме­тру обладнання за межі допустимих значень. Ця ланка руйну­ється або не спрацьовує при відхиленні режиму експлуатації обладнання від нормального. Загальновідомий приклад такої ланки - плавкі електричні запобіжники (“пробки”), призначені для захисту електричної мережі від великих струмів, що викли­кані короткими замиканнями і дуже великими перевантажен­нями. Такі струми можуть пошкодити електроапаратуру й ізо­ляцію дротів, також призвести до пожежі. Плавкий запобіжник діє наступним чином: струм проходить через тонкий дріт (пла­вку вставку), розтин якого розраховано на певний максималь­ний струм. При перевантаженні дріт розплавляється, вимикаю­чи несправну або перевантажену струмом ланку мережі.

Прикладами пристроїв такого типу можуть служити запо­біжні клапани і розривні мембрани, установлені на ємності, що працюють під тиском, для запобігання аваріям, різноманітні галь­муючі пристрої, що дозволяють швидко зупиняти рухомі частини обладнання, кінцеві вимикачі і обмежувачі підйому, що оберіга­ють рухомі механізми від виходу за встановлені межі тощо.

Блокувальні пристрої виключають можливість проник­нення людини в небезпечну зону або усувають небезпечний чинник на час перебування людини в небезпечній зоні. За прин­ципом дії розрізняють механічні, електричні, фотоелектричні, радіаційні, гідравлічні, пневматичні і комбіновані блокувальні пристрої.

Широко відоме застосування фотоелектричних блоку­вальних пристроїв у конструкціях турнікета на входах станцій метрополітену. Проходження через турнікет контролюється світловими променями. При несанкціонованій спробі прохо­дження через турнікет на станцію (не зчитано код магнітної карточки) він відсікає світловий потік, що падає на фотоеле­мент. Зміна світлового потоку подає сигнал на вимірювально- командний пристрій, що приводить до дії механізми, які пере­кривають прохід. При санкціонованому проходженні блокува­льний пристрій вимикається.

Сигналізаційні пристрої — призначені для інформування персоналу про роботу машин і обладнання, попередження про відхилення технологічних параметрів від норми або про безпо­середню загрозу.

За способом надання інформації розрізня­ють звукову, візуальну (світлову) і комбіновану (світло­звукову) сигналізацію. У газовому господарстві використову­ють одораціонну (за запахом) сигналізацію про витік газу, під­мішуючи до газу пахучі речовини.

В умовах підвищеного шуму рекомендується викорис­товувати візуальну сигналізацію, котра вмикає різні джерела світла, світлові табло, кольорове фарбування тощо. Для звуко­вої сигналізації використовують сирени або дзвоники.

Залежно від призначення всі системи сигналі­зації прийнято поділяти на оперативну, попереджувальну, роз­пізнавальну.

Оперативна - надає інформацію про перебіг різних тех­нологічних процесів. Для цього використовуються різноманітні вимірювальні прилади: амперметри, вольтметри, манометри, термометри тощо.

Попереджувальна - вмикається у разі виникнення не­безпеки. У пристроях цієї сигналізації використовують всі за­значені способи надання інформації.

Розпізнавальна - служить для виділення найнебезпечні- ших вузлів і механізмів промислового обладнання, а також зон.

У червоний колір фарбують сигнальні лампочки, що по­переджають про небезпеку, кнопку “стоп”, протипожежний інвентар, струмопровідні шини тощо. У жовтий - елементи буді­вельних конструкцій, які можуть бути причиною отримання травм персоналом, внутрішньозаводський транспорт, огоро­дження, встановлені на межах небезпечних зон, тощо. У зеле­ний колір фарбують сигнальні лампочки, двері евакуаційних і запасних виходів, конвеєри, рольганги та інше обладнання.

Колір балону для транспортування і зберігання стисне­них і розчинених газів залежить від його вмісту. Також на їх поверхню наносять напис відповідного кольору, а у деяких ви­падках - відрізнювальні смуги. Наприклад, якщо в балоні транспортують азот, то колір балону - чорний, текст напису - жовтий, колір смуги - коричневий; якщо аміак, то колір ба­лону - жовтий, текст напису - чорний.

Системи дистанційного управління основані на викори­станні телевізійних і телеметричних систем, а також візуального спостереження з віддалених на достатню відстань від небезпеч­них зон. Керування роботою обладнання з безпечного місця до­зволяє перевести персонал з важкодоступних зон та зон підви­щеної небезпеки. Найчастіше системи дистанційного управління використовують у роботі з радіоактивними, вибухонебезпечни­ми, токсичними і легкозаймистими речовинами і матеріалами.

У деяких випадках застосовуються спеціальні засоби за­хисту: дворучне вмикання машин (здійснюється двома рукоят­ками) і виключає непередбачуваний запуск цих пристроїв), різ­номанітні системи вентиляції, глушники шуму, освітлювальні прилади, захисне заземлення тощо.

У тих випадках, коли не передбачені колективні засоби захисту працюючих або ж вони не надають потрібного ефекту, використовують індивідуальні засоби захисту.