2.1. Умови праці та методи захисту працівників від негативного впливу шкідливих факторів - 2.1.6. Випромінювання та заходи щодо зниження їх впливу
2.1.6. Випромінювання та заходи щодо зниження їх впливу
Джерела випромінювання мають місце в різних галузях виробництва: промисловості, сільському господарстві, медицині, атомній енергетиці (ядерні реактори). Ризик випромінювання виникає також під час роботи на рентгенівських установках, з радіоактивними ізотопами, при дефектоскопії металів, контролі якості зварних з’єднань, під час роботи на комп’ютерах тощо.
Випромінювання поділяється на іонізуюче, ультрафіолетове, електромагнітне, лазерне.
Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого із середовищем спричиняє виникнення електричних зарядів різних знаків. Проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, воно призводить до загибелі клітин, порушує функції центральної нервової системи, що, у свою чергу, викликає порушення функції залоз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності. Внаслідок цих змін порушується нормальний перебіг біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби.
Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся; впливаючи на очі, - катаракту. Механізми дії іонізуючого випромінювання на організм людини розглядався у Розділі l даного посібника.
Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами:
- ізоляцією або захищенням джерел випромінювання за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів;
- обмеженням часу перебування персоналу в радіаційно небезпечній зоні;
- відділенням робочого місця від джерел випромінювання;
- використанням дистанційного керування;
- застосуванням приладів сигналізації і контролю;
- використанням засобів індивідуального захисту.
Ультрафіолетове випромінювання, джерелами якого є електродугове зварювання, плазматичне обладнання, газорозрядні лампи тощо, негативно впливає на людину. Дія його полягає в порушенні поділу та загибелі клітин. Великі дози випромінювання можуть призвести до уражень шкіри та органів зору.
Виділяють наступні засоби захисту від ультрафіолетового випромінювання:
- екранування джерел випромінювання;
- загородження робочих місць щитами, ширмами, спеціальними кабінами;
- застосування індивідуальних засобів захисту (спецодягу, спецвзуття, захисних окулярів, рукавиць).
Електромагнітне випромінювання - це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Його головними джерелами є телевізійні передачі та радіолокаційні станції, пристрої стільникового й інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, комп’ютерна техніка тощо.
Ступінь біологічного впливу електромагнітних полів на організм людини залежить від частоти коливань, напруженості та інтенсивності поля, тривалості його впливу.
Вимоги до заходів та засобів захисту від електромагнітного випромінювання наведені в Державних санітарних нормах (ДержСанПіН 239-96 Державні санітарні норми і правила захисту від впливу електромагнітних випромінювань).
Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ ю людини. Особливості їх впливу розглядалися в Розділі 1 даного посібника.
Захист від електромагнітного ви - промінювання здійснюється через:
1) дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні. Захисні властивості екранів базуються на ефекті послаблення напруженості електричного поля в просторі поблизу заземленого металевого предмета. Екрани виготовляються у вигляді металевої сітки, розміщеної між екранним простором та джерелом електричного поля;
2) організаційні заходи (проведення дозиметричного контролю, медичних оглядів, додаткову відпустку, скорочення робочого часу);
3) застосування засобів індивідуального захисту (окулярів, шоломів, рукавиць, спеціального взуття, спецодягу).
Екранувальні костюми виготовляються зі спеціальної механізованої струмопровідної тканини у вигляді комбінезона, куртки зі штанами. Впровадження електронної техніки все більше поширюється на промислових підприємствах.
Необхідно докладніше зупинитися на негативному впливі на людину роботи на комп’ютері. Під час роботи за комп’ютером виникають небезпечні й шкідливі фактори, які поділяються на фізичні та психофізіологічні, пов’язані з великим обсягом оброблюваної інформації.
До фізичних факторів належать: підвищене значення напруги електричного поля, збільшений рівень електромагнітного випромінювання, підвищений рівень статичної електрики, зростаючий рівень іонізації повітря.
До психофізіологічних факторів належать: статичні та динамічні перевантаження, розумове перенапруження, перенапруження зору при роботі з екранами пристроїв.
За даними Міжнародної організації праці (МОП) у операторів, які обслуговують дисплейну техніку, погіршується зір, з’являються м’язові болі, реєструються гінекологічні захворювання, психічні та нервові розлади, захворювання серцево- судинної системи, новоутворення. Наслідки залежать від кількох факторів: тривалості роботи з дисплеєм, інтенсивності праці тощо.
Професійний ризик операторів, які обслуговують комп’ютери, пов’язаний з можливим опроміненням. Катодне, ультрафіолетове, інфрачервоне, радіочастотне випромінювання екрана також можуть становити певну небезпеку. Однак з приводу її серйозності думки спеціалістів розходяться. Одні вважають, що випромінювання від дисплея, як від звичайного телевізора, не перевищує допустимих норм. Інші наполягають, що шкода від дисплейної техніки порівняно з телевізором значно більша. Останнє пояснюється близькістю екрана та тривалістю роботи.
Усі наведені типи професійного ризику під час роботи з дисплейною технікою, накладаючись на стресові ситуації, нерідко спричинюють нервові, психічні та захворювання серцево- судинної системи. В Україні розроблені й діють нормативні документи, що регламентують роботи з візуальними дисплейними терміналами.
Вимоги до умов роботи з комп’ютерами наведені в Державних санітарних нормах (ДержСанПіН 3.3.2-007-98 Санітарні норми роботи за візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин).
Одним із найбільш ефективних напрямів вирішення зазначених питань є широке і швидке поширення атестації та раціоналізації робочих місць, пов’ язаних із візуальними дисплейними терміналами й електронно-обчислювальною технікою.
При цьому необхідно звернути увагу на такі вимоги:
- обмеження часу постійного перебування службовців і робітників біля пульту дисплея (не більше чотирьох годин на зміну);
- обмеження контролю за обсягом оброблюваної оператором інформації;
- видачу дозволів на довільні перерви в роботі;
- створення умов для участі працівників в інших видах діяльності;
- впровадження бригадного методу організації праці;
- підвищення значення розумової діяльності в роботі операторів завдяки раціональному розподілу робочого часу.
Лазерне випромінювання має місце у техніці, медицині, де використовуються лазери. Лазерне випромінювання перш за все впливає на очі (ушкоджує сітчатку очей). Серед засобів захисту виділяють:
- застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисних екранів;
- системи блокування та сигналізації;
- загородження лазерно небезпечної зони;
- індивідуальні засоби захисту (спеціальні протилазе- рні окуляри, щитки, маски, спецодяг, рукавиці).