Печать
PDF

2.1. Умови праці та методи захисту працівників від негативного впливу шкідливих факторів - 2.1.6. Випромінювання та заходи щодо зниження їх впливу

Posted in ОБЖ - Безпека життєдіяльності (Ковжога,Малько,Полєжаев)


 

2.1.6. Випромінювання та заходи щодо зниження їх впливу

Джерела випромінювання мають місце в різних галузях виробництва: промисловості, сільському господарстві, медици­ні, атомній енергетиці (ядерні реактори). Ризик випромінюван­ня виникає також під час роботи на рентгенівських установках, з радіоактивними ізотопами, при дефектоскопії металів, конт­ролі якості зварних з’єднань, під час роботи на комп’ютерах тощо.

Випромінювання поділяється на іонізуюче, ультрафіо­летове, електромагнітне, лазерне.

Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого із середовищем спричиняє виникнення електричних заря­дів різних знаків. Проникаючи до організму людини та прохо­дячи через біологічну тканину, воно призводить до загибелі клітин, порушує функції центральної нервової системи, що, у свою чергу, викликає порушення функції залоз внутрішньої се­креції, зміни судинної проникності. Внаслідок цих змін пору­шується нормальний перебіг біохімічних процесів та обмін ре­човин, що призводить до променевої хвороби.

Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся; впливаючи на очі, - ката­ракту. Механізми дії іонізуючого випромінювання на організм людини розглядався у Розділі l даного посібника.

Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами:

-       ізоляцією або захищенням джерел випромінювання за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів;

-       обмеженням часу перебування персоналу в радіацій­но небезпечній зоні;

-       відділенням робочого місця від джерел випроміню­вання;

-       використанням дистанційного керування;

-       застосуванням приладів сигналізації і контролю;

-       використанням засобів індивідуального захисту.

Ультрафіолетове випромінювання, джерелами якого є електродугове зварювання, плазматичне обладнання, газороз­рядні лампи тощо, негативно впливає на людину. Дія його по­лягає в порушенні поділу та загибелі клітин. Великі дози ви­промінювання можуть призвести до уражень шкіри та органів зору.

Виділяють наступні засоби захисту від ультрафіолетового випромінювання:

-        екранування джерел випромінювання;

-        загородження робочих місць щитами, ширмами, спеціальними кабінами;

-        застосування індивідуальних засобів захисту (спец­одягу, спецвзуття, захисних окулярів, рукавиць).

Електромагнітне випромінювання - це процес утворен­ня вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Його головними джерела­ми є телевізійні передачі та радіолокаційні станції, пристрої стільникового й інших видів радіозв’язку, високовольтні мере­жі електропередач, комп’ютерна техніка тощо.

Ступінь біологічного впливу електромагнітних полів на організм людини залежить від частоти коливань, напруженості та інтенсивності поля, тривалості його впливу.

Вимоги до заходів та засобів захисту від електромагніт­ного випромінювання наведені в Державних санітарних нормах (ДержСанПіН 239-96 Державні санітарні норми і правила захи­сту від впливу електромагнітних випромінювань).

Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ ю людини. Особливості їх впливу розглядалися в Розділі 1 даного посібника.

Захист від електромагнітного ви - промінювання здійснюється через:

1)  дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні. Захисні властивості екранів базуються на ефекті послаблення напруженості електричного поля в просторі по­близу заземленого металевого предмета. Екрани виготовляють­ся у вигляді металевої сітки, розміщеної між екранним просто­ром та джерелом електричного поля;

2)   організаційні заходи (проведення дозиметричного контролю, медичних оглядів, додаткову відпустку, скорочення робочого часу);

3)    застосування засобів індивідуального захисту (оку­лярів, шоломів, рукавиць, спеціального взуття, спецодягу).

Екранувальні костюми виготовляються зі спеціальної механізованої струмопровідної тканини у вигляді комбінезона, куртки зі штанами. Впровадження електронної техніки все бі­льше поширюється на промислових підприємствах.

Необхідно докладніше зупинитися на негативному впливі на людину роботи на комп’ютері. Під час роботи за комп’ютером виникають небезпечні й шкідливі фактори, які поділяються на фізичні та психофізіологічні, пов’язані з вели­ким обсягом оброблюваної інформації.

До фізичних факторів належать: підвищене значення напруги електричного поля, збільшений рівень електромагніт­ного випромінювання, підвищений рівень статичної електрики, зростаючий рівень іонізації повітря.

До психофізіологічних факторів належать: статичні та динамічні перевантаження, розумове перенапруження, перена­пруження зору при роботі з екранами пристроїв.

За даними Міжнародної організації праці (МОП) у опе­раторів, які обслуговують дисплейну техніку, погіршується зір, з’являються м’язові болі, реєструються гінекологічні захворю­вання, психічні та нервові розлади, захворювання серцево- судинної системи, новоутворення. Наслідки залежать від кіль­кох факторів: тривалості роботи з дисплеєм, інтенсивності пра­ці тощо.

Професійний ризик операторів, які обслуговують комп’ютери, пов’язаний з можливим опроміненням. Катодне, ультрафіолетове, інфрачервоне, радіочастотне випромінювання екрана також можуть становити певну небезпеку. Однак з при­воду її серйозності думки спеціалістів розходяться. Одні вва­жають, що випромінювання від дисплея, як від звичайного те­левізора, не перевищує допустимих норм. Інші наполягають, що шкода від дисплейної техніки порівняно з телевізором знач­но більша. Останнє пояснюється близькістю екрана та триваліс­тю роботи.

Усі наведені типи професійного ризику під час роботи з дисплейною технікою, накладаючись на стресові ситуації, нері­дко спричинюють нервові, психічні та захворювання серцево- судинної системи. В Україні розроблені й діють нормативні до­кументи, що регламентують роботи з візуальними дисплейними терміналами.

Вимоги до умов роботи з комп’ютерами наведені в Державних санітарних нормах (ДержСанПіН 3.3.2-007-98 Сані­тарні норми роботи за візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин).

Одним із найбільш ефективних напрямів вирішення за­значених питань є широке і швидке поширення атестації та ра­ціоналізації робочих місць, пов’ язаних із візуальними дисплей­ними терміналами й електронно-обчислювальною технікою.

При цьому необхідно звернути увагу на такі вимоги:

-      обмеження часу постійного перебування службовців і робітників біля пульту дисплея (не більше чотирьох годин на зміну);

-      обмеження контролю за обсягом оброблюваної опе­ратором інформації;

-      видачу дозволів на довільні перерви в роботі;

-      створення умов для участі працівників в інших видах діяльності;

-      впровадження бригадного методу організації праці;

-      підвищення значення розумової діяльності в роботі операторів завдяки раціональному розподілу робочого часу.

Лазерне випромінювання має місце у техніці, медицині, де використовуються лазери. Лазерне випромінювання перш за все впливає на очі (ушкоджує сітчатку очей). Серед засо­бів захисту виділяють:

-       застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисних екранів;

-       системи блокування та сигналізації;

-       загородження лазерно небезпечної зони;

-       індивідуальні засоби захисту (спеціальні протилазе- рні окуляри, щитки, маски, спецодяг, рукавиці).