2.1. Умови праці та методи захисту працівників від негативного впливу шкідливих факторів - 2.1.4. Шум та заходи щодо його зниження
2.1.4. Шум та заходи щодо його зниження
Одним із найшкідливіших факторів, притаманних нашій цивілізації, є шум. Виробничий шум - це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність.
Вимоги до припустимих рівнів шуму наведені в Державних санітарних нормах (ДСН 3.3.6.037-99 Державні санітарні норми виробничого щуму, ультразвуку та інфразвуку).
Вимоги до заходів і засобів захисту від шуму наведені в Строительньїх нормах и правилах (СНиП 11-12-77 Здания и со- оружения. Защита от шума).
Джерелами шуму є: всі види транспорту, насоси, промислові об’єкти, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо. З шумом пов’язані деякі технологічні процеси - клепання, карбування, обрубка, вибивка лиття, штамповка, робота на ткацьких верстатах, випробування авіадвигунів тощо.
В останні роки шум став одним із небезпечних факторів зовнішнього середовища на виробництві. Це пов’язано з підвищенням потужності та продуктивності машин, їх повсюдним застосуванням на всіх ділянках і сферах виробництва. Вимірювання шуму на робочих місцях здійснюється шумовимірювача- ми та аналізаторами спектра шуму. Рівень шуму на робочих місцях потрібно контролювати не менше одного разу на рік. В умовах виробництва, як правило, мають місце шуми різної інтенсивності і спектри, які виникають унаслідок дії різноманітних механізмів, агрегатів та інших пристроїв.
Класи умов праці залежно від рівня шуму поділяються на допустимі, які відповідають гранично допустимим рівням (ГДР) згідно з Державними санітарними нормами ДСН 3.3.6 O37-99, шкідливі та небезпечні.
Шум несприятливо впливає на людину. У робітників, які мають справу з гуркотливими машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху, що нерідко призводить до професійних захворювань (глухуватості і глухоти). Найбільша втрата слуху спостерігається протягом перших десяти років роботи, і з плином часу ця небезпека зростає.
Проте тривалий шум впливає не лише на слух. Він робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездатність та швидкість руху, сповільнює розумовий процес. Усе це може спричинити аварію на виробництві. Наслідки впливу шуму на організм людини розглядалися у Розділі l даного посібника.
Найефективніший засіб боротьби із шумом - зниження його в джерелі створення.
Для цього вживають наступні заходи:
- заміна устаткування ударної дії на устаткування без ударної дії. Так, ефективними є заміна клепання клепальними молотками на гідравлічне клепання чи зварювання, застосування прокладок великим внутрішнім тертям (гуми), поглинаючих коливальну енергію;
- заміна металу іншими матеріалами - пресованим текстолітом, капроном та різними пластмасами;
- використання змащувальних матеріалів (наприклад, машинного масла при різанні та шліфуванні металу) для боротьби з шумом тертя в джерелі його створення. Своєчасне змазування не тільки забезпечує безшумну роботу устаткування, а й зменшує зношення деталей, підвищує їх довговічність;
- організаційно-технічні заходи, такі як своєчасний ремонт, догляд та відповідне зберігання ручного механізованого інструмента.
Зменшення шуму на шляху його поширення в тих випадках, коли зниження шуму в джерелі його створення не досягло потрібних результатів, рекомендується використовувати :
- місцеву та загальну звукоізоляцію. Місцева звукоізоляція здійснюється у вигляді боксів, де розміщують окремий агрегат чи технологічну лінію. Застосовуються також різні конструкції звукоізолювальних кабін з цегли, бетону та інших будівельних матеріалів, завдяки яким можна забезпечити практично будь-яке необхідне зниження шуму. Загальна звукоізоляція досягається створенням загорож (стін, стель) із звукопоглинальних матеріалів (цеглини, бетону, залізобетону);
- шумовловлювальні екрани, поглинальні фільтри, глушителі шуму. Важливу роль у боротьбі з шумом відіграють архітектурно-будівельні і планувальні рішення при проектуванні та будівництві промислових споруд. Шумні цехи підприємств повинні бути сконцентровані в одному - двох місцях. Їх необхідно оточувати зеленою зоною для послаблення шуму. За зеленою зоною слід розташовувати цехи середньої шумності, за ними - безшумні цехи й адміністративні приміщення. Приміщення з джерелом шуму залежно від його інтенсивності слід розташовувати на відстані 100, 200 та 1000 м від безшумних приміщень.
Одним із важливих профілактичних засобів попередження стомлення через дію шуму є чергування періодів роботи і відпочинку. Відпочинок знижує негативний вплив шуму на працездатність лише в тому разі, якщо його тривалість та кількість відповідають умовам, у яких відбувається найефективніше відновлення нервових центрів. Важливе значення для осіб, зайнятих на роботах із шумом, має короткочасний відпочинок під час роботи, а також організоване дозвілля поза робочим часом.
Захист від високочастотного шуму забезпечують засоби індивідуального захисту (навушники, заглушки для вух та ін.). Працівники, які направляються у цехи з високим шумом, повинні обов’ язково проходити медичні огляди, а під час праці для профілактики профзахворювань - профілактичні медичні огляди не менш одного разу на рік. Такі огляди допомагають своєчасно виявити зміни у стані здоров’я і запобігти профзахворюванню.
Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Захист від шуму регламентують такі документи: ГОСТ 12.1.003-83 Шум. Общие требования безопасности, ДСН 3.3.6.037-99 Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.