Печать
PDF

2.1. Умови праці та методи захисту працівників від негативного впливу шкідливих факторів - 2.1.4. Шум та заходи щодо його зниження

Posted in ОБЖ - Безпека життєдіяльності (Ковжога,Малько,Полєжаев)

 

 

2.1.4.  Шум та заходи щодо його зниження

Одним із найшкідливіших факторів, притаманних нашій цивілізації, є шум. Виробничий шум - це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і безпосередньо впливають на працездатність.

Вимоги до припустимих рівнів шуму наведені в Держа­вних санітарних нормах (ДСН 3.3.6.037-99 Державні санітарні норми виробничого щуму, ультразвуку та інфразвуку).

Вимоги до заходів і засобів захисту від шуму наведені в Строительньїх нормах и правилах (СНиП 11-12-77 Здания и со- оружения. Защита от шума).

Джерелами шуму є: всі види транспорту, насоси, проми­слові об’єкти, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо. З шумом пов’язані деякі технологічні процеси - клепання, карбування, обрубка, вибивка лиття, шта­мповка, робота на ткацьких верстатах, випробування авіадвигу­нів тощо.

В останні роки шум став одним із небезпечних факторів зовнішнього середовища на виробництві. Це пов’язано з підви­щенням потужності та продуктивності машин, їх повсюдним застосуванням на всіх ділянках і сферах виробництва. Вимірю­вання шуму на робочих місцях здійснюється шумовимірювача- ми та аналізаторами спектра шуму. Рівень шуму на робочих мі­сцях потрібно контролювати не менше одного разу на рік. В умовах виробництва, як правило, мають місце шуми різної ін­тенсивності і спектри, які виникають унаслідок дії різноманіт­них механізмів, агрегатів та інших пристроїв.

Класи умов праці залежно від рівня шу­му поділяються на допустимі, які відповідають гранично допустимим рівням (ГДР) згідно з Державними санітарними нормами ДСН 3.3.6 O37-99, шкідливі та небезпечні.

Шум несприятливо впливає на людину. У робітників, які мають справу з гуркотливими машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху, що нерідко призводить до професійних захворювань (глухуватості і глухоти). Найбільша втрата слуху спостерігається протягом перших десяти років ро­боти, і з плином часу ця небезпека зростає.

Проте тривалий шум впливає не лише на слух. Він робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездат­ність та швидкість руху, сповільнює розумовий процес. Усе це може спричинити аварію на виробництві. Наслідки впливу шуму на організм людини розглядалися у Розділі l даного посібника.

Найефективніший засіб боротьби із шумом - зниження його в джерелі створення.

Для цього вживають наступні заходи:

-       заміна устаткування ударної дії на устаткування без ударної дії. Так, ефективними є заміна клепання клепальними молотками на гідравлічне клепання чи зварювання, застосуван­ня прокладок великим внутрішнім тертям (гуми), поглинаючих коливальну енергію;

-       заміна металу іншими матеріалами - пресованим текстолітом, капроном та різними пластмасами;

-       використання змащувальних матеріалів (наприклад, машинного масла при різанні та шліфуванні металу) для боро­тьби з шумом тертя в джерелі його створення. Своєчасне змазу­вання не тільки забезпечує безшумну роботу устаткування, а й зменшує зношення деталей, підвищує їх довговічність;

-       організаційно-технічні заходи, такі як своєчасний ремонт, догляд та відповідне зберігання ручного механізовано­го інструмента.

Зменшення шуму на шляху його поши­рення в тих випадках, коли зниження шуму в джерелі його створення не досягло потрібних результатів, рекомендується використовува­ти :

-       місцеву та загальну звукоізоляцію. Місцева звукоізо­ляція здійснюється у вигляді боксів, де розміщують окремий агрегат чи технологічну лінію. Застосовуються також різні конструкції звукоізолювальних кабін з цегли, бетону та інших будівельних матеріалів, завдяки яким можна забезпечити прак­тично будь-яке необхідне зниження шуму. Загальна звукоізоля­ція досягається створенням загорож (стін, стель) із звукопогли­нальних матеріалів (цеглини, бетону, залізобетону);

-        шумовловлювальні екрани, поглинальні фільтри, глу­шителі шуму. Важливу роль у боротьбі з шумом відіграють архі­тектурно-будівельні і планувальні рішення при проектуванні та будівництві промислових споруд. Шумні цехи підприємств по­винні бути сконцентровані в одному - двох місцях. Їх необхідно оточувати зеленою зоною для послаблення шуму. За зеленою зо­ною слід розташовувати цехи середньої шумності, за ними - безшумні цехи й адміністративні приміщення. Приміщення з джерелом шуму залежно від його інтенсивності слід розташову­вати на відстані 100, 200 та 1000 м від безшумних приміщень.

Одним із важливих профілактичних засобів попере­дження стомлення через дію шуму є чергування періодів робо­ти і відпочинку. Відпочинок знижує негативний вплив шуму на працездатність лише в тому разі, якщо його тривалість та кіль­кість відповідають умовам, у яких відбувається найефективніше відновлення нервових центрів. Важливе значення для осіб, за­йнятих на роботах із шумом, має короткочасний відпочинок під час роботи, а також організоване дозвілля поза робочим часом.

Захист від високочастотного шуму забезпечують засоби індивідуального захисту (навушники, заглушки для вух та ін.). Працівники, які направляються у цехи з високим шумом, пови­нні обов’ язково проходити медичні огляди, а під час праці для профілактики профзахворювань - профілактичні медичні огляди не менш одного разу на рік. Такі огляди допомагають своєчасно виявити зміни у стані здоров’я і запобігти профзахворюванню.

Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Захист від шуму регламентують такі документи: ГОСТ 12.1.003-83 Шум. Общие требования безопасности, ДСН 3.3.6.037-99 Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.