10.9.  Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є:

-   вчинення дій, визначених Законом України «Про захист від недо­бросовісної конкуренції» як недобросовісна конкуренція;

-   антиконкурентні узгоджені дії;

-   зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

-   антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядуван­ня, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

-   невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимоно­польного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

-  здійснення учасниками узгоджених дій суб’єктами господарюван­ня дій, заборонених згідно з чинним законодавством;

-   делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених згідно із ст. 16 Закону Укра­їни «Про захист економічної конкуренції»;

-   вчинення дій, заборонених згідно із ст. 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та їх легітимації);

-   обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із ч. 2 ст. 18, статей 19 і 20 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

-   обмежувальна діяльність, заборонена згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

-   порушення положень, погоджених з органами Антимонопольно­го комітету України установчих документів суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмежен­ня конкуренції;

-   концентрація без отримання відповідного дозволу органів Анти- монопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;

-   неподання інформації Антимонопольного комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонополь- ного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

-   подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комі­тету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

-   подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

-    створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огля­ду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

-   надання рекомендацій суб’єктами господарювання, об’єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкурен­ції чи сприяють вчиненню таких порушень;

-    обмеження в господарській діяльності суб’єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

-    невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов’язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію тощо.

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції чинним законодавством передбачені санкції у вигляді: відшкодування шкоди; стягнення штрафів; примусового поділу; спростування неправ­дивих, неточних або неповних відомостей; вилучення товарів з непра­вомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господа­рюючого суб’єкта (підприємця) тощо.

Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господар­ського суду із заявою про її відшкодування.

Штрафи на об’єднання, суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) накладають органи Антимонопольного комітету Украї­ни у розмірах, визначених у ст. 21 Закону України «Про захист від не­добросовісної конкуренції», у ст. 52 Закону України «Про захист еко­номічної конкуренції».

У статті 22 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» окремо визначено розміри штрафів за вчинення дій, визначених як недобро­совісна конкуренція, які накладаються на юридичних осіб, їх об’єднання та об’єднання громадян, що не є господарюючими суб’єктами.

Якщо суб’єкт господарювання зловживає монопольним (доміную­чим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету Укра­їни мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.

Примусовий поділ не застосовується у разі:

-   неможливості організаційного або територіального відокремлен­ня підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

-   наявності тісного технологічного зв’язку підприємств, структур­них підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб’єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про приму­совий поділ суб’єкта господарювання підлягає виконанню у встанов­лений строк, який не може бути меншим за шість місяців.

У разі встановлення факту дискредитації господарюючого суб’єкта (під­приємця) Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок по­рушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і спосіб, визначені законодавством або цим рішенням.

У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання ви­робів, заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилу­чення товарів із неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) як у виробника, так і у продавця. Порядок використання вилучених товарів визначаєть­ся Кабінетом Міністрів України. Вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) застосовується у разі якщо можливість змішу­вання з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) не може бути усунена іншим шляхом.

Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкурен­ції за:

-   заявами суб’єктів господарювання, громадян, об’єднань, установ, організацій про порушення їх прав унаслідок дій чи бездіяльності, ви­значених цим Законом як порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції;

-   поданнями органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

-   власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи. Розпорядження про початок розгляду справи надсилається відповідачу протягом трьох робочих днів з дня його при­йняття. У разі якщо відповідача визначено після початку розгляду справи, йому протягом трьох робочих днів надсилається розпоряджен­ня про залучення до участі у справі як відповідача разом із розпоря­дженням про початок розгляду справи. Повідомлення про початок розгляду справи надсилається заявнику та третім особам.

Особами, які беруть участь у справі, визнаються:

1) сторони;

2)  треті особи, їх представники.

Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу роз­почато за відповідною заявою).

Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв’язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонополь- ного комітету України приймається розпорядження, про що повідо­мляються особи, які беруть участь у справі.

Суб’єкт господарювання не може бути притягнений до відповідаль­ності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п’ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення — з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за: 1) неподання інформації АК України, його територіальному відділенню у встановле­ні органами АК України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; 2) подання інформації в непо­вному обсязі АК України, його територіальному відділенню у встанов­лені органами АК України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; 3) подання недостовірної інформації АК України, його територіальному відділенню; 4) створен­ня перешкод працівникам АК України, його територіального відділен­ня у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення — з дня закінчення вчинення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції.

У процесі розгляду справи органи Антимонопольного комітету України за поданою суб’єктом господарювання заявою про вжиття за­ходів для відвернення негативних та непоправних наслідків для суб’єктів господарювання внаслідок порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції можуть прийняти попереднє рішення про:

-   заборону особі (відповідачу), в діях якої вбачаються ознаки пору­шення, вчиняти певні дії, в тому числі про блокування цінних паперів;

-   обов’язкове вчинення певних дій, якщо невідкладне вчинення цих дій є необхідним виходячи із законних прав та інтересів інших осіб.

Попереднє рішення може бути оскаржене у п’ятнадцятиденний строк з дня його одержання. Цей строк не може бути поновлено.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АК України приймають рішен­ня, в тому числі про:

-   визнання вчинення порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції;

-    припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

-   зобов’язання органу влади, органу місцевого самоврядування, ор­гану адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антикон- курентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

-   визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

-    примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає моно­польне (домінуюче) становище на ринку;

-   накладення штрафу;

-   блокування цінних паперів;

-   усунення наслідків порушень законодавства про захист економіч­ної конкуренції;

-   скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборо­нених згідно з чинним законодавством;

-   оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відді­лення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформа­ції з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, роз­голошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законо­давством;

-    закриття провадження у справі.

---

^[1] Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.

^[2] Там само. - 1996. - № 36. - Ст. 164.

^[3] Там само. - 1993. - № 50. - Ст. 472.

^[4] Там само. - 1999. - № 9-10. - Ст. 65.

^[5] Там само. - 1999. - № 12-13. - Ст. 80.

^[6] Закон України «Про ратифікацію Договору про проведення узгодженої анти- монопольної політики» від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 14. - Ст. 100.

^[7] Монопольною є ціна, яка встановлюється суб’єктом господарювання, що за­ймає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача.

^[8] Див.: Дюмулен И. И. Международная торговля услугами. - М.: ^кономика, 2003. - С. 15, 23.

^[9] Білоус О. Глобалізація і глобалізм: парадокси чи закономірність постіндустрі- альної цивілізаційної еволюції? // Економічний часопис-XXI. - 2004. - № 3. - С. 8.

^[10] Базилюк Я. Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення. - К.: НІСД, 2002. - С. 27.

^[11] Биконя С. Ф. Теорія монопольного прибутку в умовах трансформаційних змін в економіці // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 4(46). - С. 6, 15.

^[12] Губайдуллина Ф. Прямьіе иностранньїе инвестиции, деятельность ТНК и глоба- лизация // Мировая ^кономика и международньїе отношения. - 2003. - № 2. - С. 44.

^[13] Див.: Семенова Л. Н. Антимонопольне і конкурентне право: Курс лекцій. - К.: Вид-во Європейського ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. - С. 61.

^[14] Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 50. - Ст. 472.