Центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради Украї­ни, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і роз­порядженнями Кабінету Міністрів України, Загальним положенням про міністерство та інший центральний орган державної виконавчої влади (затверджено Указом Президента України від 12 березня 1996 р.), а та­кож положеннями про конкретний орган.

Робота центральних органів виконавчої влади спрямовується і коор­динується Кабінетом Міністрів України (п. 9 ст. 116 Конституції Украї­ни).

Центральний орган виконавчої влади узагальнює практику застосу­вання законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроб­ляє пропозиції про вдосконалення законодавства та у встановленому по­рядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень міністерство організує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Центральний орган виконавчої влади, у межах наданої державою ком­петенції, виконує такі функції:

—  бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у ці­
лому, так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації;

—прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-технічній,
мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній,
соціальній, фінансовій та інших сферах;

—бере участь у розробці проектів Державної програми економічного
та соціального розвитку України, Державного бюджету України;

—готує пропозиції та бере участь у формуванні та реалізації політи­
ки у сфері виконання робіт і поставок продукції для державних потреб;

—розробляє цільові перспективні програми, опрацьовує комплекс за­
ходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи;

—реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи су­
міжних галузей);

—вносить у встановленому порядку пропозиції щодо зміни умов
оподаткування, одержання пільгових кредитів, визначення особливостей
приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях;

—готує пропозиції щодо вдосконалення механізму регулювання роз­
витку економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової зба­
лансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки;

—бере участь у формуванні та реалізації інвестиційної політики ви­
ходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;

—розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, ме­
ханізм їх впровадження, затверджує галузеві стандарти;

—вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоеконо­
мічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зов­
нішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку;

—видає у передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи
(ліцензії) на проведення окремих видів підприємницької діяльності;

—виступає державним замовником наукових досліджень комплекс­
ного характеру;

—бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає
міжнародні договори міжвідомчого характеру;

—здійснює у межах повноважень, визначених законодавством, функ­
ції управління майном підприємств, що належать до сфери управління
міністерства;

—складає макроекономічні та міжгалузеві баланси;

—розробляє пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів роз­
витку економіки;

—бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики
як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополізація економі­
ки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосування
антимонопольного законодавства);

—забезпечує виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізацій­
ної готовності держави у межах, визначених законодавством повноважень;

— забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політи­
ки стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у централь­
ному апараті міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях,
що належать до сфери його управління;

—      здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
Центральний орган виконавчої влади, у межах наданої державою ком­
петенції, має право:

— залучати спеціалістів центральних та місцевих органів державної
виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з
керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

—представляти Уряд України за його дорученням у міжнародних
організаціях та під час укладення міжнародних договорів України;

—одержувати у встановленому законодавством порядку від мініс­
терств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, представницьких органів інформацію, доку­
менти і матеріали, а від Державного комітету статистики України — ста­
тистичні дані для виконання покладених на нього завдань (безоплатно);

—скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать
до його компетенції;

—притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територі­
альних органів міністерств, підприємств, установ і організацій, що нале­
жать до сфери його управління;

—самостійно або за участю роботодавців підприємств недержавної
форми власності проводити переговори й укладати галузеві угоди з пред­
ставниками найманих працівників.

Центральний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень 'на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, його рішення є обов'язковими для виконання іншими центральними та місце­вими органами державної виконавчої влади, органами місцевого само­врядування, представницькими органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами.

У разі потреби він може видавати спільні акти разом з іншими цен­тральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та представницькими органами.

Центральний орган державної виконавчої влади очолює керівник, якого призначає Президент України. Він здійснює керівництво доруче­ними йому сферами діяльності та несе відповідальність перед Президен­том України та Урядом України за стан справ у цих сферах.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції центрального органу виконавчої влади, обговорення найважливіших на­прямів його діяльності та розвитку галузі у ньому утворюється колегія, яку очолює керівник органу. Рішення колегії проводяться в життя нака­зами центрального органу виконавчої влади.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо го­ловних напрямів розвитку науки і техніки, обговорення найважливіших програм та інших питань центральний орган виконавчої влади може утворювати науково-технічну (наукову) раду з учених і висококваліфіко­ваних фахівців. У центральному органі виконавчої влади з урахуванням специфіки його діяльності можуть утворюватися й інші дорадчі та кон­сультаційні структури.

Центральний орган виконавчої влади є юридичною особою, має са­мостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Загальний адміністративно-правовий статус кожного з трьох зазначе­них видів центральних органів виконавчої влади визначено Указом Пре­зидента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. № 1572 (в редакції від 15 січня 2002 р.).

Міністерство є головним (прові_дним) органом у системі централь­них органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр як член Кабінету Мі­ністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію держав­ної політики, спрямовує і координує вжиття центральними органами ви­конавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рі­шення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів за поданням дер­жавного секретаря міністерства. Не допускається прийняття актів Кабі­нету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів за­конів та актів Президента України з таких питань без погодження з від­повідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети і стратегічні напря­ми роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Поря­док виконання обов'язків міністра у _разі його тимчасової відсутності ви­значається Кабінетом Міністрів України.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом ви­конавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комі­тет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має ви­значені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Централь­ний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.

Структуру міністерства затверджує міністр за пропозицією держав­ного секретаря міністерства. Структуру іншого центрального органу ви­конавчої влади затверджує його керівник.

Штатний розпис, кошторис видатків міністерства затверджує дер­жавний секретар міністерства за погодженням з Міністерством фінансів України. Штатний розпис, кошторис видатків іншого центрального орга­ну виконавчої влади затверджує керівник цього органу за погодженням з Міністерством фінансів України.

Спрямування і координація діяльності інших центральних органів виконавчої влади реалізується міністром шляхом визначення у спеціаль­ному директивному наказі стратегії діяльності та основних завдань цих органів, що випливають з Програми діяльності Кабінету Міністрів Украї­ни та одержання від них щорічних звітів про результати їх діяльності в межах, визначених спеціальним директивним наказом міністра.

Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються у порядку, встановленому законодавством.

Керівників територіальних органів міністерства призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку міністр, іншого центрально­го органу виконавчої влади — керівник цього органу.

Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важли­вих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).

Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і звіль­нення з посади його керівника та затвердження положення про департа­мент (службу) здійснює Президент України.

З 2001 р. у системі міністерств запроваджено інститут державних секретарів (Указ Президента України «Про чергові заходи щодо дальшо­го здійснення адміністративної реформи в Україні» від 29 травня 2001 р. № 345/2001). Це зроблено для реалізації основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні та з метою вдосконалення системи державного управління, забезпечення ефективної діяльності Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів виконавчої влади, а також їх апаратів.

Державний секретар міністерства є посадовою особою, на яку по­кладається забезпечення діяльності міністра та організації роботи з вико­нання завдань міністерства. Він підзвітний і підконтрольний міністрові. У своїй діяльності Державний секретар керується Конституцією та зако­нами України, актами та дорученнями Президента України, Кабінету Мі­ністрів України та Прем'єр-міністра України, а також наказами і дору­ченнями міністра. Основними завданнями Державного секретаря є: а) організація забезпечення виконання завдань, що належать до сфери ді- яльності міністерства; б) забезпечення діяльності міністра як керівника міністерства та члена Кабінету Міністрів України; в) здійснення поточ­ної роботи, пов'язаної з виконанням покладених на міністерство завдань; г) забезпечення стабільності та наступності у роботі міністерства.

Відповідно до покладених на нього завдань Державний секретар ви­конує такі функції:

1)      організовує роботу апарату міністерства;

2)      готує та подає на затвердження міністрові програми і плани робо­
ти міністерства, організовує і контролює їх виконання; звітує про їх ви­
конання перед міністром;

3)  забезпечує підготовку проектів законів України, актів Президента
України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністер­
ство, інших документів і подає їх на розгляд міністрові;

4)  організовує розроблення нормативно-правових актів, що прийма­
ються міністерством, і подає їх на підпис міністрові;

5)  організовує та контролює виконання законів, актів і доручень Пре­
зидента України та Кабінету Міністрів України, а також наказів і дору­
чень міністра;

6)  у разі відсутності міністра, за дорученням Президента України, до­
повідає Кабінету Міністрів України законопроекти та інші питання на
пленарних засіданнях Верховної Ради України, бере участь у заходах, що
проводяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України;

7)  забезпечує розв'язання питань, що виникають у взаємовідносинах
апарату міністерства з Адміністрацією Президента України, апаратом
Верховної Ради України, іншими державними органами і належать до їх
відання;

8)  забезпечує взаємодію апарату міністерства з Секретаріатом Кабі­
нету Міністрів України; порядок взаємодії апарату міністерства з Секре­
таріатом Кабінету Міністрів України визначається Кабінетом Міністрів
України;

9)  забезпечує співпрацю міністерства з іншими центральними орга­
нами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самовряду­
вання у процесі виконання завдань, покладених на міністерство;

10)   координує роботу  відповідних урядових органів державного
управління, територіальних органів міністерства, координує і контролює
роботу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управ­
ління міністерства, та вживає заходів щодо забезпечення ефективності їх
роботи;

11) подає міністрові пропозиції щодо утворення, реорганізації, лікві­
дації у складі міністерства урядових органів державного управління; за
поданням керівників зазначених органів за погодженням з міністром за­
тверджує  граничну чисельність їх  працівників,  погоджує  структуру,
штатний розпис і кошторис видатків цих органів;

12)    за погодженням з міністром приймає рішення щодо утворення,
реорганізації та ліквідації територіальних органів міністерства, а також
підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління
міністерства, затверджує їх положення (статути), призначає на посади та
звільняє з посад їх керівників у встановленому законодавством порядку;

13)    погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівни­
ків відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севасто­
польської міських державних адміністрацій;

14)    затверджує за погодженням з міністром структуру міністерства, а
також за погодженням з Міністерством фінансів України — штатний роз­
пис та кошторис видатків міністерства;

15)    організовує роботу з документами в міністерстві;

16)    затверджує положення про структурні підрозділи центрального
апарату міністерства, визначає відповідальність їх керівників;

17)    призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством
працівників центрального апарату міністерства. Працівники патронатної
служби у центральному апараті міністерства призначаються на посади та
звільняються з посад за пропозицією міністра;

18)    розглядає у встановленому порядку питання щодо присвоєння
працівникам центрального апарату міністерства відповідних рангів дер­
жавних службовців, заохочення та притягнення їх до дисциплінарної від­
повідальності;

19)    подає міністрові пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів,
головним розпорядником яких є міністерство, забезпечує та контролює
виконання рішень міністра щодо розподілу цих коштів та звітує перед
міністром з цього питання;

20)    розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на утри­
мання центрального апарату міністерства і його територіальних органів,
та інформує міністра про їх використання;

21) за погодженням з міністром, здійснює функції з управління май­
ном, яке перебуває у сфері управління міністерства;

22)    формує та затверджує кадровий резерв міністерства, забезпечує
організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації пра­
цівників міністерства;

23) розподіляє за погодженням з міністром обов'язки між першим за­
ступником та заступниками Державного секретаря, визначає міру їхньої
відповідальності;

24) забезпечує охорону державної таємниці та здійснює заходи щодо
мобілізаційної підготовки в межах повноважень, передбачених законом;

25)     забезпечує використання у встановленому порядку гербової пе­
чатки міністерства;

26)     у разі ліквідації міністерства очолює ліквідаційну комісію і забез­
печує вжиття всіх необхідних заходів з ліквідації міністерства;

27) виконує інші функції, пов'язані із забезпеченням діяльності мі­ністерства.

Для ефективного виконання зазначених функцій Державний секре­тар має право: брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу при розгляді питань, що належать до сфери ді­яльності міністерства; залучати у встановленому порядку працівників ор­ганів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, утворювати робочі групи, скликати наради для розгляду питань, що належать до ком­петенції міністерства; одержувати у встановленому законодавством по­рядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів міс­цевого самоврядування інформацію, документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Державних секретарів призначає на посаду за поданням Прем'єр-мі­ністра України та звільняє з посади Президент України. Вони признача­ються на посади на строк повноважень Президента України.

За загальним правилом, Державний секретар має першого заступни­ка та трьох заступників. Водночас Президент України з урахуванням специфіки та особливостей діяльності міністерства, може встановити ін­шу кількість перших заступників та заступників Державного секретаря, їх також призначає на посади за поданням Прем'єр-міністра України та звільняє з посади Президент України.

Державним секретарем, їх першими заступниками та заступниками можуть бути особи, які постійно проживають в Україні і є її громадяна­ми, мають вищу освіту, досвід управлінської роботи не менше п'яти років і відповідають іншим вимогам, передбаченим законодавством. У деяких міністерствах для осіб, які претендують на заміщення зазначених посад, можуть встановлюватися додаткові кваліфікаційні вимоги.

Перевага у призначенні на посади державних секретарів, їх перших заступників та заступників надається державним службовцям, зарахова­ним до кадрового резерву, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують рівень своєї професійної підготовки.

Пропозиції щодо призначення на посаду Державного секретаря подає Прем'єр-міністрові України відповідний міністр. Пропозиції щодо при­значення на посаду першого заступника та заступників Державного сек­ретаря подає Прем'єр-міністрові України Державний секретар за пого­дженням з міністром.

У пропозиції щодо призначення претендентів на відповідну вакантну посаду зазначаються громадянство претендента, посада, яку він займає на цей час, рівень професійної підготовки, відомості про перебування в кадровому резерві, обгрунтування здатності особи забезпечити належний рівень роботи на дорученій ділянці, ділові та особисті якості, відомості про перебування під слідством або наявність судимості.

До пропозиції щодо призначення кандидатур на посади державних секретарів, їх перших заступників та заступників додаються декларація (копія декларації) про доходи за минулий рік та інші документи відпо­відно до вимог законів України «Про державну службу» та «Про бороть­бу з корупцією».

Попереднє опрацювання матеріалів щодо призначення на посаду Державного секретаря, його першого заступника та заступників забезпе­чують у встановленому порядку Адміністрація Президента України, Сек­ретаріат Кабінету Міністрів України та Головне управління державної служби України.

Державні секретарі, їх перші заступники та заступники можуть бути звільнені з посад лише в разі неналежного виконання обов'язків, немож­ливості виконувати свої обов'язки за станом здоров'я, набрання чинності обвинувальним вироком суду щодо них та в інших випадках, передбаче­них Законом України «Про державну службу».

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України, зміни в його складі не можуть бути підставою для звільнення з посад державних сек­ретарів, їх перших заступників та заступників.

Державні секретарі, їх перші заступники та заступники є дьржавни-ми службовцями, їх посади у встановленому порядку належать до відпо­відних категорій посад державних службовців. Державним секретарям, їх першим заступникам та заступникам, які мають спеціальні звання, мо­жуть не присвоюватися ранги державних службовців.

Державні секретарі міністерств, їх перші заступники та заступники належать до числа керівників відповідних міністерств. Державний секре­тар з питань, що належать до його компетенції, видає накази організацій­но-розпорядчого характеру та контролює їх виконання. У разі відсутно­сті Державного секретаря його обов'язки виконує перший заступник, а у разі відсутності першого заступника — один із заступників Державного секретаря згідно з розподілом обов'язків.

Основою безпосереднього адміністративно-правового статусу кон­кретного центрального органу виконавчої влади є положення про нього. У такому положенні визначаються сфери управління, які підвідомчі ор­гану, його завдання, повноваження галузевого і міжгалузевого характеру, основні методи і форми діяльності.

Для прикладу доречно зупинитися на Положенні про Міністерство внутрішніх справ України, яке затверджено Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. за № 1138/2000.

Відповідно до нього Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МВС України — головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної по­літики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпе­ки дорожнього руху та пожежної безпеки, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

Положення чітко визначає правову основу діяльності МВС України. Це Конституція України, закони України, акти Президента України, Ка­бінету Міністрів України, а також Положення про Міністерство внутріш­ніх справ України.

Цей документ наголошує, що у межах своїх повноважень МВС Ук­раїни: а) організовує виконання актів законодавства України і здійснює контроль за їх реалізацією; б) узагальнює практику застосування законо­давства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

Конкретизованими завданнями МВС України, як центрального орга­ну виконавчої влади, є:

—організація і координація діяльності органів внутрішніх справ що­
до захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від
протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення
громадської безпеки;

—участь у розробленні та реалізації державної політики щодо бо­
ротьби зі злочинністю;

—забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і
розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усу­
нення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

—організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо
важливих державних об'єктів;

—забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства;

—забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної
роботи;

—організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожньо­
го руху та пожежної безпеки;

—здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності;

— визначення  основних напрямів  удосконалення роботи  органів
внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної до­
помоги;

—забезпечення додержання законності в діяльності осіб рядового та
начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і військо­
вослужбовців системи Міністерства;

—підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для ін­
теграції України до Європейського Союзу тощо.

Відповідно до завдань Положення визначило функції МВС України. Як центральний орган виконавчої влади МВС здійснює такі функції:

1) забезпечує реалізацію державної політики щодо боротьби зі зло­чинністю;

2)   визначає основні напрями діяльності підпорядкованих йому орга­
нів, підрозділів, установ та ефективні засоби і методи виконання покла­
дених на них завдань;

3)   організовує роботу органів внутрішніх справ, пов'язану з охоро­
ною громадського порядку, запобіганням адміністративним правопору­
шенням, їх припиненням та забезпеченням провадження у справах щодо
правопорушень, розгляд яких законом покладено на ці органи;

4)   організовує здійснення органами внутрішніх справ профілактич­
них і оперативно-розшукових заходів щодо запобігання злочинам, їх ви­
явлення, припинення і розкриття, провадження дізнання і попереднього
(досудового) слідства у справах про злочини, розслідування яких зако­
ном покладено на ці органи;

5)   здійснює у випадках, передбачених законодавством України, спе­
ціальні заходи щодо забезпечення безпеки працівників суду, органів про­
куратури, внутрішніх справ, митних органів, органів державної податко­
вої служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, дер­
жавної лісової охорони, Антимонопольного комітету України, їх близь­
ких родичів, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочин­
стві;

6)   виявляє, розкриває і розслідує злочини, що мають міжрегіональ­
ний і міжнародний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю,
наркобізнесом і злочинами у сфері економіки;

7)   забезпечує профілактику правопорушень, вносить центральним і
місцевим органам виконавчої влади, підприємствам, установам і органі­
заціям подання щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню
правопорушень, організовує проведення серед населення роз'яснюваль­
ної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби зі злочин­
ністю;

8)   бере участь у наукових, кримінологічних і соціологічних дослі­
дженнях, розробленні на основі їх результатів державних програм бо­
ротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку;

9)   вживає разом з іншими державними органами заходів щодо запо­
бігання дитячій безпритульності та правопорушенням серед неповно­
літніх;

10)  організовує і проводить розшук громадян у випадках, передбаче­
них законодавством України та міжнародними договорами;

11)    організовує  інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності
органів внутрішніх справ, формує центральні довідково-інформаційні
фонди, веде оперативно-розшуковий та криміналістичний облік, у межах
своїх повноважень складає державну статистичну звітність;

12)    організовує проведення усіх видів експертизи у кримінальних справах та криміналістичних досліджень за матеріалами оперативно-роз-шукової діяльності, забезпечує у встановленому порядку участь спеці­алістів експертної служби у слідчих діях, організовує проведення на договірних засадах відповідних видів експертизи і досліджень на замовлен­ня фізичних і юридичних осіб;

13)       бере участь у ресоціалізації осіб, які звільнилися з місць позбав­
лення волі;

14)       забезпечує функціонування дозвільної системи, здійснює конт­
роль за придбанням, зберіганням, носінням і перевезенням зброї, боєпри­
пасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо
зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, за від­
криттям і функціонуванням об'єктів, де вони використовуються;

15)  організовує роботу Державної автомобільної інспекції, забезпечує
реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, разом з іншими дер­
жавними органами вживає заходів щодо забезпечення безпеки дорожньо­
го руху; контролює проведення іншими центральними органами вико­
навчої влади і транспортними організаціями роботи, спрямованої на за­
побігання дорожньо-транспортним пригодам;

16)       організовує на договірних засадах охорону майна всіх форм влас­
ності, охороняє та обороняє особливо важливі державні об'єкти, разом із
заінтересованими державними органами проводить роботу з підвищення
надійності охорони цих об'єктів;

17)   забезпечує охорону дипломатичних представництв і консуль­
ських установ іноземних держав на території України;

18)   здійснює контроль за додержанням громадянами паспортних
правил, правил в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїз­
ду через її територію іноземців та осіб без громадянства;

19)   організовує здійснення заходів щодо рятування людей, охорони
їх безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження майна в разі
стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф та щодо ліквідації їх наслідків;

20)   забезпечує участь органів внутрішніх справ у межах їх повнова­
жень у здійсненні заходів щодо охорони довкілля;

21)  забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність органів
внутрішніх справ та внутрішніх військ, бере відповідно до законодавства
участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного стану в разі
його введення на території України або в окремих її місцевостях;

22)  бере участь у розробленні проектів міжнародних договорів Украї­
ни з питань боротьби зі злочинністю, забезпечує в межах своїх повнова­
жень виконання укладених міжнародних договорів України, згідно з за­
конодавством укладає з відповідними органами іноземних держав угоди
про співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю та з інших питань,
що належать до його компетенції;

23)  вживає заходів щодо реалізації галузевого співробітництва Украї­
ни з Європейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечує ви­
конання Українською стороною зобов'язань за Угодою про партнерство
та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, іншими

міжнародними договорами України, адаптацію законодавства України дозаконодавства Європейського Союзу, здійснює інші заходи щодо інтегра­ції України до Європейського Союзу;

24)      розробляє й організовує виконання програм кадрового забезпе­
чення органів внутрішніх справ та внутрішніх військ, вживає заходів
щодо додержання дисципліни і законності в їх діяльності; організовує
роботу навчальних закладів, наукових установ, що належать до сфери йо­
го управління;

25)      вживає відповідно до законодавства заходів щодо забезпечення
правового і соціального захисту осіб рядового і начальницького складу та
працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців та працівни­
ків внутрішніх військ, пенсіонерів із числа військовослужбовців та осіб
рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, членів їхніх
сімей, розробляє пропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відпо­
відних органів;

26)      організовує у встановленому порядку матеріально-технічне забез­
печення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, установ і ор­
ганізацій, що належать до сфери його управління, внутрішніх військ,
контролює правильність використання ними матеріально-технічних ре­
сурсів і коштів;

27)  організовує в системі МВС України роботу з питань фінансуван­
ня, праці, заробітної плати, економічного прогнозування, бухгалтерського
обліку і звітності, контрольно-ревізійної діяльності;

28)  вносить відповідним органам виконавчої влади пропозиції щодо
будівництва об'єктів адміністративного, виробничого, єоціально-побуто-
вого, військового призначення та житла для забезпечення діяльності його
системи, здійснює контроль за цим будівництвом;

29)  бере участь у формуванні науково-технічної політики у сфері ді­
яльності органів внутрішніх справ; організовує і координує впроваджен­
ня у практику досягнень науки і передового досвіду, забезпечує розроб­
лення озброєнь, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для
органів внутрішніх справ та внутрішніх військ;

30)  організовує і забезпечує функціонування відомчої мережі зв'язку;

31)  забезпечує у випадках, передбачених законодавством, ліцензуван­
ня окремих видів господарської діяльності;

32)  організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації спеціалістів у навчальних закладах та наукових установах,
що належать до сфери його управління;

33)  організовує діяльність закладів охорони здоров'я, що належать до
сфери його управління;

34)  забезпечує реалізацію державної політики стосовно державної та­
ємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті Міністерства,
в органах внутрішніх справ і внутрішніх військах.

Ефективне виконання функцій забезпечується системою прав, які на­дані МВС. Безпосередньо МВС України має право:

1)       представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у
міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів;

2)   одержувати у встановленому законодавством порядку від цен­
тральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого само­
врядування, підприємств, установ і організацій інформацію, документи і
матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

3)   залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої
влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їхніми ке­
рівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

4)   перевіряти додержання центральними та місцевими органами ви­
конавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами,
установами і організаціями та громадянами правил пожежної безпеки,
безпеки дорожнього руху, дозвільної системи;

5)   скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать
до його компетенції;

6)   займатися відповідно до законодавства господарською діяльністю.

Положенням передбачено, що МВС України здійснює свої повнова­ження безпосередньо та через утворені у встановленому порядку головні управління МВС України, управління МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, районні, районні у містах, міські управлін­ня і відділи, а також підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління.

Врегульовано стосунки МВС України з іншими суб'єктами, які бе­руть участь у правоохоронній діяльності. Так, під час виконання покла­дених на нього завдань МВС взаємодіє з іншими центральними та міс­цевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав. У випадках, перед­бачених законодавством, рішення МВС України є обов'язковими для ви­конання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органа­ми місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організація­ми та громадянами. МВС України в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Положення підкреслює, що МВС України очолює Міністр, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняє з посади Президент України, а також встановлює його компетенцію. Від­повідно до нього, Міністр внутрішіх справ:

1)        керує  Міністерством, несе персональну відповідальність перед
Президентом України та Кабінетом Міністрів України за розроблення і
реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян,
інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони гро­
мадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі зло­
чинністю, виконання Міністерством своїх завдань і функцій;

2)   спрямовує і координує як член Кабінету Міністрів України здій­снення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, визначає на виконання вимог законодавства в ме­жах наданих йому повноважень політичні пріоритети та стратегічні на­прями роботи Міністерства, шляхи досягнення поставленої мети;

3)  подає у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів Ук­
раїни проекти законів України, актів Президента України та Кабінету
Міністрів України, розробником яких є Міністерство;

4)  подає Прем'єр-міністрові України пропозиції щодо кандидатури
на посаду Державного секретаря МВС України (далі — Державний сек­
ретар), а за поданням Державного секретаря — пропозиції щодо призначен­
ня на посади перших заступників та заступників Державного секретаря;

5)  затверджує програми і плани роботи Міністерства та звіт Держав­
ного секретаря про їх виконання;

6)  підписує нормативно-правові акти Міністерства;

7)  приймає за поданням Державного секретаря рішення про розподіл
бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство, та за­
тверджує звіт Державного секретаря про виконання цих рішень;

8)  погоджує проекти законів України, актів Президента України та
Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції Мініс­
терства;

9)  погоджує здійснення Державним секретарем функцій з управлін­
ня майном, яке перебуває у сфері управління Міністерства;

10)      порушує у встановленому порядку питання про притягнення до
дисциплінарної відповідальності Державного секретаря, його перших за­
ступників та заступників;

11)  вносить у встановленому порядку подання щодо відзначення дер­
жавними нагородами працівників органів внутрішніх справ;

12)      погоджує за поданням Державного секретаря пропозиції щодо:
граничної чисельності працівників урядових органів державного управ­
ління, утворених у складі Міністерства; утворення, реорганізації, ліквіда­
ції територіальних і на транспорті органів МВС України, а також підпри­
ємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мініс­
терства, затвердження їх положень (статутів);

13)      вносить пропозиції до Кабінету Міністрів України про утворення
та ліквідацію вищих навчальних закладів МВС України;

14)  призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законо­
давством порядку керівників територіальних і на транспорті органів
МВС України, а також підприємств, установ та організацій, що належать
до сфери управління Міністерства;

15)  вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення,
реорганізації та ліквідації у складі МВС України урядових органів дер­
жавного управління і подання про призначення на посади та звільнення
з посад їх керівників;

16)  присвоює у встановленому порядку спеціальні звання особам ря­дового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військовізвання військовослужбовцям внутрішніх військ, заохочує, притягає їх до дисциплінарної відповідальності;

17) здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

На вимогу Указу Президента України «Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» від 29 травня 2001 р. № 345/2001 Положення про Міністерство внутрішніх справ Ук­раїни визначає адміністративно-правовий статус Державного секретаря Міністерства. У ньому зазначено, що організаційне, експертно-аналітич­не, правове, інформаційне, матеріально-технічне, кадрове та інше забез­печення діяльності МВС України здійснюється Державним секретарем. Йго призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звіль­няє з посади Президент України. Він підзвітний і підконтрольний Мі­ністрові.

Державний секретар розподіляє за погодженням з Міністром обов'яз­ки між першими заступниками та заступниками Державного секретаря, визначає ступінь їх відповідальності, а основними його завданнями є: а) організація забезпечення виконання завдань, покладених на МВС Ук­раїни; б) забезпечення діяльності Міністра як керівника МВС України та члена Кабінету Міністрів України; в) здійснення поточної роботи, пов'я­заної з виконанням покладених на МВС України завдань; г) забезпечен­ня стабільності і наступності в роботі МВС України.

Державний секретар відповідно до покладених на нього завдань:

1)     організовує роботу центрального апарату Міністерства;

2)  готує та подає на затвердження Міністрові програми і плани робо­
ти МВС України, організовує і контролює їх виконання, звітує про їх ви­
конання перед Міністром;

3)  забезпечує підготовку проектів законів України, актів Президента
України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Міністер­
ство, інших документів і подає їх на розгляд Міністрові;

4)  організовує  розроблення  проектів  нормативно-правових  актів
МВС України та подає їх на підпис Міністрові;

5)   організовує та контролює виконання законів України, актів і до­
ручень Президента України та Кабінету Міністрів України, а також на­
казів та доручень Міністра;

6)   у разі відсутності Міністра доповідає за дорученням Президента
України, Кабінету Міністрів України законопроекти та інші питання на
пленарних засіданнях Верховної Ради України; бере участь у заходах, що
проводяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України;

7)       забезпечує вирішення питань, що виникають у взаємовідносинах
центрального апарату МВС України з Адміністрацією Президента Украї­
ни, апаратом Верховної Ради України, іншими державними органами і
належать до їх відання;

8)   забезпечує взаємодію центрального апарата МВС України з Сек­
ретаріатом Кабінету Міністрів України;

9) забезпечує співробітництво МВС України з іншими центральними
органами  виконавчої  влади,  Радою  міністрів Автономної  Республіки
Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого само­
врядування у процесі виконання завдань, покладених на Міністерство;

10)     координує і контролює роботу територіальних та на транспорті
органів МВС України, підприємств, установ, організацій, що належать до
сфери управління Міністерства, вживає заходів щодо забезпечення ефек­
тивності їх роботи;

11)     подає Міністрові пропозиції щодо утворення, реорганізації, лікві­
дації у складі МВС України урядових органів державного управління; за
поданням керівників зазначених органів, за погодженням з Міністром,
затверджує граничну чисельність їх працівників, погоджує структуру,
штатний розпис і кошторис видатків цих органів;

12)     за погодженням з Міністром приймає рішення щодо утворення,
реорганізації, ліквідації територіальних та на транспорті органів МВС
України, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфе­
ри управління Міністерства, затверджує їх положення (статути);

13)     організовує роботу з документами в Міністерстві;

14)     затверджує положення про структурні підрозділи центрального
апарата МВС України, визначає відповідальність їх керівників;

15)     подає Міністрові пропозиції щодо призначення на посади пер­
ших заступників та заступників Державного секретаря;

16)     призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Мі­
ністром згідно із законодавством працівників центрального апарату МВС
України та за пропозицією Міністра — працівників патронатної служби;

17)     розглядає питання про присвоєння працівникам апарату Мініс­
терства відповідних рангів державних службовців, заохочення, притяг­
нення їх до дисциплінарної відповідальності;

18)      формує і затверджує кадровий резерв Міністерства, забезпечує
організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації його
працівників;

19)      подає Міністрові пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів,
головним розпорядником яких є Міністерство, забезпечує та контролює
виконання рішень Міністра щодо розподілу цих коштів, звітує перед Мі­
ністром з цього питання;

20)      розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на утри­
мання центрального апарату МВС України і його територіальних орга­
нів, та інформує Міністра про їх використання;

21)      здійснює за погодженням з Міністром функції з управління май­
ном, яке перебуває у сфері управління Міністерства;

22)  забезпечує охорону державної таємниці та здійснює заходи щодо
мобілізаційної підготовки органів внутрішніх справ і внутрішніх військ
МВС України в межах повноважень, передбачених законом;

23)  забезпечує використання у встановленому порядку гербової пе­
чатки МВС України;

24)      видає накази організаційно-розпорядчого характеру з питань, що
належать до його компетенції, та контролює їх виконання.

Державний секретар має право: а) брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу під час розгляду питань, що належать до сфери діяльності МВС України; б) залучати у встанов­леному порядку працівників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, утворювати робочі групи, скликати наради для розгляду питань, що належать до компетенції МВС України; в) одержу­вати у встановленому порядку від центральних та місцевих органів вико­навчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МВС України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), Дер­жавного секретаря, його перших заступників та заступників за посадою, інших керівних працівників Міністерства, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України. Члени колегії затверджуються та звільняються від обов'язків Кабінетом Мініст­рів України за поданням Міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністра.

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів діяльності органів внутрішніх справ, обговорення найважливі­ших програм та вирішення інших питань у Міністерстві можуть утворю­ватися наукова рада, інші консультативні та дорадчі органи. Склад цих органів та положення про них затверджує Міністр.

Гранична чисельність працівників центрального апарату МВС Украї­ни затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру центрально­го апарату МВС України затверджує Міністр за пропозицією Державно­го секретаря. Штатний розпис та кошторис видатків центрального апара­ту МВС України затверджує Державний секретар за погодженням з Мі­ністерством фінансів України. МВС України є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.