Органи виконавчої влади посідають особливе місце у системі суб'єк­тів адміністративного права. По-перше, вони є основними (після Прези­дента України) функціонально-галузевими носіями виконавчої влади в державі, а статус органу виконавчої влади закріплюється за ними в нор­мативному порядку; по-друге, є найважливішою складовою органів дер­жавного управління і державного апарату в цілому (як відомо, держав­ний апарат, крім органів державного управління, об'єднує управлінські структури законодавчої влади, органи правосуддя, прокуратури та інші державні органи); по-третє, вони об'єднані єдиним керівництвом і підпо­рядкуванням, внаслідок чого діють узгоджено і цілеспрямовано; по-чет­верте, кожен з органів цієї системи наділений державою специфічною компетенцією у сфері державного управління і реалізації державної ви­конавчої влади; по-п'яте, система органів виконавчої влади справляє ре­гулюючий вплив на всі сфери державного і суспільного життя; по-шосте, в рамках своєї компетенції органи виконавчої влади самостійні в органі­заційному та функціональному відношеннях; по-сьоме, здійснюється спе­цифічний вид державної діяльності, яка за своїм юридичним змістом є виконавчо-розпорядчою.

На основі зазначеного можна сформулювати визначення органу дер­жавної виконавчої влади — це носій державної виконавчої влади, що реалізує свою компетенцію в закріпленій сфері державного управління і має юридич­ний (нормативна зафіксований) статус органу державної виконавчої влади.

Чітку вказівку на види органів виконавчої влади містить Конститу­ція України. За ст. 113 вищим органом у системі органів виконавчої вла­ди є Кабінет Міністрів України; ст. 1 14 вказує на існування центральних органів виконавчої влади (міністерств); ст. 118 визначає місцеві державні адміністрації як місцеві органи виконавчої влади. Крім зазначених у Конституції України, чинне законодавство наділяє статусом органів ви­конавчої влади без подальшого його уточнення Раду міністрів Автономної Республіки Крим (п. 1 ст. 35 Конституції Автономної Республіки Крим) і міліцію (ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.).

Таким чином, органи виконавчої влади України поділяються на: а) вищий; б) центральні; в) місцеві; г) спеціальні. До спеціальних доціль­но віднести Раду міністрів Автономної Республіки Крим і міліцію.

Вищий орган виконавчої влади. Вищим органом виконавчої влади є Уряд України — Кабінет Міністрів. Стаття 113 Конституції України фік­сує, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбаче­них у статтях 85, 87 Конституції. Кабінет Міністрів складає свої повно­важення перед новообраним Президентом України.

До його складу входять Прем'єр-міністр України, перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за зго­дою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради, а персональний склад Кабінету Міністрів призначається Президентом Ук­раїни за поданням Прем'єр-міністра.

Роботою Кабінету Міністрів керує Прем'єр-міністр. Він спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, яка схва­люється Верховною Радою України, згідно з п. 11 ст. 85 Конституції. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента про утво­рення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних орга­нів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюдже­том на утримання цих органів.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції:

1)      забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність Ук­
раїни, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання
Конституції і законів України, актів Президента України;

2)  вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і грома­
дянина;

3)  забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та подат­
кової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціаль­
ного захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної без­
пеки і природокористування;

4)   розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного,
науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5)   забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює
управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6)   розробляє проект закону про Державний бюджет України і забез­
печує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного
бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його вико­
нання;

7)   здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності та націо­
нальної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочин­
ністю;

8)   організує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності
України, митної справи;

9)   спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконав­
чої влади;

10)        виконує інші функції, визначені Конституцією та законами Ук­
раїни, актами Президента України;

11)        видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до вико­
нання. Акти Кабінету Міністрів підписує Прем'єр-міністр.

Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відстав­ка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Ка­бінету Міністрів України. Такі ж наслідки має прийняття Верховною Ра­дою резолюції щодо недовіри Кабінетові Міністрів.

Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів. Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України за рішенням Президента України чи у зв'язку з прийняттям Верховною Ра­дою України резолюції щодо недовіри.

Діяльність Кабінету Міністрів України, як вищого органу в системі органів виконавчої влади, забезпечує Секретаріат. Секретаріат — це по­стійно діючий орган, основними завданнями якого є організаційне, екс­пертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

Секретаріат виконує такі функції:

1)     координує розроблення та виконання органами виконавчої влади
планів роботи Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, у тому
числі законопроектних робіт відповідно до пріоритетів урядової полі­
тики;

2)  координує роботу органів виконавчої влади, пов'язану з підготов­
кою проектів нормативно-правових актів та інших документів, що пода­
ються на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

3)  .проводить роботу з підготовки засідань Кабінету Міністрів Украї­
ни та урядових комітетів, контролює своєчасне подання відповідних ма­
теріалів міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої
влади;

4)  забезпечує розроблення аналітичних, довідкових та інших матеріа­
лів з питань, що розглядатимуться Кабінетом Міністрів України, урядо­
вими комітетами, Прем'єр-міністром України, віце-прем'єр-міністрами
України;

5) забезпечує додержання регламенту та інших вимог щодо оформ­
лення та проходження документів, які подаються на розгляд Кабінету
Міністрів України та урядових комітетів;

6)   готує експертні висновки щодо документів, поданих міністрами,
керівниками інших центральних органів виконавчої влади на розгляд Ка­
бінету Міністрів України та урядових комітетів, стосовно відповідності
цих документів пріоритетам урядової політики, визначеним у планах ро­
боти Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

7)       повертає документи, подані міністрами, керівниками інших цен­
тральних органів виконавчої влади на розгляд Кабінету Міністрів Украї­
ни та урядових комітетів, для доопрацювання у разі порушення вимог
щодо їх оформлення;

8)   сприяє міністерствам, іншим центральним органам виконавчої
влади у доопрацюванні повернутих документів шляхом проведення кон­
сультацій з працівниками апарату зазначених органів;

9)   складає протоколи засідань Кабінету Міністрів України та урядо­
вих комітетів, забезпечує їх направлення членам Кабінету Міністрів Ук­
раїни;

10)     організовує контроль за виконанням органами виконавчої влади
рішень Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, а також дору­
чень Прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України;

11)     організовує проведення органами виконавчої влади моніторингу
соціально-економічного стану та у разі потреби — розроблення пропози­
цій щодо коригування урядової політики;

12)     здійснює правову експертизу проектів нормативно-правових ак­
тів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів
України та урядових комітетів;

13)     організовує вивчення та візування в органах виконавчої влади за­
конів України, що надійшли на підпис Президентові України;

14)     готує для Прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів Ук­
раїни висновки та довідки з правових питань і надає їм правові консуль­
тації;

15)     здійснює редагування проектів нормативно-правових актів та ін­
ших документів;

16)     здійснює облік і систематизацію нормативно-правових актів та
підтримує їх тексти у контрольному стані;

17)     організовує опрацювання документів, що надходять до Секрета­
ріату від судів;

18)     організовує підготовку органами виконавчої влади матеріалів для
проведення Прем'єр-міністром України та віце-прем'єр-міністрами Ук­
раїни переговорів з представниками іноземних держав, міжнародних ор­
ганізацій, союзів та угруповань;

19)       здійснює протокольне забезпечення зустрічей Прем'єр-міністра
України, віце-прем'єр-міністрів України та Державного Секретаря Кабі­
нету Міністрів України;

20)       опрацьовує за дорученням Прем'єр-міністра України матеріали

щодо призначення на посаду та звільнення з посади керівників центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління та їх заступників, а також керівників місцевих органів виконавчої влади;

21)  забезпечує ведення діловодства;

22)  забезпечує додержання режиму секретності та службової таємниці;

23)  здійснює фінансове, матеріально-технічне та господарсько-побу­
тове забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України та урядових
комітетів;

24)  забезпечує наступність у діяльності Кабінету Міністрів України
у разі зміни його персонального складу та відповідне інформування но­
вих членів Кабінету Міністрів України;

25)  виконує інші функції відповідно до рішень Кабінету Міністрів
України та доручень Прем'єр-міністра України.

Секретаріат у своїй діяльності взаємодіє з Адміністрацією Президен­та України, Секретаріатом Верховної Ради України, іншими державними органами, об'єднаннями громадян та недержавними організаціями. Орга­нізаційна структура Секретаріату включає керівництво в особі Держав­ного Секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, депар­таменти, самостійні управління, відділи.

До структури Секретаріату як самостійні підрозділи входять: а) служби віце-прем'єр-міністрів України, які є патронатними підрозді­лами, що забезпечують діяльність віце-прем'єр-міністрів України і підпо­рядковуються їм безпосередньо; б) Служба Державного Секретаря Кабі­нету Міністрів України, яка забезпечує діяльність Державного Секретаря Кабінету Міністрів України і підпорядковується йому безпосередньо.

Очолює Секретаріат Державний Секретар Кабінету Міністрів Украї­ни, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Державний Секретар Кабінету Міністрів України:

1)        організовує роботу Секретаріату і несе персональну відповідаль­
ність за виконання покладених на Секретаріат завдань;

2)   розподіляє обов'язки між заступниками Державного Секретаря
Кабінету Міністрів України та координує їх діяльність;

3)   затверджує положення про структурні підрозділи Секретаріату,
крім Служби Прем'єр-міністра України та служб віце-прем'єр-міністрів
України;

4)   подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо
структури та граничної чисельності працівників Секретаріату;

5)   затверджує штатний розпис Секретаріату, призначає на посаду і
звільняє з посади керівників структурних підрозділів та інших працівни­
ків Секретаріату, в тому числі на умовах трудового договору (контрак­
ту), за поданням заступників Державного Секретаря Кабінету Міністрів
України, крім осіб, які призначаються Кабінетом Міністрів України;

6)   призначає на посаду та звільняє з посади працівників Служби

Прем'єр-міністра   України,   служб   віце-прем'єр-міністрів   України   та Служби Державного Секретаря Кабінету Міністрів України за поданням керівника відповідної служби, крім осіб, які призначаються Кабінетом Міністрів України;

7)   вносить Прем'єр-міністрові України подання щодо призначення
на посаду і звільнення з посади заступників Державного Секретаря Ка­
бінету Міністрів України та за погодженням із заступниками Державно­
го Секретаря Кабінету Міністрів України — директорів департаментів;

8)   доповідає та дає пояснення Прем'єр-міністрові України з питань
виконання плану роботи Кабінету Міністрів України, порядку денного
засідань Кабінету Міністрів України, особисто подає на підпис Прем'єр-
міністрові України проекти нормативно-правових актів та доповідає про
виконання особистих доручень Прем'єр-міністра України;

9)   забезпечує своєчасне направлення членам Кабінету Міністрів Ук­
раїни проектів нормативно-правових актів та інших документів, що по­
даються на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

10)       запитує у міністерств, інших органів виконавчої влади, підпри­
ємств, установ і організацій матеріали та інформацію з питань, що підля­
гають розгляду Кабінетом Міністрів України та урядовими комітетами;

11)       організовує взаємодію з апаратом центральних і місцевих органів
виконавчої влади, зокрема щодо підготовки проектів нормативно-право­
вих актів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Мі­
ністрів України та урядових комітетів;

12)  вирішує в межах своєї компетенції питання, пов'язані з прохо­
дженням державної служби в Секретаріаті;

13)  підписує додатки до актів Кабінету Міністрів України;

14)  видає накази з питань, що належать до його компетенції;

15)       здійснює інші повноваження відповідно до законодавства та до­
ручень Прем'єр-міністра України.

Державний Секретар Кабінету Міністрів України має право: а) дава­ти доручення з питань підготовки проектів нормативно-правових актів, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, посадовим особам центральних і місцевих органів виконавчої влади, від­повідальним за організацію роботи з підготовки зазначених проектів; б) повертати проекти нормативно-правових актів та інші документи, внесе­ні до Секретаріату з порушенням установленого регламенту або з питань, що не належать до компетенції Кабінету Міністрів України; в) проводи­ти наради з посадовими особами центральних органів виконавчої влади, відповідальними за підготовку проектів нормативно-правових актів та інших документів, що підлягають розгляду Кабінетом Міністрів України.

Департаменти, самостійні управління та відділи Секретаріату забез­печують діяльність Кабінету Міністрів України з питань, що належать до їх компетенції і здійснюють функції відповідно до положень про них. їх очолюють відповідно директори департаментів, начальники управлінь та завідуючі відділами.

Секретаріат є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуван­ням, інші печатки, штампи та бланки встановленого зразка.

Діяльність Прем'єр-міністра України забезпечується Службою Прем'єр-міністра України, яка є патронатним підрозділом і підпорядко­вується йому безпосередньо.

Основними завданнями Служби є сприяння Прем'єр-міністрові Ук­раїни у здійсненні його повноважень та забезпечення його зв'язків з ор­ганами державної влади, громадськістю, іноземними та міжнародними організаціями, засобами масової інформації. Відповідно до основних зав­дань, Служба виконує такі функції:

1)     надає Прем'єр-міністрові України експертні висновки та рекомен­
дації з питань формування урядової політики, в тому числі на основі
пропозицій, що надходять від членів Кабінету Міністрів України;

2)     організовує зв'язки Прем'єр-міністра України з органами держав­
ної влади, громадськістю, іноземними та міжнародними організаціями,
засобами масової інформації;

3)     відповідно до регламенту роботи Кабінету Міністрів України ана­
лізує зміст проектів нормативно-правових актів та інших документів, що
подаються на розгляд Кабінету Міністрів України і на підпис Прем'єр-
міністру України, щодо їх відповідності урядовій політиці;

4)  здійснює моніторинг та аналіз політичних, економічних і соціаль­
них наслідків урядової політики, у разі потреби готує пропозиції щодо
внесення змін до неї;

5)     здійснює контроль за виконанням доручень Прем'єр-міністра Ук­
раїни;

6)     забезпечує організацію робочого часу Прем'єр-міністра України,
опрацьовує його робочі плани, координує та забезпечує проведення на­
рад, зустрічей та поїздок Прем'єр-міністра України по країні та за її ме­
жами;

7)  забезпечує підготовку матеріалів для Прем'єр-міністра України до
засідань Кабінету Міністрів України, нарад, складання протоколів нарад
і зустрічей Прем'єр-міністра України та готує за їх наслідками проекти
відповідних доручень;

8)     опрацьовує кореспонденцію, що надходить на адресу Прем'єр-мі­
ністра України;

9)  опрацьовує за дорученням Прем'єр-міністра України матеріали з
кадрових питань;

10)    здійснює інформаційне забезпечення діяльності Прем'єр-міністра
України,   забезпечує   підготовку   матеріалів   до   публічних   виступів
Прем'єр-міністра України;

11)    виконує інші функції відповідно до доручень Прем'єр-міністра
України і покладених на Службу завдань.

Служба у своїй діяльності взаємодіє із структурними підрозділами Секретаріату Кабінету Міністрів України шляхом проведення спільних нарад, консультацій, погодження планів роботи тощо і має право одержу­вати від нього, а також від служб віце-прем'єр-міністрів України, керів­ників центральних і місцевих органів виконавчої влади документи та ін­формацію, необхідні для виконання своїх завдань.

Організаційна структура Служби включає керівництво Служби в особі керівника Служби та його заступника, групу радників Прем'єр-мі­ністра України, прес-секретаря Прем'єр-міністра України — керівника Прес-служби Кабінету Міністрів України, керівника Протоколу Прем'єр-міністра України, Секретаріат Прем'єр-міністра України.

Службу очолює керівник Служби, який призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Керівник Служби виконує такі функції:

1)      організовує роботу Служби і несе відповідальність перед Прем'єр-
міністром України за виконання покладених на Службу завдань;

2)  контактує з державними органами, недержавними та міжнародни­
ми організаціями, а також з відповідними органами інших держав з ме­
тою підготовки зустрічей Прем'єр-міністра України;

3)  організовує проведення аналізу та підготовку пропозицій Прем'єр-
міністрові України щодо змісту документів, які подаються йому на підпис,
а також подає пропозиції до робочих планів Прем'єр-міністра України;

4)  подає на підпис Прем'єр-міністру України документи, крім тих,
що подаються на підпис Урядовим Секретарем Кабінету Міністрів Ук­
раїни;

5)  співпрацює з Урядовим Секретарем Кабінету Міністрів України у
питаннях з координації роботи, пов'язаної із забезпеченням діяльності
Прем'єр-міністра України;

6)  виконує інші функції, що випливають з чинного законодавства та
доручень Прем'єр-міністра України.

Група радників Прем'єр-міністра України складається з керівника групи радників та радників Прем'єр-міністра України, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за по­данням керівника Служби, погодженим з Прем'єр-міністром України.

Керівник групи радників організовує роботу групи радників та забез­печує виконання покладених на неї завдань; контролює виконання рад­никами доручень Прем'єр-міністра України; координує роботу радників щодо зв'язків з громадськістю та засобами масової інформації; здійснює інші функції, що випливають із завдань групи радників.

Радники здійснюють експертне, прогнозно-аналітичне, організаційне та інформаційне забезпечення діяльності Прем'єр-міністра України за відповідними напрямами; забезпечують підготовку матеріалів, необхід­них Прем'єр-міністрові України для проведення засідань Кабінету Мі­ністрів України, нарад, зустрічей, а також для виступів, доповідей тощо; подають Прем'єр-міністрові України пропозиції з питань формування урядової політики; беруть участь у підготовці та проведенні нарад, зуст­річей та поїздок Прем'єр-міністра України в Україні та за її межами, го­тують за їх наслідками проекти відповідних доручень; беруть участь у за­сіданнях Кабінету Міністрів України та урядових комітетів; здійснюють аналіз проектів нормативно-правових актів та інших документів, які по­даються на розгляд Кабінету Міністрів України, щодо їх відповідності урядовій політиці; виконують інші доручення Прем'єр-міністра України, керівника Служби та керівника групи радників.

Прес-секретпар Прем'єр-міністра України — керівник Прес-служби Ка­бінету Міністрів України (далі — прес-секретар) призначається на поса­ду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням керівника Служби, погодженим з Прем'єр-міністром України. Прес-сек­ретар організовує роботу Прес-служби Кабінету Міністрів України та за­безпечує виконання покладених на неї завдань; забезпечує висвітлення в засобах масової інформації діяльності Прем'єр-міністра України та Кабі­нету Міністрів України, а також розповсюдження заяв і звернень Прем'єр-міністра України та Кабінету Міністрів України; бере участь в інформаційному забезпеченні діяльності Прем'єр-міністра України, роз'­ясненні через засоби масової інформації офіційної позиції Прем'єр-мі­ністра України; організовує прес-конференції, брифінги, зустрічі Прем'єр-міністра України з представниками преси.

Керівник Протоколу Прем'єр-міністра України призначається на по­саду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням керівника Служби, погодженим з Прем'єр-міністром України. Він забез­печує проведення міжнародних протокольних заходів за участю Прем'єр-міністра України; забезпечує розроблення та виконання програм офіцій­них і робочих візитів Прем'єр-міністра України за кордон та програм ві­зитів офіційних зарубіжних делегацій в Україну; виконує інші функції за дорученнями Прем'єр-міністра України та керівника Служби.

Секретаріат Прем'єр-міністра України очолює керівник Секретаріа­ту, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Мі­ністрів України за поданням керівника Служби, погодженим з Прем'єр-міністром України. Секретар Прем'єр-міністра організовує роботу Сек­ретаріату та забезпечує виконання покладених на нього завдань; забезпе­чує вирішення організаційно-технічних питань діяльності Прем'єр-мі­ністра України; організовує опрацювання та попередній розгляд доку­ментів, що надходять на ім'я Прем'єр-міністра України; повертає за до­рученням Прем'єр-міністра України міністерствам, іншим органам вико­навчої влади документи та інші матеріали, внесені з порушенням уста­новленого порядку; організовує роботу приймальної Прем'єр-міністра України; здійснює контроль за виконанням доручень Прем'єр-міністра України; організовує діловодство Служби, реєстрацію кореспонденції Прем'єр-міністра України; забезпечує виконання інших доручень Прем'єр-міністра України.

Фінансове, матеріально-технічне та кадрове забезпечення діяльності Служби здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів для забезпечення ефективної реалізації своїх пов­новажень, координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади під час виконання відповідних завдань, розроблення проектів актів законодавства, загальнодержавних програм економічного, науково-тех­нічного, соціального і культурного розвитку України, а також для вирі­шення оперативних питань може утворювати постійні і тимчасові робочі органи (комітети, комісії, робочі групи тощо).

До складу постійних і тимчасових робочих органів залежно від покла­дених на них завдань включаються представники центральних та місце­вих органів виконавчої влади, а також народні депутати України, пред­ставники інших органів, не підвідомчих Кабінетові Міністрів, суб'єктів підприємницької діяльності, громадських організацій, науковці та інші фахівці за їх згодою.

Сфера діяльності та повноважень постійних і тимчасових робочих органів визначається актами Кабінету Міністрів щодо їх утворення або положеннями про них.

Важливі функції робочих органів Кабінету Міністрів України вико­нують урядові комітети. Вони утворені з метою підвищення ефективно­сті діяльності Кабінету Міністрів України та координації роботи цен­тральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики. Основним завданням Урядового комітету є формування та реалізація державної політики у відповідній сфері згідно зі стратегією, визначеною Кабінетом Міністрів України.

Урядовий комітет розглядає та схвалює концепції проектів норма­тивно-правових актів та інших документів, що підлягають розробленню; розглядає, врегульовує розбіжності та схвалює проекти нормативно-пра­вових актів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Мі­ністрів України відповідно до встановленого регламенту; розглядає інші питання, пов'язані з формуванням та реалізацією державної політики у відповідній сфері. Комітет має право створювати в разі потреби підкомі­тети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції; отримувати у встановленому порядку від органів виконавчої влади необхідну для його роботи інформацію.

До складу Урядового комітету входять члени Кабінету Міністрів Ук­раїни, керівники, заступники керівників центральних органів виконавчої влади. Він затверджується Кабінетом Міністрів України. У роботі Комі­тету можуть брати участь з правом вирішального голосу члени Кабінету Міністрів України, які не входять до складу Урядового комітету.

Урядовий комітет очолює голова, який є Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром України або віце-прем'єр-міністром Ук­раїни. Голова Урядового комітету несе персональну відповідальність за виконання покладених на Комітет завдань. Організаційною формою роботи Урядового комітету є засідання, що скликаються за рішенням голови Комітету у разі потреби. Засідання Урядового комітету вважається право­мочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини членів Комітету.

За рішенням голови Урядового комітету або за погодженням з ним у роботі Комітету можуть брати участь посадові особи органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України, якщо це необхідно для обговорення питання, включеного до порядку денного. Перелік пи­тань, що підлягає розгляду на засіданні Урядового комітету, формується керівником структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України, відповідального за організаційне забезпечення Урядового комі­тету, і затверджується головою Урядового комітету. Проекти документів, що вносяться на розгляд Урядового комітету, мають бути погоджені із заінтересованими органами державної влади та відповідати іншим вимо­гам встановленого регламенту і стандартів. У разі наявності розбіжно­стей до проекту має бути додана довідка щодо заходів, вжитих для узго­дження документа.

Рішення Урядового комітету приймаються шляхом консенсусу і ого­лошуються головуючим. Вони оформляються протоколом, який підписує голова Комітету. Рішення Урядового комітету, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання. Контроль за виконанням рі­шень Урядового комітету здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Для розгляду, врегулювання розбіжностей і схвалення проектів ком­плексних нормативно-правових актів та інших документів, за погодже­ним рішенням голів відповідних комітетів, можуть проводитися спільні засідання урядових комітетів.

Проекти актів законодавства та інших документів подаються на роз­гляд Кабінету Міністрів України лише за умови їх попереднього схвален­ня відповідним Урядовим комітетом. У виняткових випадках, якщо про­екти актів законодавства та інших документів потребують невідкладного розгляду Кабінетом Міністрів України, за рішенням Прем'єр-міністра Ук­раїни вони можуть включатися до порядку денного засідання Кабінету Міністрів України без попереднього їх схвалення Урядовим комітетом.

Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Уря­дового комітету здійснюють структурні підрозділи Секретаріату Кабіне­ту Міністрів України, визначені Державним Секретарем Кабінету Мі­ністрів України.

В Кабінеті Міністрів України діють такі урядові комітети: 1) Урядо­вий комітет з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та пра­воохоронної діяльності; 2) Урядовий комітет з питань промислової полі­тики, паливно-енергетичного комплексу, екології та надзвичайних ситуа­цій; 3) Урядовий комітет економічного розвитку та з питань європей­ської інтеграції; 4) Урядовий комітет соціального, науково-технічного та гуманітарного розвитку; 5) Урядовий комітет з реформування аграрного сектора.

Робота Кабінету Міністрів організується на основі перспективного та поточного планування. Планування роботи Кабінету Міністрів здійсню­ється на базі пропозицій центральних і місцевих органів виконавчої вла­ди шляхом прийняття Програми діяльності Кабінету Міністрів України на період його повноважень, щорічної Державної програми економічного і соціального розвитку України, інших державних програм та актів Кабі­нету Міністрів.

Кабінет Міністрів планує: а) нормотворчу діяльність; б) проведення своїх засідань; в) роботу, пов'язану з реалізацією своїх контрольних функцій і повноважень.

Перший вгце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри відповідно до розподілу функціональних повноважень розглядають конкретні питання основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів; спрямовують і коорди­нують роботу органів виконавчої влади, контролюють їх діяльність; очо­люють відповідні урядові комітети; забезпечують підготовку матеріалів для розгляду питань на засіданнях Кабінету Міністрів; забезпечують вза­ємодію Кабінету Міністрів з Верховною Радою та Президентом України; беруть участь у встановленому порядку в роботі органів, шо утворюють­ся Президентом України та Кабінетом Міністрів, а також у засіданнях колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ра­ди міністрів Автономної Республіки Крим, у роботі обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Здійснюючи свої повноваження, Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри дають письмові вказівки керівни­кам центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінетові Міністрів органів, установ та організацій, які оформляються як доручення.

Міністри як члени Кабінету Міністрів беруть участь у розробленні та виконанні Програми діяльності Кабінету Міністрів України, реалізації державної політики у доручених їм сферах державного управління, здій­снюють управління у цих сферах, спрямовують і координують діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до їх відання; забез­печують у межах своєї компетенції належну підготовку матеріалів з пи­тань, що розглядаються Кабінетом Міністрів; узгоджують рішення з пи­тань, які стосуються сфери їх відання, з позиціями інших міністрів; за­безпечують виконання рішень Кабінету Міністрів у співпраці з іншими міністрами.

Члени Кабінету Міністрів не можуть діяти всупереч офіційній пози­ції Кабінету Міністрів.

Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри представляють Україну в міжнародних і міждержавних органі­заціях, ведуть міжнародні переговори, беруть участь в інших міжнарод­них заходах, підписують у встановленому порядку міжнародні договори України. Прем'єр-міністр і Міністр закордонних справ мають право вести переговори і підписувати міжнародні договори України без спеціаль­них повноважень. Повноваження на проведення переговорів і підписання міжнародних договорів, які укладаються від імені Кабінету Міністрів, ін­шим членам Кабінету Міністрів надаються розпорядженням Кабінету Міністрів або за його дорученням — актом Міністерства закордонних справ.

Кабінет Міністрів України має право створювати урядові органи дер­жавного управління (департаменти, служби, інспекції). Такі органи діють у складі міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади і підпорядковуються йому.

Урядовий орган державного управління у межах своєї компетенції бере участь у реалізації державної політики у відповідній підгалузі або сфері ді­яльності центрального органу виконавчої влади; здійснює у встановлено­му порядку управління окремими підгалузями або сферами діяльності, зокрема в межах, визначених центральним органом виконавчої влади, уп­равління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади; виконує відпо­відно до законодавства контрольно-наглядові функції у певній підгалузі чи сфері діяльності; здійснює регулятивні та дозвільно-реєстраційні функ­ції щодо фізичних та юридичних осіб; узагальнює практику застосування законодавства, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і вносить їх на розгляд керівника центрального органу виконавчої влади; здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Він має право залучати спеціалістів органів виконавчої влади, під­приємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; здійснювати конт­роль, проводити перевірки та інспекції з питань, що належать до його компетенції; одержувати у встановленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та орга­нізацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього зав­дань; скликати у встановленому порядку наради з питань, які належать до його компетенції. Урядовий орган може видавати накази організацій­но-розпорядчого характеру.

Урядовий орган очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням мініст­ра, керівника іншого центрального органу виконавчої влади. Керівник урядового органу за посадою є членом колегії центрального органу вико­навчої влади.

Керівник урядового органу виконує такі функції: здійснює керів­ництво діяльністю урядового органу, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України і керівником центрального органу виконавчої влади за виконання покладених на урядовий орган завдань; урядового органу; визначає ступінь відповідальності заступників керів­ника урядового органу та керівників структурних підрозділів урядового органу; притягає до дисциплінарної відповідальності керівників струк­турних підрозділів та інших працівників урядового органу, крім заступ­ників керівника урядового органу; підписує видані в межах компетенції урядового органу накази, організовує перевірку їх виконання; затверджує положення про структурні підрозділи урядового органу; здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Урядовий орган для реалізації покладених на нього завдань може за погодженням з державним секретарем міністерства, керівником іншого центрального органу виконавчої влади утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників урядового органу. Призна­чення на посади і звільнення з посад керівників цих органів та затвер­дження положень про територіальні органи здійснюється керівником урядового органу.

В урядовому органі може утворюватися колегія у складі керівника урядового органу, його заступників та керівників структурних підрозді­лів урядового органу. Персональний склад колегії затверджується мініст­ром, керівником іншого центрального органу виконавчої влади. Рішення колегії проводяться в життя наказами урядового органу.

Урядовий орган утримується за рахунок державного бюджету в ме­жах коштів, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади. Він є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в уста­новах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Приклад урядового органу державного управління — Державний де­партамент фінансового моніторингу (Постанова Кабінету Міністрів від 18 лютого 2002 р. № 194), який є урядовим органом державного управ­ління, діє у складі Міністерства фінансів і йому підпорядковується.

Основними завданнями Держфінмоніторингу є: а) участь у реалізації державної політики у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; б) збирання, обробка та аналіз інформа­ції щодо фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансово­му контролю, та інших операцій, пов'язаних з легалізацією (відмиван­ням) таких доходів; в) створення єдиної інформаційної системи і ведення бази даних у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; налагодження співробітництва, взаємодії та інфор­маційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями в зазначеній сфері; г) забезпечення представництва України у встановленому порядку в міжнародних організаціях з питань протидії легалізації (відмиванню) до­ходів, одержаних злочинним шляхом.

Відповідно до зазначених завдань йому надано право вносити пропо­зиції щодо розроблення актів законодавства, брати участь у підготовці нормативно-правових актів, що ініціюються органами державної влади з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; звертатися до органів виконавчої влади, органів місцевого само­врядування, суб'єктів господарювання із запитами щодо одержання ін­формації, необхідної для реалізації покладених на нього завдань; співпра­цювати з державними органами, завданнями яких є протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; за наявності до­статніх підстав інформувати правоохоронні органи відповідно до їх ком­петенції щодо операцій, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) дохо­дів, одержаних злочинним шляхом; брати участь у встановленому поряд­ку в міжнародному співробітництві з питань протидії легалізації (відми­ванню) таких доходів; досліджувати методи та фінансові схеми легаліза­ції (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; здійснювати ко­ординацію та методичне забезпечення діяльності суб'єктів обов'язкового фінансового контролю з питань протидії легалізації (відмиванню) дохо­дів, одержаних злочинним шляхом; проводити аналіз ефективності захо­дів, що вживаються суб'єктами обов'язкового фінансового контролю для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом; сприяти виявленню у фінансових операціях, які підля­гають фінансовому контролю відповідно до законодавства, фактів вико­ристання доходів, одержаних злочинним шляхом; у процесі аналізу ді­яльності суб'єктів, що здійснюють фінансові операції, надавати уповно­важеним державним органам експертні висновки щодо відповідності фі­нансових операцій та порядку їх здійснення законодавству України та віднесення таких операцій до значних, сумнівних або незвичних; забез­печувати ведення обліку фінансових операцій, які мають ознаки значних, сумнівних або незвичних, у встановленому законодавством порядку; бра­ти участь за дорученням Кабінету Міністрів України у підготовці відпо­відних міжнародних договорів України; виконувати інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Держфінмоніторинг очолює Державний секретар Мінфіну — голова Держфінмоніторингу, який призначається на посаду і звільняється з по­сади у встановленому порядку. Він має трьох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів, погодже­ним з головою Департаменту.

Голова Держфінмоніторингу здійснює керівництво Департаментом, несе персональну відповідальність перед Міністром фінансів за виконан­ня покладених на Держфінмоніторинг завдань; призначає на посаду і звільняє з посади керівників структурних підрозділів та інших працівни­ків Департаменту, крім заступників голови; визначає ступінь відпові­дальності заступників голови та керівників структурних підрозділів Де­партаменту; притягає до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів та інших працівників Департаменту, крім заступників голови; підписує видані в межах компетенції Департаменту на­кази, організовує перевірку їх виконання; затверджує положення про структурні підрозділи Департаменту; здійснює інші повноваження, пе­редбачені законодавством.

Держфінмоніторинг для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Міністром фінансів може утворювати територіальні орга­ни у межах граничної чисельності працівників Департаменту. Призна­чення на посаду і звільнення з посади керівників цих органів та затвер­дження положень про територіальні органи здійснюється головою Держ-фінмоніторингу відповідно до законодавства.

Для узгодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держфінмоніторингу, обговорення найважливіших напрямів діяльності в Департаменті утворюється колегія у складі голови (голова колегії), його заступників за посадою та керівників структурних підрозділів Держфін­моніторингу. Персональний склад колегії затверджує Міністр фінансів за поданням голови Держфінмоніторингу. Рішення колегії проводяться в життя наказами Держфінмоніторингу.

Держфінмоніторинг є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі, печатку із зображен­ням Державного Герба України і своїм найменуванням.