§ 3. Функції Президента України

Президент займає ключове місце в державному механізмі України. Згідно зі ст. 102 Конституції України він виступає від імені Української держави, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісно­сті України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Провідне місце в діяльності глави української держави займають ті напрями, які безпосередньо випливають з його сутності та ролі в механізмі напівпрезидентської республіки — представницька та коор­динаційна функції.

Заснування поста Президента України із самого початку обґрунто­вувалося необхідністю забезпечення цілісності державного механізму, узгодженого функціонування всіх гілок влади. Інститут президентури відіграє роль координаційного центру, до якого зводиться важелі дер­жавного управління. Відповідно Президент наділений такими повно­важеннями, які дають змогу ефективно підтримувати єдність і ціліс­ність державної влади, функціонування всіх ланок державного меха­нізму в режимі конституційної законності.

Реалізуючи координаційну функцію, Президент координує ді­яльність органів державної влади у сфері національної безпеки і обо­рони через Раду національної безпеки і оборони України. Здійснюючи керівництво зовнішньополітичною діяльністю України, він координує діяльність державних органів у сфері міжнародних відносин. Крім того, право Президента звертатися до парламенту, накладати вето, під­писувати закони, зупиняти дію урядових актів з одночасним звернен­ням до Конституційного Суду України — досить потужний арсенал засобів впливу на парламент та уряд з метою налагодження їх кон­структивної взаємодії між собою.

Однією з прерогативних функцій Президента України є загально­державне представництво, тобто представництво держави в цілому як цілісної, суверенної організації політичної влади в суспільстві. Адже існує ціла низка питань, коли вимагається виконання дій не від імені окремого державного органу, а від імені держави в цілому. Це має бути одна особа, яка має беззаперечний авторитет, суттєві владні пов­новаження і не ототожнюється з окремою гілкою влади. У державно­му механізмі України цим умовам найбільш повно відповідає саме глава держави. Залежно від сфери вияву дана функція має дві складо­ві: представництво внутрішньополітичне і зовнішньополітичне.

Крім зазначених напрямів діяльності, глава Української держави виконує ряд важливих функцій, пов’ язаних з безпосереднім впливом на суспільні відносини. Аналіз розділу V Конституції України і зако­нодавчих актів, які регламентують діяльність Президента, дає підстави виділити такі функції:

1) за об’єктами (предметом) діяльності:

а) за­безпечення державної незалежності, територіальної цілісності та на­ціональної безпеки України;

б) забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

в) забезпечення правонаступництва держави;

г) керівни­цтво зовнішньополітичною діяльністю;

д) формування персонального складу органів державної влади;

е) юрисдикційна;

2) за формами (спо­собами) діяльності:

а) установча,

б) нормотворча,

в) правозастосовна,

г) контрольна.

Об’ єктні функції Президента України внормовані у розділі V Кон­ституції. Зокрема, функція забезпечення державної незалежності, територіальної цілісності та національної безпеки України закрі­плена у ч. 2 ст. 102 і п.1 ст. 106 Основного Закону й деталізована у повноваженнях Президента, передбачених пп. 17-21 ст. 106 Консти­туції. За Конституцією Президент є не тільки главою держави, а й Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, тобто по­літичним керівником з питань військового будівництва. Згідно із За­коном «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. Президент України здійснює загальне керівництво у сферах націо­нальної безпеки та оборони держави. У мотивувальній частині свого рішення у справі про деякі питання здійснення керівництва у сферах національної безпеки і оборони від 25 лютого 2009 р. № 5-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що Президент України, реалі­зовуючи конституційні повноваження щодо керівництва у названих сферах, повинен вживати заходів для підвищення бойової та мобіліза­ційної готовності, боєздатності Збройних Сил України, інших військо­вих формувань і підготовки їх до оборони України, захисту її сувере­нітету, територіальної цілісності і недоторканності. Президентові підпорядковані військові формування, органи, які забезпечують недо­торканність державного кордону України і безпеку органів державної влади та посадових осіб, підрозділи, що здійснюють розвідувальну й контррозвідувальну діяльність, тощо. За посадою Президент очолює Раду національної безпеки і оборони України, формує її персональний склад, головує на її засіданнях і оформлює своїми указами рішення, прийняті на цих засіданнях.

Функція Президента щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, яка відображена у ч. 2 ст. 102 та пп. 25-27 ст. 106 Кон­ституції України, безпосередньо випливає з принципу найвищої соці­альної цінності людини. Оскільки права і свободи людини та їх гаран­тії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, то й для Президента як глави держави це є безумовним пріоритетом. Саме на забезпечення основних прав і свобод громадян у підсумку спрямовані фактично всі повноваження глави держави, оскільки мають кінцевою метою благополуччя громадян, якомога повнішу реалізацію їх прав і свобод. У межах даної функції він вступає в безпосередні правовідно­сини з конкретними фізичними особами, уособлюючи при цьому державу в цілому: нагороджує державними нагородами, проводить зустрічі з громадянами під час робочих поїздок по Україні, через під­розділи своєї Адміністрації здійснює прийом громадян і веде роботу з їх зверненнями.

З діяльністю щодо забезпечення прав і свобод людини і громадя­нина тісно пов’язана й інші функція Президента України — юрисдик- ційна, тобто вирішення конкретних юридичних справ. В її межах Президент приймає рішення про прийняття до громадянства України та про його припинення, про надання притулку в Україні, про помилу­вання осіб, засуджених за вчинення злочину. Головною прикметою зазначених повноважень є їх чітка індивідуальна спрямованість, а та­кож те, що ініціатором їх здійснення завжди виступає зацікавлена фі­зична особа.

Президент України за посадою здійснює також керівництво зо­внішньополітичною діяльністю держави. Цю функцію глави держа­ви відображають його повноваження у сфері міжнародних відносин, закріплені пп. 3-5 ст. 106 Конституції України: представляти державу в міжнародних відносинах, вести переговори та укладати міжнародні договори України, приймати рішення про визнання іноземних держав, призначати та звільняти глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, приймати вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав.

У мотивувальній частині свого рішення від 15 січня 2009 р. № 2-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що глава держави не тільки здійснює загальне спрямування зовнішньополітичного курсу держави згідно з визначеними Верховною Радою України засадами зовнішньої політики України, але й застосовує відповідні засоби впли­ву на діяльність суб’єктів зовнішньополітичної діяльності з метою забезпечення національних інтересів і безпеки України. Реалізація ви­значених Верховною Радою України основних засад зовнішньої по­літики держави, яка провадиться під керівництвом Президента Украї­ни і забезпечується Кабінетом Міністрів України та Міністерством закордонних справ України, вимагає координації діяльності цих орга­нів виконавчої влади главою держави, у тому числі і в питаннях кадро­вого забезпечення у цій сфері. Здійснюючи керівництво зовнішньопо­літичною діяльністю держави, Президент України впливає на діяль­ність Кабінету Міністрів України та Міністерства закордонних справ України через відповідні укази, розпорядження.

Функція Президента щодо формування персонального складу ор­ганів державної влади закріплена у пп. 9-14 ст. 106 Основного Закону. Одні посадові особи призначаються Президентом самостійно (глави дипломатичних представництв України, третина складу Конституційно­го Суду України, половина складу Ради Національного банку України, половина складу Національної ради з питань телебачення і радіомов­лення, вище командування Збройних Сил України), інші — за поданням Прем’єр-міністра (члени Кабінету Міністрів України, керівники інших центральних органів виконавчої влади, голови місцевих державних адміністрацій), треті — за згодою Верховної Ради України (Прем’єр- міністр України, Генеральний прокурор, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України) або ж Вер­ховною Радою за поданням Президента (Голова Національного банку України, члени Центральної виборчої комісії). Згідно зі ст. 72 Закону «Про судоустрій і статус суддів» призначення на посаду судді здійсню­ється Президентом на підставі подання Вищої ради юстиції.

В умовах розбудови демократичної, правової держави суттєвого значення набуває контрольна функція Президента, яка випливає з його статусу як гаранта додержання Конституції. На виконання функ­ції він наділений правом накладати вето на закони, прийняті парламен­том, скасовувати акти Кабінету Міністрів України та Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій. Важливим засобом забезпе­чення конституційної законності є також право Президента звертатися до Конституційного Суду України з поданням про відповідність Кон­ституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Верховної Ради АРК, Кабінету Міністрів України, про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України, про конституційність чинних міжнародних договорів України, а також тих, що вносяться до парламенту на ратифікацію.

Особливе місце в діяльності глави держави займає контроль за ді­яльністю «силових структур» — Збройних Сил України, органів, що забезпечують національну безпеку й охорону державного кордону, правоохоронних органів тощо. Контроль за діяльністю Збройних Сил України, інших військових формувань і органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони та правоохоронної діяльності Президент України здійснює як безпосередньо, так і через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України та створювані ним у разі необхідності допоміжні служби. Порядок здійснення контролю Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України за діяльністю Збройних Сил України та інших військових формувань здійснюється відповідно до Положення, затвердженого Указом глави держави від 27 вересня 2010 р. № 917/2010. Здійснення контролю організовується Інспекцією з питань контролю за діяльністю військових формувань Головного управління з питань оборонної по­літики та діяльності правоохоронних органів Адміністрації Президен­та України, результати якого доповідаються главі держави.