§ 8. Організація прийняття актів Верховної Ради України

Згідно зі ст. 91 Конституції Верховна Рада України приймає свої рішення у вигляді законів, постанов та інших актів. Застосування від­критого переліку правових актів парламенту має на меті відкрити простір для вибору депутатами такої форми документу, яка буде най­більш чітко відповідати змісту прийнятого рішення. У спеціальній літературі конституційний перелік парламентських актів доповнюють такими видами, як декларації, нормативно-правові договори, а серед законів виділяють такі їх різновиди, як Конституція (Основний Закон), конституційні, звичайні, надзвичайні закони, кодекси^[6]. Історія функці­онування українського парламенту знає й такі політико-правові до­кументи, як акт, заява, звернення.

Порядок підготовки, обговорення, прийняття, правових актів пар­ламенту, а також порядок набуття ними чинності визначається Консти­туцією, Законом «Про Регламент Верховної Ради України», Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 04.12.97 р. № 1327/97. Порядок документування законотворчої діяльності, під­готовки і оформлення документів у Верховній Раді, контролю за ви­конанням документів і доручень, здійснення діловодних процесів ви­значається Положенням про порядок роботи з документами у Верхов­ній Раді України, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.05.06 р. № 448 (зі змінами).

Розробка законопроектів здійснюється в ініціативному порядку, за дорученням Верховної Ради України, на договірній основі за за­мовленням парламенту. Верховна Рада України може доручити розробку законопроекту комітету, науково-дослідним установам. В ініціативному порядку законопроект може бути розроблений гро­мадянами і юридичними особами, але він вноситься від імені суб’єктів, які мають право законодавчої ініціативи. Проекти поста­нов розробляються в ініціативному порядку або за дорученням парламенту.

Проекти актів Верховної Ради України подаються до парламенту за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або пред­ставляє орган, наділений таким правом. Законопроект, щодо якого Верховною Радою приймалося рішення стосовно вимог до його основ­них положень, принципів чи критеріїв, повинен відповідати цим вимогам. Кожен законопроект повинен містити положення щодо по­рядку набрання ним чинності. До законопроекту додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі його прийняття. Законопроект, проект іншого акта вноситься на ре­єстрацію у відділ службової кореспонденції Апарату разом з проектом постанови, яку пропонується прийняти за результатами його розгля­ду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законо­давства; очікуваних соціально-економічних, правових та інших на­слідків застосування закону після його прийняття. У разі внесення законопроекту, проекту іншого акта, реалізація якого впливає на ви­даткову або дохідну частину державного чи місцевих бюджетів, до нього додаються фінансово-економічне обґрунтування та пропозиція щодо покриття цих витрат. До законопроекту про внесення змін до законів додається порівняльна таблиця, яка містить редакцію відпо­відних положень чинного закону та нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін. Усі зареєстровані проекти актів та супровідні документи вводяться Апаратом Верховної Ради до бази даних зако­нопроектів електронної комп’ ютерної мережі парламентського веб- сайту.

Сектором реєстрації законопроектів готується проект резолюції Голови Верховної Ради України або його заступників відповідно до розподілу обов’ язків, який має містити вказівку щодо вручення копій законопроектів народним депутатам України. Не пізніш як у п’ ятиденний строк після реєстрації проекту акта він направляється Головою Верховної Ради України (Першим заступником, заступником) у комітет, який відповідно до предметів відання визначається головним з підготовки і попереднього розгляду цього проекту, а також у комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, для проведення експертизи щодо його впливу на дохідну та видаткову частини бюдже­ту та в комітет, до предмета відання якого належать питання регламен­ту, для підготовки експертного висновку на відповідність оформлення та реєстрації проекту акта вимогам закону.

Копії законопроектів, що передаються до комітетів, надсилають­ся Президентові України, Кабінету Міністрів України, керівництву Апарату, до Головного юридичного, Головного науково-експертного, Головного організаційного управлінь та Управління комп’ютеризованих систем. Усі внесені до Верховної Ради законопроекти після їх реє­страції не пізніш як у п’ ятиденний строк надаються народним депу­татам.

Головний комітет не пізніш як у 30-денний строк попередньо роз­глядає законопроект, проект іншого акта і ухвалює висновок щодо доцільності включення його до порядку денного сесії Верховної Ради. До висновку головного комітету додаються висновки бюджет­ного і регламентного комітетів. Для попереднього розгляду проекту на засідання головного комітету запрошується ініціатор внесення проекту чи представник суб’єкта права законодавчої ініціативи, а в разі необхідності — представники уряду, міністерств, інших держав­них органів, об’єднань громадян, експерти, фахівці та інші особи. Інші комітети за зверненням головного комітету або з власної ініцативи розглядають проект акта і направляють свої висновки до го­ловного комітету.

Після попереднього розгляду в комітеті законопроект разом з від­повідними висновками передається на розгляд парламенту для прий­няття рішення щодо включення його до порядку денного сесії. Ви­сновки головного комітету й інших комітетів щодо законопроекту надаються народним депутатам України. Щодо кожного законопроек­ту, включеного до порядку денного сесії, Апарат парламенту та голов­ний комітет ведуть справу законопроекту.

Після включення до порядку денного законопроекти, як прави­ло, розглядаються на пленарних засіданнях за процедурою трьох читань.

При першому читанні обговорюються основні принципи, положен­ня, критерії, структура законопроекту, в результаті чого парламент може прийняти рішення про його відхилення, передачу на доопрацю­вання, опублікування для всенародного обговорення, доопрацювання і повторне подання на перше читання або прийняття законопроекту за основу. Після схвалення законопроекту у першому читанні та його підготовки головним комітетом до розгляду в другому та наступних читаннях у вигляді порівняльної таблиці секретаріат комітету передає на тиражування порівняльну таблицю, висновок комітету та Головно­го юридичного управління Апарату й інші матеріали для вручення народним депутатам України.

Друге читання полягає в постатейному обговоренні, тобто у разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосування окремі частини, пункти, підпункти, речення або статті проекту. За результатами розгляду законопроекту в другому читанні може бути прийнято рішення про: прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головно­му комітету підготувати його до третього читання; відхилення законо­проекту; прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому; прий­няття законопроекту в другому читанні, за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей, та направлення їх головному комітету на доопрацювання з наступним поданням законопроекту на повторне дру­ге читання; повернення законопроекту головному комітету на доопра­цювання з наступним поданням на повторне друге читання.

Третє читання полягає у прийнятті законопроекту, який потребу­вав доопрацювання та узгодження, в цілому. До третього читання вносяться лише поправки щодо виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту, а також поправ­ки, внесені з метою узгодження між собою структурних частин прийнятого у другому читанні законопроекту без зміни його змісту. На третє читання законопроект подається головним комітетом у ви­гляді кінцевої його редакції. За результатами розгляду законопроекту у третьому читанні може бути прийняте рішення про прийняття за­кону в цілому і направлення його на підпис Президенту; перенесення голосування щодо законопроекту; схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум; відхилення законопроекту.

Текст закону, прийнятий Верховною Радою, не пізніш як у 10- денний строк оформляється головним комітетом, візується головою та керівником секретаріату комітету, керівниками юридичного під­розділу та підрозділу, на який покладено функцію з оформлення на підпис Голові Верховної Ради України прийнятих актів, і подається на підпис Голові Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України підписує поданий на підпис закон не пізніше п’ яти днів з дня його подання.

Підписані Головою Верховної Ради України постанови парламенту передаються до протокольного відділу, де забезпечується їх тиражу­вання, а підписані закони України невідкладно фельдзв’язком надси­лаються до Секретаріату Президента на підпис главі держави. Під­писаний Президентом України примірник закону є оригіналом, який повертається до протокольного відділу для зберігання; всі інші при­мірники закону є копіями.

Якщо глава держави повернув для повторного розгляду надісла­ний йому на підпис закон України, відділ службової кореспонденції реєструє лист з пропозиціями Президента, передає їх до сектору реєстрації законопроектів. Цей сектор готує проект резолюції і після розгляду пропозицій Президента Головою Верховної Ради України, а в разі його відсутності — його Першим заступником або заступни­ком, згідно з дорученням надсилає копії пропозицій глави держави на опрацювання парламентським комітетам та структурним підроз­ділам Апарату.

Копії текстів законів і постанов парламенту передаються прото­кольним відділом до Парламентського видавництва для опублікування, а також Управлінню комп’ютеризованих систем для введення їх до системи інформаційного забезпечення законотворчого процесу.

^[1] Додаток № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 р. № 2857-VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2011. - № 7. - Ст. 52.

^[2] Див.: Журавський, В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) [Текст] : монографія / В. С. Журав- ський. - К. : Парламент. вид-во, 2002. - С. 223.

^[3] Барабаш, Ю. Г. Контрольна функція вищого представницького органу України [Текст] / Ю. Г. Барабаш // Вісн. прокуратури. - 2003. - № 3. - С. 39-43.

^[4] Офіц. вісн. України. - 2002. — № 44. - Ст. 2045.

^[5] Охотский, Е. В. Государственная служба в парламенте: отечественньїй и зарубежньїй опьіт [Текст] : монография / Е. В. Охотский. - М. : МГИМО; РОССП^Н,2002.  - С. 51.

^[6] Воронов, М. М. Правові акти законодавчої влади в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Національна юрид. академія України імені Ярослава Мудрого. - Х., 1997. - С. 15.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть основні елементи структури Верховної Ради України.
2. Розкрийте сутність установчої та законодавчої функцій Верховної Ради України.
3. Назвіть правові форми діяльності Верховної Ради України.
4. Які особливості підготовки і проведення першої сесії Верхо­вної Ради України нового скликання ?
5. Як відбувається формування проекту порядку денного сесії Верховної Ради України?
6. З яких розділів складається порядок денний чергової сесії Верховної Ради України?
7. З яких стадій складається обговорення питання на засіданні Верховної Ради України?
8. Хто має право ініціювати проведення парламентських слу­хань?
9. Розкрийте метод контролю в діяльності Верховної Ради України.