§ 3. Форми роботи Верховної Ради України

Форми роботи Верховної Ради України об’єктивно обумовлені необхідністю забезпечення ефективної діяльності найбільшого за пер­сональним складом колегіального органу державної влади, поєднання спільної роботи депутатського корпусу з індивідуальною роботою депутатів у парламенті та виборчому окрузі, попередньої підготовки питань і спільного прийняття остаточних рішень.

Виходячи з функціонального призначення парламенту, основною правовою формою його роботи є нормотворча форма. Нормативними є всі закони України, а також деякі постанови Верховної Ради Укра­їни (наприклад, постанови «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20.04.00 р. №1678-ІІІ, «Про участь постійного пред­ставника Верховної Ради України у конституційному провадженні» від 20.05.99 № 691-XIV та ін). У рамках нормотворчої форми виріз­няються законопроектне та ординарне провадження, результатами яких виступають підготовлені законопроекти чи акти нормативного характеру.

Установча форма діяльності парламенту складається з низки проваджень, спрямованих на внесення змін до структури державно­го механізму, власної структури парламенту, а також кадрових змін. Зокрема, можна виділити провадження щодо обрання Голови Верхо­вної Ради України, його заступників, щодо формування комітетів; щодо обрання суддів; призначення третини складу Конституційного Суду, половини складу Національної ради України з питань телеба­чення і радіомовлення, Голови та інших членів Рахункової палати; щодо призначення за поданням Президента Прем’ єр-міністра Укра­їни, Міністра оборони, Міністра закордонних справ, Голови Служби безпеки України, голови Національного банку України, членів Цен­тральної виборчої комісії; щодо надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; щодо призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимо- нопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України та ін. Кожне з цих установчих проваджень проходить певні процесуальні стадії і, як правило, завершується прийняттям поста­нови Верховної Ради України.

Контрольна форма діяльності залежить від предмета (об’єкта) контролю. Контрольні провадження можуть бути щодо імпічменту Президенту України, щодо резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, щодо спостереження за конституційністю та законністю актів органів державної влади та ін. Вони можуть завершуватися внесенням конституційного подання до Конституційного Суду Укра­їни, постановою Верховної Ради України або заявою (яка є актом політико-правового, декларативного характеру). Актами індивідуаль­ної контрольної діяльності парламентарів є депутатські звернення й запити.

Правозастосовна форма діяльності не належить до числа основних правових форм роботи парламенту, але має істотне значення з точки зору забезпечення національної безпеки й оборони України, гаранту­вання основних прав та свобод людини і громадянина.

Інтерпретаційна форма діяльності парламенту на сьогодні обме­жена тлумаченням постанов Верховної Ради України, оскільки офіцій­не тлумачення Конституції та законів України є прерогативою Консти­туційного Суду України.

Кожна з правових форм діяльності Верховної Ради України здій­снюється у відповідних організаційних рамках, які надають процесу вироблення й прийняття владних рішень логічно завершеного, струн­кого, внутрішньо узгодженого вигляду. У межах організаційних форм забезпечується поєднання і розподіл праці народних депутатів, спів­робітників апарату щодо реалізації функцій і компетенції Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади.

Згідно зі ст. 82 Конституції України Верховна Рада України працює сесійно. Сесія є основною, універсальною організаційною формою роботи парламенту, доцільність якої доведена світовою практикою парламентаризму. Вона дозволяє органічно поєднати персональну роботу депутатів з колективною роботою найвищого представницько­го органу. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 17.10.02 р. № 17-рп /2002 (по справі щодо повноважності Верховної Ради України) визначено, що положення ч. 1 ст. 82 Консти­туції України, за яким «Верховна Рада України працює сесійно», необ­хідно розуміти так, що вона працює не безперервно, а під час певних періодів — сесій, на які збирається у конституційно визначені строки, як правило, двічі на рік^[4]. Саме під час сесій проводяться пленарні за­сідання парламенту та його органів.

У роботі парламенту застосовуються й такі організаційні форми, як індивідуальна робота його керівництва і народних депутатів, засі­дання депутатських фракцій, комітетів і тимчасових комісій, Погоджу­вальної ради депутатських фракцій, парламентські та комітетські слухання тощо. Допоміжний характер мають такі форми, як індивіду­альний прийом громадян, робота зі зверненнями громадян, офіційні візити парламентських делегацій, зустрічі керівництва Верховної Ради України з керівниками інших органів державної влади, брифінги і прес-конференції для журналістів, «гарячі лінії» за участю керівників парламенту та лідерів депутатських фракцій.

Верховна Рада України постійно поглиблює міжпарламентські зв’язки, застосовуючи при цьому як традиційні форми — візити пар­ламентських делегацій, зустрічі керівників парламентів, лідерів пар­ламентських фракцій, так і нові — участь у роботі міжпарламентських асамблей, комітетів, комісій.

Матеріально-технічні форми діяльності парламенту здійснюють­ся підрозділами апарату Верховної Ради України. Зокрема, фінансово- господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове забезпечення діяльності парламенту і народних депутатів здійснює Управління справами Верховної Ради України, комп’ютерне забезпечення роботи покладено на Управління комп’ ютеризованих систем, а транспортне — на автобазу, що перебуває у віданні Управління справами.