Розділ VІ Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина - § 4. Злочини у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності
§ 4. Злочини у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності
Суспільна небезпека цих злочинів полягає у тому, що вони посягають на суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності. У статті 41 Конституції України встановлюється, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Крім того, у ст. 54 Конституції України гарантується захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Встановлення кримінальної відповідальності за злочини, передбачені у статтях 176, 177 КК спрямоване на реалізацію зазначених положень Конституції України.
Порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК). Диспозиція цієї статті бланкетна, тому для з’ ясування її змісту слід звертатися, зокрема, до відповідних норм Книги 4 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), законів України: «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р.[19], «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ ютерних програм, баз даних» у редакції від 10 липня 2003 р.[20], Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького Акта від 24 липня 1971 р.)[21], Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 р.[22], Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 р.[23]
Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері авторського права і суміжних прав.
Авторське право — це особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. До особистих немайнових прав, зокрема, належать: право на визнання особи автором твору; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації автору твору; право автора вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо; право забороняти зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору; право обирати псевдонім у зв’язку з використанням твору; право на недоторканність твору. До майнових прав, зокрема, відносять: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, у тому числі забороняти таке використання. Авторське право не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Суміжні права — це особисті немайнові права і майнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення. Особисті немайнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення визначені у ст. 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та у ст. 423 ЦК України. Майнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення визначені у статтях 39-41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та у ст. 452 ЦК України.
Предметом порушення авторського права виступають твори науки, літератури і мистецтва, комп ’ютерні програми і бази даних, а предметом порушення суміжних прав — виконання, фонограми, відеограми і програми мовлення. Вони можуть бути зафіксовані на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації.
Не є предметом цього злочину повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних.
Потерпілими від цього злочину є суб’єкти авторського права або суміжних прав[24].
Об’єктивна сторона злочину, зазначеного в ч. 1 ст. 176 КК, передбачає встановлення трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними. Форми такого діяння пов’язані з предметом та передбачені у диспозиції ч. 1 ст. 176 КК таким чином: 1) незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, 2) незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, 3) їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, 4) інше порушення авторського права і суміжних прав. Остання форма є загальною.
Незаконність діяння означає, що воно вчиняється без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права.
Якщо примірник об’єкта авторського права або суміжних прав викрадений (наприклад, викрадено картину) або знищений (наприклад, розбито скульптуру), то такі діяння кваліфікуються за статтями про злочини проти власності (у наведених прикладах — відповідно статті 185 або 194 КК). Якщо таке викрадення вчинене для подальшого плагіату[25], то кваліфікація настає за сукупністю злочинів — за ст. 176 і, наприклад, за ст. 185 КК.
Суспільно небезпечний наслідок як обов’язкова ознака об’єктивної сторони — це матеріальна шкода у значному розмірі, тобто така матеріальна шкода, розмір якої згідно з приміткою до ст. 176 КК у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Між діянням і матеріальною шкодою має бути встановлений причинний зв’язок. Закінченим злочин вважається з моменту заподіяння саме такої матеріальної шкоди.
Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел. Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Суб ’єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16 років.
У частині 2 ст. 176 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, тобто такому, який відповідно до примітки до ст. 176 КК у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
У частині 3 ст. 176 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, тобто такому, який відповідно до примітки до ст. 176 у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію (ст. 177 КК). Диспозиція цієї статті блан- кетна, тому для з’ясування її змісту слід звертатися, зокрема, до відповідних норм книги 4 ЦК України, Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.[26], законів України: «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р.[27], «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 р.[28], «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у редакції від 1 червня 2000 р.[29], «Про охорону прав на сорти рослин» у редакції від 17 січня 2002 р.[30]
Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію.
Предметом цього злочину можуть бути винахід, корисна модель, промисловий зразок, топографія інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторська пропозиція.
Винахід (корисна модель) — результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.
Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.
Топографія інтегральної мікросхеми — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.
Сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони:
- може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;
- може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак;
- може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.
Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.
Потерпілими від цього злочину є суб’єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію[31].
Об ’єктивна сторона злочину, зазначеного в ч. 1 ст. 177 КК, передбачає встановлення трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними. Форми діяння пов’язані з предметом та передбачені у диспозиції ч. 1 ст. 177 КК таким чином: 1) незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, 2) привласнення авторства на них, 3) інше порушення права на ці об’єкти. Остання форма є загальною.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є суспільно небезпечний наслідок — матеріальна шкода у значному розмірі, тобто така матеріальна шкода, розмір якої згідно з приміткою до ст. 176 КК у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Між діянням і матеріальною шкодою має бути встановлений причинний зв’язок. Закінченим злочин вважається з моменту заподіяння зазначеної матеріальної шкоди.
Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел. Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Суб ’єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16 років.
У частині 2 ст. 177 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, тобто такому, який відповідно до примітки до ст. 176 КК у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
У частині 3 ст. 177 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, тобто такому, який відповідно до примітки до ст. 176 КК у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.