§ 2. Злочини проти виборчих прав громадян

Безпосереднім об ’єктом цих злочинів є передбачене ст. 38 Консти­туції України право громадян «брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно оби­рати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування». По суті це є правом громадян на вільне волевияв­лення у сфері управління державними справами.

Диспозиції всіх злочинів проти виборчих прав громадян є бланкетними, а тому для більш глибокого аналізу їх складів слід звернутися до таких законів: «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999   р. у редакції від 18 березня 2004 р.^[1]; «Про вибори народних де­путатів України», прийнятого 25 березня 2004 р., у редакції від 7 черв­ня 2005 р.^[2]; «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. зі змінами від 11 липня 2001 р.^[3], «Про державний реєстр ви­борців» від 27 лютого 2007 р.^[4] та ін.

Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референ­думу чи діяльності офіційного спостерігача (ст. 157 КК). Об ’єктивна сторона цього злочину складається з двох самостійних діянь:

1)   перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого ви­борчого права або права брати участь у референдумі;

2)  перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референ­думу або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повно­важень, а також ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин.

Відповідно до законів про вибори суб ’єктами виборчого процесу є:

-   виборці;

-   виборчі комісії;

-   кандидати у депутати та кандидати на посаду сільського, селищ­ного, міського голови;

-   місцеві організації партій (блоків), які висунули кандидата у де­путати;

-   офіційні спостерігачі від місцевих організацій, партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу.

Перешкоджання як обов’язкова ознака об’єктивної сторони — це активний вплив на волю особи з метою примусити її відмовитися від участі у виборах або змінити зміст свого волевиявлення. Така протидія може мати місце як під час голосування, так і в період всієї виборчої кампанії. Це, наприклад, ненадання приміщення для зборів виборців або неповідомлення про зміну часу зустрічі з кандидатом, необґрунтована відмова депутату виступити зі своєю програмою на телебаченні тощо.

Загальною обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього зло­чину є спосіб його вчинення: підкуп, обман або примушування.

Підкуп являє собою передачу особі грошей, інших цінностей, на­дання будь-яких вигод, пільг майнового характеру як винагороду за зміну свого волевиявлення при участі у виборах або за відмову в такій участі.

Обман передбачає перекручення певних відомостей з метою вве­дення потерпілого в оману щодо обставин, пов’язаних з виборами, наприклад, щодо особи кандидата в депутати, часу, місця проведення виборів тощо.

Примушування — це засіб психічного впливу на волю виборця з метою прийняти рішення, що суперечить дійсній його волі і не є для нього бажаним. Наприклад, проголосувати за певну особу, яка в дій­сності не відповідає вимогам, що пред’являються до депутатів, під погрозою зняти виборця з посади.

Закінченим злочин, передбачений у ч. 1 ст. 157 КК, вважається з моменту перешкоджання.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб ’єкт злочину — загальний: особа, яка досягла 16 років.

Частина 2 ст. 157 КК передбачає кваліфікуючі ознаки:

1) застосування насильства, знищення чи пошкодження майна;

2)  погроза застосування насильства або знищення чи пошкодження майна;

3)  інший спосіб, наприклад, погроза звільнити з посади, виключи­ти з черги на отримання квартири тощо.

У випадку застосування фізичного насильства, якщо воно за своїм характером є більш суспільно небезпечним, ніж злочин, що аналізу­ється, кваліфікація повинна бути за сукупністю злочинів. Наприклад, якщо з метою перешкоджання було спричинене умисне тяжке тілес­не ушкодження, кваліфікація повинна бути за сукупністю ст. 121 КК та ч. 2 ст. 157 КК.

Частина 3 ст. 157 КК посилює відповідальність за діяння, перед­бачені в частинах 1 та 2, якщо вони вчинені за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 27 КК) або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового становища (примітка 1 до ст. 364 КК).

Частина 4 ст. 157 КК передбачає особливо кваліфікований склад цього злочину — втручання службової особи з використанням служ­бового становища у здійснення виборчою комісією чи комісією з ре­ферендуму їх повноважень, установлених законом, вчинене шляхом незаконної вимоги чи вказівки з метою вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму. Обов’язковими способами втручання є незаконні вимоги чи вказівки.

Суб’єкт цього складу злочину — спеціальний: службова особа з використанням свого службового становища.

Суб ’єктивна сторона виявляється в прямому умислі. Обов’язковою ознакою є мета вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з ре­ферендуму.

Фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифі­кація відомостей Державного реєстру виборців (ст. 158 КК). За своєю структурою ст. 158 КК є складною: у різних її частинах по суті передбачені різні склади злочинів, об’єднані єдиним об’єктом та пред­метом злочину.

Предметом цього злочину є виборчі бюлетені, бланки відкріпних посвідчень, бюлетені для голосування на референдумі, відомості дер­жавного реєстру виборців. Ці документи є документами суворої звіт­ності. Їх форма, зміст та всі реквізити встановлюються і затверджу­ються Центральною виборчою комісією на підставі Закону «Про Цен­тральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 р.^[5]

Частина 1 ст. 158 КК з об’єктивної сторони передбачає незакон­не вчинення особою хоча б одного з альтернативно визначених діянь: виготовлення, зберігання, використання виборчих бюлетенів, бланків відкріпних посвідчень, бюлетенів для голосування на референдумі.

Суб ’єктивна сторона — прямий умисел: особа завідомо знає про те, що виготовлення, зберігання чи використання таких документів є незаконним. Мотиви та мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб’єкт — загальний: особа що досягла до вчинення злочину 16 років.

Частина 2 ст. 158 КК з об’єктивної сторони передбачає підробку виборчих документів, документів референдуму, використання завідомо підроблених документів референдуму, вчинені спеціальним суб’єктом: членом виборчої комісії, комісії з референдуму, кандидатом, його упо­вноваженим представником, уповноваженою особою політичної партії (блоку), членом ініціативної групи референдуму.

Об’єктивна сторона виявляється в підробці виборчих документів (наприклад, внесення неправильних даних щодо виборця), а також у використанні підроблених документів (наприклад, пред’явлення їх для голосування).

На відміну від виготовлення, при якому створюється новий доку­мент, підробка є частковою зміною змісту документа.

Частина 3 ст. 158 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, що передбачені в ч. 2 ст. 158 КК, за наявності в них однієї з двох кваліфі­куючих ознак:

1)  якщо вони вплинули на результати голосування виборців на ви­борчих дільницях або у межах виборчого округу;

2)  якщо вони призвели до неможливості визначити волевиявлен­ня виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах (рефе­рендумах).

Частина 4 ст. 158 КК передбачає злочин, об’єктивна сторона якого виявляється в незаконній передачі іншій особі виборчого бюлетеня.

Суб’єкт цього злочину — спеціальний. Ним є тільки виборець, тобто особа, яка відповідно до законів про вибори має право на голо­сування, повинна голосувати особисто і не має права передавати ви­борчий бюлетень іншій особі. Мета передачі може бути різною і на кваліфікацію не впливає.

Частина 5 ст. 158 передбачає відповідальність за викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на ре­ферендумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями або незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями.

Предметом цього злочину (на відміну від предмета злочинів, перед­бачених у частинах 1-4 ст. 158 КК), крім виборчих бюлетенів, бюле­тенів для голосування на референдумі, виборчих протоколів чи про­токолів комісії з референдуму, є скриньки з бюлетенями.

Об’єктивна сторона цього складу злочину може виявлятися в трьох самостійних діяннях: 1) викраденні; 2) приховуванні; 3) незаконному знищені або псуванні скриньки з бюлетенями.

У частині 6 ст. 158 КК наведені кваліфікуючі ознаки злочину, пе­редбаченого у ч. 5 ст. 158 КК: 1) якщо ці дії вплинули на результати голосування на виборчій дільниці або округу або 2) призвели до не­можливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах (референдумах).

Частина 7 ст. 158 КК з об ’єктивноїсторони передбачає такі діяння:

1)   підписання виборчого протоколу чи протоколу комісії з рефе­рендуму до остаточного підрахунку голосів чи встановлення результа­тів голосування;

2)  включення неврахованих виборчих бюлетенів чи бюлетенів для голосування на референдумі до числа бюлетенів, використаних при голосуванні;

3)  підміна дійсних виборчих бюлетенів з позначками виборців чи громадян, які мають право брати участь у референдумі;

4)  незаконне внесення до протоколу змін після його заповнення;

5)  викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комі­сії з референдуму;

6)  викрадення скриньки з бюлетенями;

7)  незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями.

Цей склад злочину є матеріальним: його обов’язковими наслідками закон передбачає неможливість визначити волевиявлення виборців чи встановити результати референдуму.

Суб ’єкт цього злочину — спеціальний: член виборчої комісії або комісії з референдуму.

Суб ’єктивна сторона — прямий умисел.

Частина 8 ст. 158 КК передбачає з об ’єктивноїсторони такі діяння:

1)  надання громадянину можливості проголосувати за іншу особу чи проголосувати більш ніж один раз у ході голосування;

2)   надання виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі особі, яка не включена до списку виборців, тобто грома­дянам, які мають право брати участь у виборах на відповідній виборчій дільниці чи дільниці з референдуму;

3)   надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі).

Склад злочину — формальний: для закінченого злочину достатньо вчинення одного з цих діянь.

Суб ’єктивна сторона виявляється тільки в прямому умислі.

Суб’єкт — спеціальний: член виборчої комісії чи комісії з рефе­рендуму.

Частинами 9-12 ст. 158 КК доповнена у зв’язку з прийняттям За­кону України «Про державний реєстр виборців».

Відповідно до цього Закону створено новий орган — державний реєстр виборців — «автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система (банк даних), призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені цим Законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України».

Основними завданнями цього органу є: 1) ведення персоніфікова­ного обліку виборців; 2) складання списків виборців. Важливість відо­мостей, які забезпечують державний облік виборців, і обумовила необ­хідність їх захисту кримінальним законом.

Частина 9 ст. 158 КК встановлює відповідальність за умисне надан­ня неправдивих відомостей до органу Державного реєстру виборців.

Частина 10 ст. 158 КК передбачає ті самі дії, що вказані у ч. 9 ст. 158 КК, але при наявності таких кваліфікуючих ознак: 1) вчинені службо­вою особою з використанням свого посадового становища; 2) надання службовою особою органу Державного реєстру виборців розпоряджен­ня щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до бази даних Державного реєстру виборців.

Частина 11 ст. 158 КК з об ’єктивноїсторони передбачає три різних діяння: 1) внесення неправдивих відомостей до бази даних Державно­го реєстру виборців; 2) несанкціоновані дії з інформацією; 3) інше несанкціоноване втручання в роботу Державного реєстру виборців.

Із суб ’єктивної сторони всі ці діяння вчинюються з прямим умислом.

Суб’єктами злочину, передбаченого ч. 2 ст. 158 КК, можуть бути:

1)   службова особа, яка має доступ до цієї інформації; 2) інша особа шляхом несанкціонованого доступу до бази даних Державного реєстру виборців.

Частина 12 ст. 158 КК визначає особливо кваліфікуючі ознаки для діянь, передбачених частинами 9-11 ст. 158 КК, якщо вони: 1) впли­нули на результати голосування на виборчій дільниці або у межах виборчого органу, або 2) призвели до неможливості визначити воле­виявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах, або 3) вчинені за попередньою змовою групою осіб.

 

Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму (ст. 158¹ КК). Спеціальним предметом цього злочину є виборча документація або документи референдуму.

З об ’єктивної сторони цей злочин характеризується: 1) незаконним знищенням цих документів поза встановленими строками зберігання їх у державних архівних установах та в Центральній виборчій комісії України після проведення виборів або референдуму або 2) пошкоджен­ням цих документів.

Знищення — це повне приведення документа в такий стан, коли він не може бути використаний, перестає існувати; пошкодження — це часткова втрата ним свого змісту, коли можливе його відновлення.

Строки зберігання цієї документації встановлюються законом.

Суб’єктивна сторона — прямий умисел, при якому особа усвідом­лює незаконність знищення чи пошкодження документів.

Суб’єкт — будь-яка особа, яка досягла 16 років.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення їх за поперед­ньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 КК) або 2) членом виборчої ко­місії чи іншою службовою особою з використанням влади або служ­бового становища (примітка 1 до ст. 364 КК).

 

Порушення таємниці голосування (ст. 159 КК). Безпосереднім об’єктом цього злочину є право громадянина на вільне волевиявлення під час виборів або референдуму, гарантоване ч. 2 ст. 71 Конституції України.

Об’єктивна сторона цього злочину виявляється в порушенні та­ємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах або референдумі. Порушення може виражатися як у дії (наприклад, улаштування в кабіні спеціальних технічних засо­бів для спостереження за виборцями), так і в бездіяльності (наприклад, невстановлення спеціальних закритих кабін для особистого, у відсут­ності інших осіб, заповнення бюлетенів; неопломбування урн тощо).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є час учинення зло­чину — час проведення виборів або референдуму. Тому злочин вважа­ється закінченим з моменту порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму відносно особи, що взяла участь у виборах або референдумі.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел; мотив і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб ’єкт злочину за ч. 1 ст. 159 КК — загальний: особа, що досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 159 КК передбачає кваліфікований склад цього зло­чину — вчинення його членом виборчої комісії або іншою службовою особою, яка використовує свою владу або службове становище для порушення таємниці голосування (див. примітку 1 до ст. 364 КК).

 

Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандида­та, політичної партії (блоку) (ст. 159¹ КК). З об’єктивної сторони ч. 1 ст. 159¹ КК передбачає два самостійних діяння:

1)  надання фінансової (матеріальної) підтримки у великому роз­мірі для здійснення виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку) з порушенням встановленого законом порядку, шляхом пере­дачі грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необгрунтовано заниженими розцінками;

2)  виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплаче­них з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необґрун- товано заниженими розцінками, або оплату виготовлення чи поширен­ня таких матеріалів.

Із суб ’єктивноїсторони ч. 1 ст. 159¹ КК передбачає прямий умисел, при якому суб’єкт усвідомлює, що він порушує встановлений законом порядок фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) і бажає надати незаконну підтримку.

Суб ’єкт за ч. 1 ст. 159¹ КК — загальний.

Частина 2 ст. 159¹ КК передбачає відповідальність кандидата, політичної партії (блоку), уповноваженого представника, довіреної особи кандидата чи уповноваженої особи за умисне використання у великому розмірі фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) з порушенням встановленого законом порядку. Великим розміром фінансової (ма­теріальної) підтримки, відповідно до примітки 1 до ст. 159¹ КК, ви­знається розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує чотириста мінімальних розмірів заробітної плати.

Суб’єкт цього злочину спеціальний: кандидат, його уповноваже­ний, довірена особа кандидата чи уповноваженої особи.

Кваліфікуючою ознакою для діянь, передбачених у частинах 1 та 2  ст. 159¹ КК, відповідно до ч. 3 ст. 159¹ КК, є вчинення їх за поперед­ньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 КК).

 

Порушення законодавства про референдум (ст. 160 КК). Стаття 69 Конституції України визначає референдум як одну з форм безпо­середньої демократії. Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» референдум — це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого зна­чення. При цьому рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу відносно інших законодавчих актів Верхов­ної Ради України.

Предмет цього злочину — документи референдуму: протоколи і рішення зборів про утворення ініціативної групи; свідоцтво про реє­страцію ініціативної групи відповідними радами народних депутатів або Центральною комісією із всеукраїнського референдуму; підписні листи; протоколи результатів голосування і результатів референдуму; списки громадян, які мають право брати участь у референдумі, бюле­тені для голосування, протоколи про результати підрахунку голосів та результати референдуму.

Об’єктивна сторона виражається у двох діяннях: 1) у перешко­джанні вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму (частини 1, 2 ст. 160 КК); 2) у підробленні документів референдуму, приписуванні, завідомо неправильному підрахунку голосів, порушен­ні таємниці голосування (ч. 3 ст. 160 КК). Закінченим злочин є з мо­менту вчинення будь-якого з цих діянь (злочин з формальним скла­дом).

Зміст ознак перешкоджання участі у референдумі, порушення та­ємниці голосування аналогічний таким самим ознакам злочинів, перед­бачених статтями 157 і 159 КК.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив, мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб’єкт злочину: за ч. 1 — будь-яка особа, а за частинами 2 і 3 — спеціальний: член комісії з проведення референдуму чи інша службо­ва особа.

Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого в ч. 2 ст. 160 КК, є перешкоджання, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Зміст цієї ознаки розкритий у ч. 2 ст. 28 КК.