Розділ 6 ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ PDF Печать
Теория государства и права - К.Г. Волинка Теорія держави і права

Розділ 6 ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ

 

6.1. Поняття функцій держави

Перед будь-якою державою постає коло завдань, на вирішення яких вона спрямовує свої матеріальні ресурси, ідеологічні та полі­тичні зусилля. З усієї сукупності цих завдань можна виділити такі, що виражають сутність держави. Ці основні напрями діяльності держа­ви називаються її функціями.

Функціональний підхід, по-перше, допомагає глибше засвоїти са­ме поняття держави, побачити її історичне призначення і роль у жит­ті суспільства; по-друге, дає можливість науково окреслити зміст ді­яльності держави в конкретних історичних умовах; по-третє, служить цілям удосконалювання організаційної структури держави й якісно­го здійснення державного управління.

Функції держави — це взяті в комплексі головні напрями її вну­трішньої і зовнішньої діяльності, що виражають і конкретизують кла­сову і загальнолюдську сутність і призначення держави в суспільстві, цілі й завдання держави по управлінню суспільством у властивих їй формах і властивими їй методами.

Головні завдання і цілі держави на тій чи іншій стадії розвитку обумовлюються економічними, політичними та соціальними умова­ми в суспільстві. Здійснення функцій держави має постійний, систе­матичний характер і відбувається протягом всього часу існування умов, що спричинили появу тих чи інших функцій.

Усебічне пізнання держави припускає вивчення того, як цей соці­альний інститут діє, змінюється, розвивається, як реалізує своє соці­альне призначення. Держава тільки тоді функціонує продуктивно, коли її функції повною мірою відповідають об'єктивним потребам суспільства.

Функції держави відносно суспільства — це основні напрями її ді­яльності, націлені на вирішення загальних справ суспільства. Необ­хідність їх вирішення ставить перед державою певні завдання. Пояс­нити функції держави — значить пояснити завдання, що постають перед нею, і способи їх здійснення. Слід мати на увазі, що і внутрішні, і зовнішні функції здійснюються відносно суспільства, в якому існує держава.

Все це допомагає виділити наступні найбільш істотні ознаки функцій держави.

  • Функція держави не будь-який, а саме основний, головний на­прям її діяльності.
  • У функціях предметно виявляється її класова і загальнолюдська сутність, її соціальне призначення. Функції держави як виражен­ня її соціального призначення показують, у чому знаходить своє виявлення вплив держави на суспільство, її регулююча роль.
  • Виконуючи свої функції, держава тим самим вирішує завдання, що постають перед нею.
  • Функції держави конкретизують цілі державного управління. Ви­конуючи свої функції, держава вирішує завдання з управління
    суспільством.
  • Реалізуються функції у певних формах і особливими, характерни­ми для державної влади методами.
  • Функції держави мають об'єктивний, конкретно-історичний ха­рактер.

 

6.2. Класифікація функцій держави

Вивчення функцій держави неможливе без правильної, науково обґрунтованої класифікації. В наукових і практичних цілях функції держави можуть бути класифіковані за різними критеріями: часом дії, об'єктом, принципом поділу влади, ступенем значущості, похо­дженням, сферою політичної спрямованості.

1. За часом дії їх поділяють на постійні, здійснювані державою на всіх етапах існування, і тимчасові, поява яких викликана специфічни­ми умовами суспільного розвитку, а припинення — їх зникненням.

2. Класифікація за об'єктом найхарактерніша. Кожна функція держави має свій об'єкт впливу і свій зміст. Об'єкт — певна сфера суспільних відносин (економіка, культура, екологія та ін.), на яку спрямований державний вплив. Об'єкти і служать критерієм розме­жування функцій держави, їх поділу на економічні, політичні, куль­турні, ідеологічні тощо.

3. Деякі вчені до числа критеріїв відносять також принцип поділу влади і класифікують функції держави на основі цього принципу.
Відповідно функції поділяють на законодавчі, виконавчі і судові.

Проте ця класифікація не є загальноприйнятою, її противники ствер­джують, що цим самим функції держави ототожнюються з функціями її окремих органів — законодавчих, виконавчих та судових.

4.  Висловлюється також думка, що функції держави варто поділя­ти на основні і неосновні (додаткові). Звичайно, такий поділ дуже
умовний. Кожна функція держави є об'єктивно необхідною. Однак на різних етапах розвитку держави можливе виділення пріоритетних
напрямів, на яких варто зосередити увагу в першу чергу. Ці напрями стають для держави основними.

Основні функції — це найзагальніші, найважливіші напрями ді­яльності держави зі здійснення стратегічних завдань і цілей, що по­стають перед нею в певний історичний період. Основні функції дер­жави містять безліч інших її функцій, іменованих неосновними фун­кціями. Останні як структурні складові основних функцій являють собою напрям діяльності держави з виконання її завдань у конк­ретній, вужчій сфері громадського життя.

5.  За причинами (джерелами) виникнення функції держави можна поділити на функції, що випливають з класових протиріч (придушен­
ня опору експлуатованих класів та ін.), та функції, що випливають з потреб суспільства в цілому (забезпечення правопорядку, охорона
природи і навколишнього середовища тощо).

Класові функції — це ті напрями діяльності держави, що найпов­ніше відображають класові інтереси, волю того класу, тієї соціальної сили, групи, що панують у цьому суспільстві, захоплюють і здійсню­ють державну владу.

Загальносоціальні функції реалізуються в інтересах усього сус­пільства, у тому числі і панівної еліти, і підлеглих класів, і соціальних груп (наприклад, будівництво доріг, іригаційних систем, боротьба зі стихійними лихами, здійснення соціальних програм та ін.).

6.  За сферами політичної спрямованості (внутрішня і зовнішня по­літика) функції держави поділяють на внутрішні, що визначають ді­яльність держави всередині країни, її роль у житті цього суспільства, і зовнішні — діяльність за її межами, що розкриває роль держави у
відносинах з іншими державами. Внутрішні і зовнішні функції будь-якої держави тісно пов'язані, оскільки зовнішня політика багато в
чому залежить від внутрішніх умов існування цієї держави.

У теорії держави поділ функцій на внутрішні і зовнішні є най­більш поширений. Внутрішні функції, націлені на вирішення внут­рішніх завдань країни, показують ступінь активності впливу держави на суспільство, а зовнішні — на встановлення і підтримку відно­син з іншими державами. Проте нині поділ функцій держави на внут­рішні і зовнішні втрачає деякою мірою своє значення, оскільки бага­то внутрішніх функцій набуває зовнішній характер (наприклад, еко­логічний напрям діяльності держави), і навпаки.

Спостерігається виділення глобальних функцій держави, які ха­рактеризують її діяльність в екологічній, демографічній, сировинній, космічній сферах, у галузі створення і використання ядерної, інфор­маційної технології, у галузі захисту прав людини й інших сучасних глобальних сферах діяльності, що стосуються всієї цивілізації. Але все одно значення внутрішніх функцій держави не можна в жодному разі применшувати.

Внутрішні функції держави. Серед внутрішніх функцій можна ви­ділити блок охоронних функцій — охорони існуючих форм власнос­ті, забезпечення (охорони) правопорядку, охорони і захисту прав і свобод громадян.

Конституція, визнавши людину, її права і свободи вищою соці­альною цінністю, вперше закріпила захист прав і свобод людини і громадянина як функцію держави. Тим самим охорона і розвиток по­літичних, економічних, соціальних, культурних, особистих прав і свобод складають зміст діяльності всіх органів державної влади.

Охорона наявних форм власності — функція, властива всім дер­жавам, бо всі вони охороняють і захищають свій економічний фунда­мент. У демократичному суспільстві діє принцип рівного правового захисту усіх форм власності.

Охорона правопорядку — найважливіша і найнеобхідніша функ­ція будь-якої держави, що випливає з потреб суспільства. У демокра­тичній державі на перший план висувається охорона прав і свобод громадян, без чого неможливий справжній правопорядок.

Друга половина XX ст. характеризується тим, що в розвинених країнах світу до основних функцій держави соціального спрямуван­ня увійшла економічна функція. Тепер держава втручається в еконо­міку, визначає темпи її зростання, встановлює пропорції між окреми­ми її галузями. Утворились державний сектор економіки, державна власність, державне управління підприємствами й організаціями, що на ній базуються. Економічна функція держави має антикризову спрямованість і націлена на створення соціально орієнтованої ринко­вої економіки.

З економічною тісно пов'язана соціальна функція держави. Голов­не її призначення — усувати можливу соціальну напруженість у су­спільстві, вирівнювати різкі диспропорції в соціальному стані людей, розвивати охорону здоров'я, освіту, культуру. В усьому цьому чітко простежується мета держави — забезпечити всім гідне існування, вільний розвиток особистості, захист родини, соціальну справедли­вість і соціальну захищеність.

Ця функція випливає зі ст. 1 Конституції України, що визначає нашу державу як соціальну. Зміст цієї функції багатозначний: у дер­жаві охороняються праця і здоров'я людей, встановлюється гаранто­ваний мінімальний розмір оплати праці, забезпечується державна підтримка родини; розвивається система соціальних служб; встанов­люються державні пенсії та інші гарантії соціального захисту.

Соціальна функція держави спрямована на подолання бідності, нерівності і зростання безробіття; на стабілізацію рівня життя насе­лення і більш рівномірний розподіл тягаря економічних труднощів між різними верствами населення.

Останнім часом багато передових держав світу активно здійсню­ють функцію розвитку науково-технічного прогресу. Постійно розши­рюється сфера науково-технічних досліджень, що відбуваються на державній основі. Це викликано тим, що сучасні масштаби наукових досліджень і експериментальних робіт значно зросли. Тому держава бере на себе стимулювання технічного прогресу, майже повністю оп­лачує витрати в галузі фундаментальних теоретичних досліджень.

Функція розвитку культури, науки й освіти склалася замість рані­ше здійснюваної культурно-виховної функції з властивим їй доміну­ванням радянської державної ідеології. На відміну від колишньої, функція розвитку культури, науки й освіти ґрунтується на визнанні Конституцією ідеологічного плюралізму, відповідно до якого ніяка ідеологія не може встановлюватися як загальнообов'язкова. Консти­туція гарантує кожному свободу літературної, художньої, наукової, технічної творчості, охорону інтелектуальної власності.

Екологічна функція, або функція охорони природи і раціонально­го використання природних ресурсів, об'єктивно обумовлена роз­витком науково-технічної революції і її часом негативних наслідків для людини. В цих умовах проблема екології вийшла на перший план не тільки в межах окремої країни, але й у глобальному міжнародно­му масштабі.

Зовнішні функції держави забезпечують здійснення її зовнішньої політики, відображають основні напрями її діяльності на зовнішньо­політичній арені, спрямовані на встановлення та підтримання певних відносин з іншими державами.

Серед зовнішніх функцій, як правило, виділяють наступні: оборо­на країни, захоплення чужих територій, дипломатична, взаємодопо­моги. Однак з погляду сучасного розуміння права агресивну зовніш­ню політику, ведення агресивних воєн, імперіалістичну діяльність не можна вважати функціями держави. Це — діяльність, що суперечить міжнародному праву, тобто протиправна.

Останнім часом змінилася не тільки наша країна, але й увесь світ. Відійшла в минуле глобальна конфронтація. Відповідно істот­них змін зазнали зовнішні функції нашої держави: стала першоряд­ною функція підтримки миру і міжнародної безпеки, активізували­ся міждержавні економічні відносини, розвивається колективна без­пека, створюються міжнародні миротворчі збройні сили. Усе це й обумовило появу відповідних зовнішніх функцій.

Наша держава здійснює наступні основні зовнішні функції: оборо­на країни; забезпечення миру і підтримка світового порядку; інтегра­ція у світову економіку і співробітництво з іншими країнами у вирі­шенні глобальних проблем.

Функція оборони країни передбачає військову безпеку, формуван­ня і функціонування збройних сил, застосування яких здатне проти­стояти агресії інших держав, посяганню на державний суверенітет.

Функція забезпечення миру і підтримки світового порядку передба­чає недопущення нової глобальної війни, зміцнення обов'язкового для всіх режиму нерозповсюдження зброї масового знищення, зміц­нення ООН.

Функція інтеграції у світову економіку і співробітництва з іншими країнами у вирішенні глобальних проблем виокремилась в основну функцію. Новий характер міжнародних зв'язків відкрив сприятливі можливості для більш ефективної реалізації інтересів нашої держави в галузі економіки, торгівлі, бізнесу, науково-технічного співробіт­ництва, інтеграції у світову економіку. Діючи в цьому напрямі, Украї­на вступила в основні міжнародні економічні організації, уклала ряд договорів про партнерство і співробітництво. Впровадження у світову економіку привело до реформування зовнішньоекономічної діяль­ності, за допомогою якої вітчизняний ринок тісно взаємодіє зі світо­вим; усунуто монополію держави в зовнішньоекономічних зв'язках.

 

6.3. Форми і методи здійснення функцій держави

Держава повинна виконувати свої функції у притаманних їй фор­мах, застосовувати у своїй діяльності різні методи. У правовій літера­турі під формами здійснення функцій держави розуміють, по-перше, специфічні види державної діяльності; по-друге, однорідну за своїми зовнішніми ознаками діяльність органів держави, за допомогою якої реалізуються її функції.

Розрізняються правові та неправові форми реалізації функцій дер­жави.

Правові форми здійснення функцій держави — це однорідна за своїми зовнішніми ознаками, характером і юридичними наслідками діяльність державних органів, пов'язана з виданням юридичних актів (нормативних та індивідуальних). У правових формах відобража­ються зв'язок держави і права, обов'язок держави діяти при вико­нанні своїх функцій на основі права й у рамках закону. Крім того, вони показують, як державні органи і посадові особи працюють, які юридичні дії вони здійснюють.

Виділяють три правові форми здійснення функцій держави — правотворчу, правовиконавчу і правоохоронну.

Правотворча діяльність — це форма здійснення функцій держави шляхом підготовки і видання нормативно-правових актів, без яких реалізація функцій держави практично неможлива. Наприклад, як здійснювати соціальну функцію без законодавства про соціальне за­безпечення?

Правовиконавча діяльність — це діяльність державних органів з виконання законів і підзаконних нормативних актів шляхом видан­ня актів застосування права. Вона являє собою зв'язану з повсяк­денним розв'язанням питань управління справами суспільства владну, виконавчо-розпорядницьку роботу державних органів.

Правоохоронна діяльність — це форма здійснення функцій держа­ви за допомогою владної оперативної роботи державних органів з охорони норм права від порушень, захисту прав і свобод, із забезпе­чення виконання юридичних обов'язків, з притягнення осіб, що скої­ли правопорушення, до юридичної відповідальності, з охорони пра­вопорядку, попередження правопорушень.

Неправові (організаційні) форми охоплюють великий обсяг орга-нізаційно-підготовчої роботи у процесі здійснення функцій держави.

Така діяльність є і необхідною, і правомірною, але вона не пов'язана з юридично значущими діями, що тягнуть за собою правові наслідки. Це, наприклад, підготовча робота зі збору, оформлення і вивчення різної інформації при вирішенні юридичної справи, ознайомлення з листами і заявами громадян тощо.

Виділяють наступні неправові (організаційні) форми діяльності державних органів по здійсненню функцій держави: 1) організацій­но-регламентуючу; 2) організаційно-господарську; 3) організаційно-ідеологічну.

Організаційно-регламентуюча діяльність являє собою поточну ор­ганізаційну роботу з вирішення повсякденних завдань, техніко-ор-ганізаційного забезпечення функціонування різних ланок державно­го механізму.

Організаційно-господарська діяльність — це оперативно-технічна, поточна господарська робота з матеріального забезпечення вико­нання різних державних функцій (економічне обґрунтування, конт­рольно-ревізійна діяльність, бухгалтерія, статистика, організація по­стачання, збуту тощо).

Організаційно-ідеологічна діяльність — це повсякденна оператив­но-роз'яснювальна, виховна робота (роз'яснення законів та інших нормативних актів, формування суспільної думки; робота засобів ма­сової інформації тощо).

Методи здійснення функцій держави досить різноманітні. Так, виконуючи охоронну функцію, держава використовує методи пе­реконання і примусу, для реалізації економічної функції необхід­ний цілий набір економічних методів — прогнозування, плануван­ня та ін.

 

Запитання і завдання для самоконтролю

1. У чому полягає соціальне призначення держави?

2. Чим характеризуються функції держави?

3. У чому полягає соціальна обумовленість функцій держави?

4. Назвіть форми і методи здійснення функцій держави.