Розділ 1 ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА PDF Печать
Теория государства и права - К.Г. Волинка Теорія держави і права

Розділ 1 ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

 

1.1. Предмет теорії держави і права

Наука — одна з найважливіших сфер людської діяльності, спря­мована на пізнання навколишнього світу і виявлення основних зако­номірностей його розвитку. Кожна наука вивчає певну сферу, яка складає її об'єкт. Об'єкт науки виражає реальність досліджуваних явищ у цілому, а предмет науки виражає межі, в яких вивчається той чи інший об'єкт.

Юридична наука складається з багатьох напрямів наукового дослі­дження, має свій специфічний об'єкт, який притаманний усім юридич­ним наукам, в тому числі теорії держави і права. Він виокремлює всю юридичну науку серед інших — як суспільних, так і технічних. Цим об'єктом є вся сфера державно-правового життя суспільства.

У системі юридичних наук особливе місце належить теорії дер­жави і права. Об'єкт пізнання теорії держави і права збігається з об'єктом юридичної науки в цілому, але від інших юридичних наук теорія держави і права відрізняється своїм предметом, тобто сферою, в межах якої ця наука вивчає всю державно-правову надбудову сус­пільства.

Держава і право вивчаються також такими гуманітарними на­уками, як філософія, політологія, соціологія, соціальна психологія тощо. Але тільки теорія держави і права вивчає ці явища як окре­мий, самостійний предмет, відокремлює державу і право від інших соціальних явищ та досліджує їх внутрішні закономірності, вплив державно-правових явищ на всі сфери суспільного буття і як відбу­вається зворотний вплив. Але водночас держава і право не можуть не розглядатися в тісному зв'язку з економікою, політикою, морал­лю, культурою тощо.

Теорія держави і права — це система узагальнених знань про ос­новні, загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права, їх сутність та соціальне призна­чення.

Метою теорії держави і права як науки є одержання, оновлення та поглиблення узагальнених, достовірних знань про державу і право, а також виявлення глибинних зв'язків між державно-правовими та ін­шими суспільними явищами. Отже, предметом теорії держави і пра­ва є складна і багато аспектна державно-правова дійсність, загальні та специфічні об'єктивні закономірності її розвитку.

Теорія держави і права виступає провідною правознавчою нау­кою, що визначає теоретичні основи інших юридичних наук. Щодо них теорія держави і права виступає як узагальнююча, синтезуюча наука, що має основоположне значення.

Предмет теорії держави і права є єдиним, адже держава і право не­від'ємні, взаємопов'язані соціальні інститути. Теорія держави і права розглядає державу в її правовому оформленні та право в його дер­жавному забезпеченні, гарантуванні.

 

1.2. Теорія держави і права в системі суспільних наук

У центрі уваги багатьох гуманітарних наук — питання про держа­ву і право. Але кожна з цих наук вивчає державу і право лише в ме­жах свого об'єкта.

Філософія — основоположна наука про загальні закономірності розвитку суспільства і природи. Вона науково обґрунтовує суспільне буття в цілому; вивчає найзагальніші закономірності суспільного розвитку, включаючи й ті, що мають відношення до держави і права; досліджує місце і роль держави і права в розвитку суспільства в ціло­му, виступаючи теоретичним підґрунтям для юридичної науки. На межі філософії та юридичної науки розвивається філософія права.

Соціологія — наука про суспільство як цілісну систему, про сус­пільні інститути, процеси і групи, вивчає проблеми управління сус­пільними процесами. Безперечно, держава і право є суспільствознав­чими категоріями, проте соціологія суттєво відрізняється від них, за­лишаючи поза увагою юридичні аспекти функціонування держави і права, робить основний акцент на суто соціологічні питання.

Політологія — наука, яка вивчає політику, політичну систему та її складові: політичні інститути, політичні відносини, політичні проце­си і політичну діяльність. Держава і право невіддільні від політики, від влади. Державна влада є найвищою формою політичної влади. Але політологія також абстрагується від вивчення юридичних пи­тань, залишаючи у сфері свого інтересу лише суто політичні.

Історія вивчає різні типи цивілізацій, етапи суспільного розвитку, зміну суспільно-економічних формацій, конкретні форми держав у різних народів на певних етапах розвитку, правові пам'ятки. Але іс­торія не робить узагальнюючих висновків щодо державно-правових явищ з погляду їх юридичної сутності.

Економічна теорія вивчає економічні відносини між людьми, від­носини виробництва, обміну і розподілу. При цьому не можна обій­ти роль держави і права в цих процесах, адже нормальне функціо­нування економіки залежить від ефективності правового регулюван­ня в цій сфері. З другого боку, тип держави і права багато в чому залежить від рівня розвитку економіки, яка є основою життєдіяль­ності суспільства. Але ця наука також не торкається їх юридичних аспектів.

Соціальна психологія вивчає методи впливу на поведінку людей, її надбання є цінними для поглиблення знань правової свідомості, правового регулювання. Ця наука теж не торкається специфічних юридичних аспектів функціонування держави і права.

Таким чином, усі суспільні науки так чи інакше під своїм кутом зору вивчають державу і право. Але тільки теорії держави і права притаманні ці суспільні явища як самостійний (і самодостатній) пред­мет дослідження. Проте при їх вивченні теорія держави і права вра­ховує прогресивні надбання інших суспільних наук, використовує їх для повнішого і глибшого розуміння державно-правової дійсності.


1.3. Роль і місце теорії держави і права в системі юридичних наук

Юридична наука є складним і комплексним утворенням, що включає різні галузі знань про державу і право. Систему юридичних наук можна поділити на такі групи: історико-теоретичні, галузеві, прикладні, міжгалузеві й науки міжнародного та зарубіжного права.

Історико-теоретичні науки, до яких належать сама теорія держави і права, загальна історія держави і права, історія держави і права України, римське право, історія політичних і правових вчень, тісно по­в'язані з теорією держави і права. Але теорія держави і права, на від­міну від цих наук, розкриває не окремі, притаманні певним державам на певних етапах розвитку, а саме загальні закономірності виникнен­ня, розвитку і функціонування державно-правових явищ, досліджує й узагальнює всі існуючі концепції і теорії держави і права.

Галузеві науки (науки конституційного, адміністративного, циві­льного, сімейного, трудового, кримінального права та ін.) відобра­жають окрему сторону державно-правової дійсності в межах певної сфери суспільних відносин, в межах певного предмета правового ре­гулювання. Щодо цих наук теорія держави і права виступає як уза­гальнююча, синтезуюча наука, яка відіграє методологічну роль. Без її висновків, вироблених нею наукових категорій, методів досліджен­ня галузеві науки обійтися не можуть.

Прикладні науки (криміналістика, судова медицина, правова ста­тистика, юридична психологія, судова психіатрія, судово-бухгалтер­ська експертиза) менше пов'язані з теорією держави і права. Ці науки ближчі до природничих та технічних, з якими вони безпосередньо межують (наприклад, судова медицина — з медициною, криміналі­стика — з технічними науками). Знання цих наук сприяє вирішенню певних питань, що постають перед юридичною практикою.

Міжгалузеві науки виникли в результаті поєднання знань окре­мих галузевих наук (наприклад, наука господарського права є між­галузевою наукою, бо поєднує науки цивільного та адміністратив­ного права).

Науки, що вивчають міжнародне право (міжнародне приватне право, міжнародне публічне право, право міжнародних договорів, право міжнародних організацій, дипломатичне і консульське право, право міжнародної безпеки, міжнародне економічне право, міжна­родні права людини, міжнародне морське право, міжнародне повіт­ряне право, міжнародне космічне право, міжнародне право охорони навколишнього середовища) та зарубіжні держави і право.

Теорія держави і права посідає фундаментальне місце в системі юридичних наук. На відміну від інших юридичних наук, вивчає дер­жаву і право в їх найбільш узагальненому вигляді, досліджує загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права як єдиних і цілісних систем. Вона розробляє такі основопо­ложні для юридичної науки питання, як сутність, тип, форми, функ­ції, структура і механізм дії держави і права, правова система, які ви­ступають теоретичним підґрунтям для правознавства в цілому.

Наука, яку ми розглядаємо, є загальною теорією держави і права. Вона розробляє і формулює основні теоретичні поняття і категорії юриспруденції, якими користуються всі юридичні науки, кожна з яких щодо свого предмета також розробляє теорію, що притаманна лише їй, розповсюджується лише на коло тих питань, які вона ви­вчає. Теорія держави і права щодо інших юридичних наук виступає як загальна теорія для юриспруденції в цілому. Саме цим визначаєть­ся її провідна роль, її пріоритетне місце в юридичній науці.

Специфічною особливістю теорії держави і права є вивчення дер­жави і права, державно-правових явищ в їх органічній єдності і вза­ємній опосередкованості. Теорія держави і права є єдиною цілісною наукою, яка вивчає державу і право, державно-правові явища в їх взаємозв'язках та взаємодії, що відображає нерозривність держави і права в реальному житті.

Теорія держави і права є проблемною і плюралістичною наукою. Різноманітні погляди вчених виникають у зв'язку з їх розбіжністю на одні й ті самі явища, і це цілком закономірно. Теорія держави і права постійно поповнюється новими ідеями і розвивається в різних напря­мах. У міру накопичення знань про державно-правові явища змістов­но збагачується предмет теорії держави і права.

 

1.4. Функції теорії держави і права

Кожна наука виконує певні пізнавальні функції. Функції теорії держави і права — це основні напрями її пізнавального впливу, в яких розкриваються її суть, зміст, соціальне, наукове і навчальне призна­чення. Функції теорії держави і права так само, як і інших наук, ви­значаються насамперед особливостями її предмета.

Онтологічна функція — перша і відправна. Онтологія — філософ­ське вчення про буття (від грецьк. ov (ovtoQ — суще), в якому до­сліджуються основи і принципи буття, його структура, закономір­ності. Виконуючи онтологічну функцію, теорія держави і права від­повідає на запитання, що являють собою держава і право, як і чому вони виникли, яке їхнє майбутнє тощо. Пізнання глибинної сутності державно-правових явищ відбувається в межах цієї функції.

Гносеологічна функція. Гносеологія (від грецьк. yv67o?£—знання, пізнання) — теорія пізнання, наука про пізнання. Ця функція націле­на на вивчення його природи. Теорія держави і права розробляє тео­ретичні прийоми наукового пізнання державно-правових явищ, які допомагають досягти оптимального результату.

З розвитком юридичної науки пов'язана евристична функція те­орії держави і права. Евристика — мистецтво знаходження істини, мистецтво нових відкриттів (від грецьк. evpios.co— знаходжу, від­криваю). Теорія держави і права відкриває нові закономірності роз­витку держави і права. Найважливішою евристичною проблемою те­орії держави і права є вирішення тих питань, які постають перед юри­дичною наукою у процесі розвитку суспільства.

Як фундаментальна наука теорія держави і права виконує щодо галузевих і спеціальних юридичних дисциплін методологічну функ­цію. Теорія держави і права розробляє такі способи, підходи і при­йоми наукового дослідження, які використовуються не лише нею самою, але й іншими юридичними науками — галузевими і спеці­альними.

Теорія держави і права виконує політичну функцію, яка визнача­ється насамперед тим, що об'єктом теоретичного відображення є по­літичні явища — держава і право. Теорія держави і права покликана формувати наукові основи як внутрішньої, так і зовнішньої держав­ної політики, забезпечувати науковість державного управління.

Тісно пов'язана з політичною функцією ідеологічна. Вона відо­бражає світоглядну сторону науки. Ця функція закономірно вихо­дить із самої природи теоретичного мислення, яке в системі юридич­ної науки виробляє нові духовні цінності, нові ідеї, наприклад ідею правової держави, пріоритету прав людини, демократії.

Практично-організаторська (практично-прикладна) функція. Гре­цька етимологія терміна "органон" — "знаряддя", "інструмент" — недвозначно примушує розглядати теорію держави і права як своє­рідний інструмент перетворення, реформування реальних процесів і явищ державно-правового життя. На основі розроблених цією наукою теоретичних положень здійснюються реальні суспільні перетворення (теорії соціально-правової держави, громадянського суспільства).

Прогностична функція теорії держави і права (від грецьк. npoyvW<Ji£— прогноз, передбачення, засноване на певних даних) виявляється у висуненні гіпотез про майбутній розвиток держави і права.

Теорії держави і права властива системотворча функція. Саме те­орія держави і права об'єднує всю юридичну науку в чітку злагодже­ну систему, визначає її єдність. Властивість системності в юридичній науці обумовлюється системним характером предмета пізнання цієї науки — держави і права.

Тісно пов'язана із системотворчою функцією теорії держави і пра­ва комунікативна функція, яка дозволяє їй забезпечувати зв'язок з іншими юридичними науками, а також із суспільними та технічними науками, їх інтеграцію і системність.

Навчальна функція теорії держави і права полягає в тому, що ця наука є першоосновою в опануванні всіх інших юридичних наук, це ключ до юридичних знань.

Теорія держави і права виконує аксіологічну функцію (аксіоло­гія — наука про цінності), вивчаючи державу і право як певні суспі­льні цінності, надбання людської цивілізації.

Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право перед­бачає найтісніший зв'язок всіх функцій між собою. Функції теорії держави і права взаємозв'язані й доповнюють одна одну. Лише взяті в єдності, в системі вони дають повне уявлення про призначення те­орії держави і права.

 

1.5. Теорія держави і права як навчальна дисципліна

Концепція сучасної вищої юридичної освіти — підготовка висо­кокваліфікованих, високоосвічених спеціалістів, які мають належний рівень правової і загальної культури.

В юридичних вузах навчальний курс теорії держави і права є пер­шим кроком у вивченні всіх юридичних дисциплін. Саме теорія дер­жави і права забезпечує загальнотеоретичну підготовку студентів, без якої неможливе опанування спеціальними і галузевими юридич­ними дисциплінами. Вона насичена узагальненнями, абстрактними науковими положеннями, поняттями і категоріями.

Від того, наскільки буде засвоєний матеріал цього курсу, залежати­ме рівень підготовленості студентів до сприйняття ними галузевих та спеціальних юридичних дисциплін, їх професіоналізму в майбутньому.

Вивчення цього курсу покликане всебічно сприяти формуванню у студентів професійної правосвідомості, правової культури і правової активності, усвідомленої політичної і громадянської позиції, оволо­дінню базовими теоретичними знаннями та навичками практичної поведінки у правовому середовищі, розвитку творчого теоретичного правового мислення, опануванню актів чинного законодавства, що необхідно при вирішенні практичних завдань у юридичній сфері.

В умовах формування соціально-правової держави і розвитку гро­мадянського суспільства слід широко використовувати надбання су­часної теорії держави і права, серед яких важливе місце посідає теорія прав людини. Це має на меті впровадження пріоритетності загально­людських цінностей, розуміння ролі людського фактора, цінності кож­ної особистості.

Пропонований курс з теорії держави і права умовно поділяється на дві частини — теорію держави і теорію права. До першої входять поняття і сутність держави, її ознаки, функції, зв'язок з правом, фор­ми держави, державний механізм. До другої— поняття і сутність права, його соціальне значення, правове регулювання, форми і дже­рела права, норми права, правова свідомість, поведінка особи у пра­вовій сфері, права людини тощо.

 

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Як співвідноситься об'єкт і предмет теорії держави і права?

2. Яку основну функцію виконує теорія держави і права щодо інших юридичних наук?

3. Назвіть суспільні науки, що вивчають державу і право.

4. Який зв'язок теорії держави і права з галузевими юридичними на­уками?