Глава 13 Ринок капіталу. Процент
Глава 13 Ринок капіталу. Процент
§ 1. Ринок капіталу. Інвестиційні блага, інвестиційні кошти та інвестування. Дисконтування
Термін «капітал» у перекладі з латинської мови означає «головне майно», «головна сума». Під капіталом розуміють:
у широкому аспекті — будь-яку цінність, що дає потік нового доходу (цінні папери, людський капітал, земля, виробничі фонди);
у вузькому значенні — фізичний капітал або капітальні блага фірми (будівлі і споруди виробничого призначення, машини, обладнання, устаткування, інструменти, сировина, матеріали, енергія), використання яких сприяє зростанню ефективності людської праці. Саме фізичний капітал як виробничий фактор тривалого використання вважається об’єктом ринку факторів виробництва.
Сума грошей для купівлі капіталу у фізичній формі є інвестиційними коштами. Довгострокове вкладення капіталу в галузі економіки з метою його відтворення (підтримка та збільшення) або досягнення соціального ефекту називається інвестицією. Якщо остання спрямовується на відтворення основних фондів або на приріст матеріально- виробничих запасів, йдеться про капітальні вкладення. Ресурси тривалого використання, які беруть участь у виробництві товарів і послуг, тоді стають інвестиційними благами.
Приймаючи рішення про інвестування, підприємці зважають на:
1) попит на продукцію фірми, яка виробляється за допомогою капіталу;
2) граничний продукт капіталу (MPC — marginal product of capital), тобто приріст загального продукту (обсягу виробництва) завдяки введенню кожної додаткової одиниці капіталу. Однак слід пам’ятати, що граничний продукт будь-якого фактора виробництва зменшується при збільшенні його використання, якщо величина іншого фактора виробництва залишається незмінною. Наприклад, якщо, не змінюючи кількість працівників фірми, нарощувати виробничі потужності, то з часом віддача від технологічного фактора виробництва почне скорочуватись: працівники не зможуть обслуговувати додаткові верстати, машини й інше устаткування. Ця властивість виробничої функції відома як закон спадної граничної продуктивності капіталу, який, у свою чергу, відображає закон спадної дохідності.
Отже, між продуктивністю капіталу та розміром інвестицій є обернена за гжність: зі збільшенням обсягів інвестиційних коштів змен- шуєтьс граничний продукт капіталу, що показує крива попиту на капітал DC (рис. 13.1). Такий висновок підтверджує й практика: в економічно розвинутих країнах дохідність капіталу, як правило, нижча, ніж у мит розвинутих.
Тільки технічний прогрес може змінити дію цього закону, коли підвищеня попиту на капітал веде до збільшення дохідності останнього.
У постіндустріальному суспільстві, на думку вчених, дія закону спадної граничної продуктивності (дохідності) зберігається лише в секторах економіки, які ґрунтуються на використанні чи розробці ресурсів (гірнич обувна промисловість, сільське господарство, виробництво продуктів нетривалого використання). У секторах же, які базуються на знаннях і новітніх технологіях (ІТ, програмне забезпечення, телекому- нікаційн ; устаткування, волоконна оптика та ін.), помітною є зростаюча дохідність. Витрати виробництва з випуском дедалі більшої кількості таких то арів знижуються, а прибутки від їх реалізації зростають;
3) чи ту продуктивність капіталу (або проекту капіталовкладень). Це виражений у процентах річний дохід, який можна отримати, якщо вкласти гроші в інвестиційний проект. Для його визначення слід порівняти первісну вартість засобів виробництва, придбаних для чергового вир бничого циклу, із загальною сумою надходжень від продукції, що вир блена за цей час. Остання мусить бути більшою за первісні витрати, інакше капітал не матиме чистої продуктивності.
Рівень процентної ставки є показником, яким суспільство користується при виборі варіанта капіталовкладень. Якщо рівень процента буде високим, то за таких умов можуть здійснюватися тільки ті варіанти капіталовкладень, які мають найвищу продуктивність. Однак поступово зі зростанням нагромаджень починає діяти закон спадної дохідності і процентні ставки знижуються. Тоді можуть здійснюватися й інвестиційні проекти з нижчою чистою продуктивністю.
Згідно з теорією капіталу, дохід на капітал не слід ототожнювати з орендною платою за користування капітальними благами. Дохід на капітал — це річна процентна ставка, яка підраховується на певний період часу тільки в процентах. Якщо процентна ставка становить 10 % річних, це означає, що вона є доходом (або ціною) від загальної вартості капітальних благ, вираженої у грошових одиницях;
4) зміну вартості грошей (капіталу) у часі.
У процесі виробничо-господарської діяльності інвестовані кошти трансформуються у продукцію, доходи і прибутки фірми: інвестиції ^ матеріальні ресурси... виробництво... товар ^ дохід (прибуток).
Процес трансформації поточних витрат на випуск продукції в майбутньому називається сполученим виробництвом. Його ефективність характеризує коефіцієнт трансформації:
Він показує, який дохід створюється на кожну грошову одиницю (гривню, рубль, долар тощо) власних і залучених коштів, інвестованих у виробництво.
Проте, якщо інвестиції зроблені, скажімо, на початку 2007 р., а виробництво продукції почнеться лише через три роки, порівнювати грошові величини поточних інвестицій і майбутніх доходів та прибутків не можна. Їх потрібно зіставити, поставивши запитання таким чином:
1) скільки коштуватимуть інвестиції 2007 р. у 2010 р.?
2) скільки коштують дохід і прибуток фірми, очікувані в 2010 р., 1 січня 2007 р.?
У першому випадку говорять про майбутню вартість поточних інвестицій (вкладів) з урахуванням процента, у другому — про поточну вартість майбутніх доходів з урахуванням ризику. Виникає взаємозв’язок вартості грошей і часу.
Майбутня вартість поточних інвестицій (FV—future value) оцінюється так, якби гроші замість інвестування у виробництво були вкладені в банк під процент.
Припустимо, що зроблено внесок у банк 1000 грн. При ставці процента 10 банк у кінці першого року нарахує дохід 100 грн, і на рахунку вкладника буде сума 1100 грн:
1000 + (1000 х 0,10) = 1000 (1 + 0,10) = 1100 (грн).
Якщо залишити надану позику ще на рік, то за користування протягом року сумою грошей, що становить 1100 грн, банк знову нарахує проценти. Наприкінці другого року на рахунку вкладника тоді буде така сума:
1100 + (1100 х 0,10) = 1100(1 + 0,10) = 1000 (1 + 0,10) х (1 + 0,10) = = 1000 (1 + 0,10)2 = 1210 (грн).
Таким чином, майбутня вартість певної кількості вкладених коштів може бути підрахована за такою формулою:
Як бачимо, вкладена гривня зростає в майбутньому внаслідок безпосереднього впливу чинника часу, який можна контролювати, застосовуючи наведену формулу.
Звернімо увагу: розрахунок майбутнього доходу щоразу поширюється не на вихідну суму, а на накопичену, тобто ведеться за формулою складних процентів.
Поточна вартість майбутніх доходів (PV—present value) — це грошова вартість майбутніх доходів (надходжень) з поправкою на дисконтні ставки.
Дисконтна ставка — це процентна ставка, яка застосовується до майбутніх надходжень з метою врахування ризику і невизначеності через фактор часу. Що більший ризик, то вищою є дисконтна ставка, і навпаки.
З формули FV=PV (1 + r) випливає, що
Проілюструємо наведену формулу таким прикладом. Припустимо, що можна одержати 1000 грн через два роки при річній ставці процента 10. У такому разі поточна вартість цих грошей становить:
Оцінка теперішньої вартості очікуваних через кілька років доходів від капіталовкладень називається дисконтуванням.
Вигідність інвестицій визначається за такими показниками:
а) чиста поточна вартість (NPV — net present value):
NPV = PV - поточні інвестиції; (13.4)
показник повинен перевищувати 0;
в) період окупності — час покриття недисконтованим грошовим потоком початкових інвестицій;
г) внутрішня норма рентабельності — це така рентабельність, коли поточна вартість майбутніх доходів дорівнює початковим інвестиціям.
З метою формування і розширення капіталу як фактора виробництва фірми можуть використовувати як власні, так і залучені кошти, а також орендувати об’єкти фізичного капіталу (насамперед капітальне майно) через лізинг.
На ринку капіталу фірми пред’являють попит: а) на тимчасово вільні кошти, за які можна придбати капітальні блага і які можна повернути, віддавши частину прибутку від використання капітальних благ у майбутньому. Тобто під ринком капіталу розуміють ринок кредитних ресурсів; б) на послуги капіталу, а точніше орендованих (взятих у лізинг) капітальних благ; в) на самі капітальні блага.
Ми надалі зосередимо свою увагу на двох сегментах ринку капіталу — ринку кредитних ресурсів (позичкового капіталу) та лізингу.