Глава 10 Підприємництво. Фірма в системі ринкових відносин

 

§ 1. Підприємницька діяльність, її сутність та різноманітність організаційних форм

Ринкова система є середовищем особливого господарського фено­мену — підприємництва, сутність якого треба розглядати в кількох взаємопов’язаних аспектах.

Підприємництво — це економічний ресурс суспільства, який разом із ресурсами «праця», «земля», «капітал», «інформація» забезпечує ефективне функціонування суспільного виробництва. Підприємництво виконує функції, спрямовані на оптимальне використання обмежених ресурсів з метою максимального задоволення суспільних потреб: ви­значення та здійснення ефективної комбінації факторів виробництва, інновації, контроль за витратами тощо.

Підприємництво являє собою також особливий вид економічної поведінки індивідуального відокремленого господарського суб’єкта ринку, який здійснює вибір способу діяльності з метою максимізації прибутку на базі задоволення суспільного попиту.

Підприємництво — це й особливий тип господарської діяльності. У Господарському кодексі України підприємництво (господарська комерційна діяльність) визначено як самостійну, ініціативну, система­тичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення еко­номічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ознаками підприємницької діяльності є:

самостійність, бо підприємець є економічно відокремленим суб’єк­том господарювання, який діє за рахунок власних коштів, на власний ризик і самостійно приймає рішення;

інноваційна діяльність, яка охоплює створення інноваційної ідеї, її втілення в певному інтелектуальному продукті — новації, комерці­алізацію та впровадження новацій, рутинізацію та дифузію нововве­день. Головним змістом підприємницької діяльності є новаторство, спрямоване на виробництво нових видів продукції, впровадження новітніх технологій, відкриття та завоювання нових ринків тощо;

ризик, головною передумовою виникнення якого є наявність кон­куренції та альтернативних варіантів розв’язання проблем функціону­вання певного бізнесу;

економічна (майнова) відповідальність підприємця за свої рішення та результати діяльності;

отримання прибутку як мета підприємницької діяльності.

Об’єкт підприємницької діяльності можна визначити як бізнес — певне діло, що веде підприємець. Але цілком слушне й використання понять «бізнес» і «підприємницька діяльність» як синонімів.

Таким чином, підприємництво — це господарська діяльність від­окремленого суб’єкта ринкової економіки щодо використання обмеже­них ресурсів для організації, розробки, виробництва і реалізації благ з метою задоволення суспільного попиту та отримання прибутку.

Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України, інших держав, які не обмежені законом в правоспроможності та дієспроможності, а також юридичні особи усіх форм власності (ст. 42 Конституції України).

Залежно від змісту діяльності підприємництво має такі види: ви­робниче підприємництво — діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг тощо; комерційне підпри­ємництво — діяльність, пов’язана з операціями перепродажу товарів та послуг; фінансове підприємництво — здійснення операцій із спе­цифічним товаром: грошима, валютою, цінними паперами; посеред­ницьке підприємництво — діяльність, спрямована на поєднання сторін, що мають інтерес до взаємної угоди, та ін.

Підприємництво може здійснюватись із залученням найманих працівників або без їх залучення. Щодо масштабів діяльності, підпри­ємництво може бути великим, середнім та малим.

Підприємництво може здійснюватися без утворення юридичної особи або з утворенням юридичної особи. У першому випадку підпри­ємець діє як фізична особа, у другому — підприємець створює підпри­ємство — самостійний суб’єкт господарювання.

Підприємницька діяльність може мати такі організаційні форми, як одноособове володіння, партнерство та корпорація.

Одноособове володіння — організаційна форма бізнесу, власником та керівником якого є підприємець, котрий особисто його контролює, бере на себе підприємницький ризик, несе особисту майнову відпові­дальність, привласнює прибуток або зазнає збитків. Одноособове воло­діння може бути організаційною формою підприємництва як зі статусом юридичної особи (приватне підприємство), так і без створення юридич­ної особи (суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа).

Партнерство — добровільне комерційне (з метою отримання при­бутку) об’єднання майна та діяльності кількох підприємців, які спіль­но володіють майном партнерства, контролюють його діяльність, бе­руть на себе підприємницький ризик, несуть відповідальність і розпо­діляють прибутки та збитки згідно з укладеною між ними угодою. В Україні партнерствами є певні господарські товариства: товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідаль­ністю, повне та командитне товариства.

Корпорація — добровільне комерційне об’єднання власності знач­ної кількості осіб на засадах акціонування та обмеженої відповідаль­ності учасників. Корпораціями є акціонерні товариства відкритого та закритого типів.

Основні характеристики організаційних форм підприємницької діяльності наведено у табл. 10.1.

 

Кожна організаційна форма підприємництва має свої позитивні риси та певні недоліки. Перевагами одноособового володіння є від­носна легкість його створення, свобода діяльності (немає потреби погоджувати рішення з партнерами), можливість повного контролю з боку підприємця, який є власником і бізнесу, і його прибутків, що ви­ступає як досить сильний економічний стимул організації підприєм­ницької діяльності саме в цій формі. До недоліків одноособового володіння слід віднести обмеженість фінансових та матеріальних ресурсів, обумовлену цим низьку кредитоспроможність, одноособо­ве прийняття ризиків та відповідальності, що в разі банкрутства може призвести до втрати не тільки бізнесу, а й особистого майна, а також можливість некомпетентних рішень з боку підприємця, який особисто керує бізнесом.

Партнерству притаманні ті самі переваги, що й одноособовому володінню, але воно має більше фінансових можливостей, бо створю­ється шляхом об’єднання коштів партнерів. Партнери згідно з угодою можуть нести за діяльність партнерства як повну солідарну відпові­дальність, так і додаткову і обмежену відповідальність. Отже, порів­няно з одноособовим володінням, партнерство дає підприємцю мож­ливість вибору певного типу відповідальності. Управління партнер­ством може бути компетентнішим завдяки розподілу функцій між партнерами. Але значним недоліком партнерства є потенційна загроза його розпадання внаслідок суперечностей між партнерами або виходу партнерів з партнерства.

Перевагами корпорації є обмежена відповідальність акціонерів, їх можливість здійснювати операції з акціями корпорації на фондовому ринку. Корпорація має значні фінансові та інші ресурси, їй притаманна висока кредитоспроможність. Завдяки цьому корпорація має мож­ливість залучати висококваліфіковані кадри, впроваджувати досягнен­ня науково-технічного прогресу. До недоліків корпорації слід віднести складний порядок створення і ведення обліку та звітності, певну від­окремленість дрібних акціонерів від реального керування корпорацією, обмеженість контролю з боку акціонерів за діяльністю менеджменту корпорації.