Глава 5 Економічний розвиток суспільства. Сучасні економічні системи. Перехідна економіка

 

§ 1. Економічні системи та їх класифікація

Економічна система найчастіше визначається як сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, які формують економічну структуру суспільства.

Формаційний підхід до аналізу економічних систем здійснюється у традиціях марксистської школи. Основним соціально-економічним критерієм типологізації економічних систем тут є спосіб поєднання виробників із засобами виробництва, або панівна форма власності на засоби виробництва. Еволюція ж економічних систем відбувається відповідно до розв’язання основної економічної суперечності: між новими продуктивними силами і організаційно-економічними відно­синами, з одного боку, та існуючою формою власності — з другого. Нові, більш сучасні продуктивні сили щоразу вимагали нових способів організації виробництва, нових економічних і соціальних відносин між людьми. Способом зміни формацій вважалася соціальна революція.

Виокремлюють п’ять соціально-економічних формацій (способів виробництва): первіснообщинний лад (примітивний колективізм); рабовласництво; феодалізм; капіталізм; комунізм (соціалізм).

Сучасні немарксистські концепції не відмовляються від побудови «економічних систем» залежно від інститутів власності. Однак дослі­дження обов’язково доповнюються проблемою задоволення зроста­ючих потреб людей в умовах відносно обмежених природних та інших ресурсів, тобто проблемою ефективності суспільного виробництва. Вона конкретизується в низці фундаментальних економічних питань: що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Чи здатне виробни­цтво адаптуватися до змін у споживчому попиті, постачанні ресурсів, технології тощо?

Інакше кажучи, критерієм класифікації економічних систем є ме­ханізм координації (регулювання, управління) економічної діяльності суспільства. Це — функціональний підхід до економічних систем.

Наприклад, у структурно-управлінських визначеннях під економіч­ною системою розуміють механізм управління у трьох ключових сферах: виробництві, споживанні й розподілі, а еволюція економічних систем означає його зміни та вдосконалення.

Автори мотиваційних (цільових) визначень економічної системи виходять з того, що сучасне суспільство в економічній сфері реалізує багато цілей, зокрема досягнення повної зайнятості, певних темпів економічного зростання, справедливого розподілу доходів. Тобто еко­номічна система є механізмом координації економічної діяльності заради досягнення головної, кінцевої мети суспільства.

В інституціонально-соціологічних визначеннях економічну сис­тему характеризують як комплекс економічних відносин між госпо­дарськими одиницями (домогосподарствами, фірмами, профспілками) та економічними агентами (працівниками, споживачами, підприєм­цями), що розвиваються завдяки певній сукупності економічних, соціальних, політичних, культурних та інших інститутів. Останні й вирішують, що, як і для кого виробляти. Еволюція економічних сис­тем при цьому відбувається під впливом змін у політико-правових інституціях, соціально-культурних потребах населення, в техніко- економічній базі суспільства.

Стадійний підхід класифікує економічні системи суспільства за­лежно від рівня продуктивних сил і технологічного розвитку суспіль­ства. Так, відповідно до теорії стадій економічного зростання Уолта Ростоу, розвиток суспільства відбувається в такій послідовності:

традиційне суспільство — із сільським господарством як основною галуззю економіки, аграрною працею з використанням примітивних знарядь праці, низьким рівнем продуктивності праці. Економічна і політична влада в суспільстві належить великим землевласникам;

перехідне суспільство — у ньому закладаються основи для май­бутнього індустріального розвитку та необхідних для цього перетво­рень: зростання продуктивності праці та нагромадження капіталу;

суспільство, що зазнає процесу зрушень, — період промислової революції, коли з’являються принципово нові засоби праці та нові технології, що сприяє різкому підвищенню продуктивності суспільної праці;

«зріле», індустріальне суспільство — побудоване на великому машинному виробництві з використанням найсучасніших досягнень науково-технічного прогресу;

суспільство масового споживання — швидкими темпами розви­ваються галузі, спрямовані на розвиток людини як виробника, спо­живача, творчої особистості, насамперед сфера послуг.

Цивілізаційний підхід (від лат. civils — суспільний) розглядає еко­номічний розвиток як зміну цивілізацій. Термін «цивілізація» в цьому разі означає систему соціально-економічних, правових, культурних та інших відносин розвинутого суспільства. Для аналізу економічного розвитку характерна багатомірність. Крім економічних факторів (внут­рішніх) цей підхід бере до уваги й такі неекономічні (тобто зовнішні стосовно економіки) фактори, як соціокультурні (національні, релігій­ні, етичні тощо), соціально-політичні (цінності демократії, правової держави), постекономічні (соціально-творчі, комунікативні), природ- нокліматичні, географічні та ін.

Цивілізаційний підхід дає змогу дати кілька класифікацій еконо­мічних систем і показати їхню еволюцію, наприклад:

доіндустріальна (традиційна) цивілізація ^ індустріальна (еконо­мічна) цивілізація ^ постіндустріальна (постекономічна) цивіліза­ція;

традиційна (патріархальна, авторитарна) цивілізація ^ ліберальна (ринкова, демократична) цивілізація.

Будь-яка класифікація економічних систем є певною мірою умов­ною, вибудованою на використанні багатьох критеріїв. П. М. Леонен- ко та О. І. Черепніна, скажімо, наводять такі варіанти класифікації систем:

за домінуванням у системі економічних форм, типу механізму ре­гулювання і ступеня соціальності пріоритетів — капіталістична, со­ціально орієнтована та комуністична (соціалістична);

залежно від співвідношення в господарському механізмі ринку і плану — ринкова, централізовано планова, змішана, перехідна;

щодо оцінки сукупності макроекономічних показників — розви­нута, середньорозвинута і така, що розвивається;

за співвідношенням джерел створення валового внутрішнього про­дукту (ВВП) — переважно сировинного спрямування; переважно аграрного спрямування; переважно промислового спрямування; пере­важно «обслуговуючого» спрямування; переважно інформаційного спрямування;

за ступенем і динамікою розвитку країн із урахуванням їхнього географічного місцеположення — американська, європейська, азіат­ська;

з погляду прискорення глобалізації, способу взаємодії зі світовим господарством і типу вписання в нього — домінуюча, блокова, автар- кічна, розчинна, самодостатня.

«Чистих» соціально-економічних систем, як правило, не існує, тому в літературі йдеться про певні домінанти при визначенні типу тієї чи іншої системи.