Розділ 9 Техніко-криміналістичне дослідження документів

 

§ 1. Поняття документа у криміналістиці

Документ — це матеріальний об’єкт, у якому зафіксовано відо­мості про які-небудь факти, що відбулися, чи які можна передба­чити. Термін «документ» походить від лат. documentum — свідчення, доказ чого-небудь. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів:

1) письмові (тексти, цифри та інші записи);

2)  графічні (креслення, рисунки, схеми);

3)  фотодокументи;

4)  кіно- та відеодокументи;

5)  фонодокументи;

6)  електронні документи.

За процесуальною природою письмові документи можуть висту­пати письмовими та речовими доказами. Документи — речові докази мають значення для розслідування не тільки завдяки своєму змісту, а й через сам факт свого існування, а також спосіб їх виготовлення та інші матеріальні ознаки. Документи — речові докази можуть бути за­собом учинення злочину чи засобом його приховування, предметом злочинного посягання. Документи — письмові докази мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (напри­клад, висновок експерта, акт ревізії тощо). При цьому вони не є об’єктом криміналістичного дослідження і можуть замінюватися у справі копі­ями або дублікатами. У практиці техніко-криміналістичних досліджень зазвичай мають справу з письмовими документами як речовими до­казами.

За юридичною природою документи поділяються на справжні та підроблені, а за джерелом — на офіційні (паспорт, посвідчення особи, довідка) та неофіційні (лист, записна книжка тощо).

У підробленому документі зміст або реквізити не відповідають дійсності. При цьому підроблення буває двох видів — інтелектуальне або матеріальне. Інтелектуальне підроблення полягає у складанні та виданні правильного за формою та виготовленням документа, але та­кий документ містить завідомо неправдиві відомості. Встановити факт інтелектуального підроблення за допомогою криміналістичної екс­пертизи неможливо. Матеріальне підроблення передбачає змінення змісту документа через внесення до нього неправдивих відомостей або шляхом повного виготовлення підробленого документа (тобто частко­ве або повне підроблення). Матеріальне підроблення виявляється за допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів.

Обов’язкові відомості, які повинні міститися в документі для ви­знання його дійсним, називаються реквізитами (від лат. requisitum — потрібне, необхідне). Такими відомостями, як правило, є найменуван­ня документа і дата його складання; назва та адреса підприємства (організації), яке складало документ; сторони, які беруть участь у здійсненні операції; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення операції; одиниці виміру і обсяг операції (у натуральному та вартісно­му показниках); номер документа; підписи відповідальних (посадових) осіб; відтиски печаток та штампів. Відсутність одного або декількох реквізитів у випадках, передбачених законом, тягне за собою недій­сність або заперечність документа.

Документи можуть бути виготовлені рукописним, машинопис­ним, комп’ ютерним, поліграфічним або іншими способами, за до­помогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкар­ською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлен­ня письмового документа можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін. Документи відрізняються за формою, розмірами, засобами захисту від підроблення, текстом та іншими елементами.

Існують певні правила поводження з документами — речовими доказами, а саме:

1)  необхідно обережно поводитися з документами (на них заборо­нено робити будь-які позначки, перегинати їх, класти на забруднені поверхні тощо);

2)  документи слід розміщувати і зберігати в окремих конвертах з відповідними написами;

3)   для зберігання документів повинні бути створені відповідні умови (запобіжні заходи щодо впливу променів світла, вологості, хі­мічних речовин).