§ 2. Слідчий огляд документів. Сутність техніко-криміналістичного дослідження

Огляд документів — це слідча дія, яка полягає в їхньому вивчен­ні і дослідженні з метою виявлення та фіксації ознак, що надають документам значення речових доказів. Попереднє дослідження до­кументів може здійснювати слідчий. Проведення такого огляду регла­ментовано ст. ст. 190, 191 та 195 КПК. При огляді та попередньому дослідженні документів не слід застосовувати методи, засоби та при­йоми, які призводять до змінення зовнішнього вигляду і стану доку­мента. На цьому етапі слідчий з’ясовує такі питання:

1) визначення характеру і призначення документа;

2)  аналіз зовнішнього вигляду і стану документа;

3)  вивчення змісту документа;

4)  аналіз реквізитів документа;

5)  вивчення матеріалів документа;

6)  виявлення ознак підроблення документа.

Під час слідчого огляду документів необхідно звертати увагу на відповідність форми документа його змісту. Окремі суперечності вста­новлюються шляхом зіставлення певних реквізитів. При цьому засто­совують огляд в косопадаючому та проникаючому світлі, за допомогою оптичних збільшуючих приладів, в ультрафіолетових та інфрачервоних променях, за допомогою електронно-оптичного перетворювача.

Повне і всебічне технічне дослідження документів здійснюється під час проведення технічної експертизи — техніко-криміналістичного до­слідження документів. Об’єктами цього дослідження є зміст документа, матеріали та знаряддя письма. Технічна експертиза документів поділя­ється на експертизу реквізитів та експертизу матеріалів документів.

Експертиза реквізитів документів вирішує такі основні завдання:

1)   встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів та їх відбитків;

2)  встановлення факту і способу внесення змін до документа (під­чищення, травлення, дописування, переклеювання фотокарток тощо);

3)  виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабковидимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також тек­стів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому їх виготовлено, не перетворився на попіл;

4)  встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфіка­ційних категорій друкарської техніки, а також ідентифікація цих засо­бів за відбитками їх знаків;

5) ідентифікація печаток, штампів, факсиміле за їхніми відбитками;

6)   ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їхніми від­битками;

7)  ідентифікація компостерних знаків за просічками;

8)  ідентифікація письмового приладдя за штрихами;

9)  ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, на­малювала і/або вирізала зображення, за особливостями навичок ви­конавця;

10) встановлення належності літер певному комплекту шрифту;

11)  визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетина­ються.

Експертизою матеріалів документів встановлюються рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники тощо), а також їх спільна родова (групова) належність.