§ 4. Встановлення слабковидимих і невидимих текстів

Під дією різних природних чинників (вплив прямих сонячних про­менів, підвищена вологість повітря, атмосферні гази тощо) текст з часом може знебарвлюватися (так званий «згаслий» текст). Методи дослідження таких текстів запропонував ще Є. Ф. Буринський.

При дослідженні «згаслих» текстів застосовують такі методи: фо­тозйомка видимої та інфрачервоної люмінесценції, кольоророзрізнен- ня, дифузно-копіювальний та адсорбційно-люмінесцентний методи. Слабковидимі штрихи можуть бути прочитані за допомогою світло­фільтрів, які підсилюють контрастність тексту. В лабораторних умовах застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спо­стереження люмінесценції за допомогою електронно-оптичного пере­творювача.

Невидимі тексти можуть бути результатом тайнопису. Тайнопис — невидимі записи, виконані безбарвним розчином якоїсь речовини. У процесі тайнопису використовують «симпатичне» чорнило — прозо­рий або слабкозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (напри­клад, розчин хлористого кобальту), а у деяких випадках різноманітні органічні речовини, соки рослин (цибулі, лимона, капусти). Ознаками тайнопису можуть бути неоднорідність лиску на різних ділянках па­перу, наявність нечітко виражених матових штрихів, збільшені про­міжки між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту.

Методами виявлення тайнопису є огляд документа в косопадаючих променях, прасування паперу праскою, запилення поверхні паперу порошками (сажею, графітом) або окурювання його парами соляної кислоти, аміаку, йоду. При огляді документа можуть бути застосовані ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фото­графуванням в ультрафіолетових променях. Під час лабораторних досліджень застосовують рентгенівське опромінювання, хімічний аналіз та спеціальні методи виявлення невидимих текстів.